Коротка біографія
Козирєв Микола народився в сім'ї дворян. У 1928 р. він закінчив Ленінградський університет і був прийнятий в Головну астрономічну обсерваторію СРСР аспірантом. Згодом був зарахований до неї спеціалістом 1-го розряду. Паралельно з трудовою діяльністю Козирєв Микола читав лекції в Ленінградському педінституті. У березні 1936 р. він був звільнений з обсерваторії з-за конфлікту з директором, а в листопаді цього ж року заарештований за "Пулковскому справі". У травні 1937 р. Микола Козирєв був засуджений на 10 років в'язниці. Матір і сестер відправили в заслання. Їм було запропоновано відмовитися від спорідненості з Козирєвим, однак вони не погодилися на це. Так само вчинила і його дружина.До травня 1939 р. Микола Козирєв перебував у в'язниці р. Дмитровска-Орловського. Згодом він був етапований в Дудінку (Норильськ). У 1941 р. був повторно засуджений на 10 років нібито за ворожу пропаганду серед ув'язнених. Після судового процесу його перевели в Норильськ і призначили інженером теплоконтроля на металургійному комбінаті. У 1943 р. його призначили інженером-геофізиком в геологічному управлінні Норильського комбінату. У 1946 р. було задоволено прохання колег-астрономів про умовно-дострокове звільнення Козирєва. У 1958 р. він був повністю реабілітований. У 1947 р. Микола Козирєв захистив дисертацію з теорії будови зірок. До 1958 р. він працював у Кримській обсерваторії, а згодом – в Пулковської. В 1958 вийшла невелика книжка Миколи Козирєва, яка стала фактично продовженням дисертації. У цій роботі він в загальних рисах виклав свою концепцію часу.
В кінці 70-х років його роботи були визнані науково неприйнятними. В результаті конфлікту з керівництвом астрофізик Микола Козирєв був звільнений з обсерваторії. Через кілька місяців, однак, йому було дозволено стати позаштатним консультантом. У 1983 р., 27 лютого, вчений помер. Похований Козирєв на кладовищі обсерваторії. У деяких джерелах можна зустріти інформацію, що вчений був направлений у заслання в Лукашкин Яр. Микола Козирєв ніколи там не був, ці відомості не відповідають дійсності.
Вулканізація на Місяці
У 1958 р. академік Микола Козирєв зумів отримати спектрограмму вулканічного виверження на Місяці. Однак його спостереження не були прийняті науковим співтовариством. Тільки через 10 років Козирєву був виданий диплом про відкриття вулканізму. У 1970-му він був нагороджений іменною золотою медаллю Міжнародної астрономічної академії. Вивчаючи місячний вулканізм, вчений говорив і про зупинку часу. Академік Олександр Миколайович Козирєв пов'язував процеси на Місяці з потоком часу.Досліди
Проблемою часу Микола Козирєв займався більше 25 років. Зрозуміло, було безліч людей, які не вірили в його теорію. Таким скептикам вчений показував прості досліди. Микола Козирєв використовував в експериментах звичайні важільні ваги. З одного сторони коромисла закріплювався гіроскоп, який обертається за годинниковою стрілкою. На іншому кінці розташовувалася чашка з гирками. Після зупинки стрілки на 0 Козирєв включав электровибратор, закріплений у підстави. Вібрацію поглинав масивний ротор вовчка.Стрілка залишилася на місці. Тоді вчений розкрутив гіроскоп в іншу (зворотний) бік і підвісив його знову. Стрілка зрушилася вправо, тобто вага гіроскопа зменшився. Це явище Козирєв пояснив наступним чином. Гіроскоп на вагах з електричним вібратором являє собою систему з причинно-наслідковим зв'язком. Зворотне обертання суперечить природному ходу часу. Виникли додаткові сили виникли із-за тиску, яке зробило час. Ці сили можна виміряти. Отже, вони дійсно існують. Відповідно, час є не просто тривалістю від одного явища до іншого, що вимірюється годинами. Воно являє собою фізичний фактор. Час володіє властивостями, дозволяють йому брати активну участь у природних процесах і забезпечувати причинно-наслідковий зв'язок між явищами. Микола Козирєв в ході своїх експериментів зміг встановити, що перебіг часу можна визначити за лінійної швидкості повороту причини по відношенню до слідства. Вона дорівнює 700 км/сек. зі знаком "+" до лівої системі координат.
Космічні підтвердження
Свої експерименти Козирєв співвідносив з процесами, що мали місце у Всесвіті. Дуже бурхливі і потужні теплові процеси протікають і в надрах, на поверхні зірок. Ґрунтуючись на цьому, Козирєв робив висновок, що зірки повинні виділяти величезну кількість часу, виступати в якості генератора. Якщо це так, тоді слід розглядати як фізичний фактор. Воно повинно підкорятися ключовим законам фізики, а саме, законам відбиття і поглинання. Для підтвердження своїх здогадок вчений провів експеримент. Він направив телескоп з речовиною, поміщених у фокусі, на яскраву зірку, прикривши об'єктив тонкої бляхою або чорної папером для запобігання впливу світлових променів. Козирєв помітив, що електропровідність речовини у фокусі змінювалася. Після цього він міняв тонку бляху на товсту, дуже товсту кришку. В результаті показник відхилення стрілки гальванометра зменшувався. Це цілком зрозуміло. Якщо розглядати час як фізичного фактора, то його можна екранувати.Вирішальний експеримент
Зрозуміло, щоразу були люди, які скептично ставляться до заяв Козирєва. Щоб усунути суперечності, вчений провів вирішальний досвід. У процесі підготовки він керувався певними міркуваннями. Як відомо, зазвичай люди бачать зірку не там, де вона дійсно знаходиться в даний момент, а там, де вона була при випущенні випромінювання. Світло вважається самим швидкісним потоком. Проте і у нього є кінцева швидкість розповсюдження. Дещо інша ситуація з гравітацією і часом. Вони не поширюються по Всесвіту поступово, а виникають в різних її точках одночасно. Іншими словами, властивості часу дозволяють отримувати з будь-якої ділянки простору інформацію миттєво. Також швидко можна й передавати дані в будь-яку точку. Тільки в цьому випадку не буде протиріччя зі спеціальним правилом відносності. Якщо вирахувати місце, в якому дійсно знаходиться зірка, навести на цей "порожній" ділянка телескоп, то в разі зміни ваги гіроскопа припущення буде підтверджено. Учений так і зробив. Саме так було встановлено положення Проциона. Між тим скептиків не переконало і це. Вони погодилися з тим, що подібного роду досліди пояснити з використанням відомих законів механіки неможливо. Проте, скептики заявляли, це зовсім не означає, що саме так проявляє себе час.
Другий закон термодинаміки
У 1953 Козирєв сформулював досить парадоксальний висновок про те, що в зірках відсутній хід енергії ззовні. Для цього у вченого були цілком слушні причини. У 1850 р. Клазиус (німецький фізик) сформулював постулат. Згодом він отримав назву другого закону термодинаміки. Суть його в тому, що теплота сама собою переходити від холодного тіла до більше теплого не може. Це твердження можна назвати цілком очевидним. Наприклад, всі знають, що входить праска нагрівається. Але ніхто не бачив, щоб прилад ставав теплим сам по собі, від навколишнього простору забираючи тепло. Однак проти затвердження Клазіуса виступали багато видатні вчені. Навіть Ціолковський називав цей постулат антинауковим, так як з нього витікала неминуча теплова загибель всієї Всесвіту. Якщо всі об'єкти охолоджуються мимовільно, то в підсумку з часом згаснуть всі зірки. Отже, настане, як кажуть, кінець світу. Багато вчених намагалися вирішити загадку розподілу тепла. Приміром, Гельмгольц і Кельвін сформулювали такий висновок. Зірки, на їхню думку, - величезні скупчення газу. Під дією гравітації вони стискаються, їх температура піднімається до мільйонів градусів. За рахунок цього вони обігрівають Всесвіт. Однак, як показав розрахунок, при такій моделі Сонце витратило би всю енергію ще задовго до появи перших ознак життя на Землі. Згодом висувалися інші точки зору. Зокрема, вчені спочатку вважали зірки ядерними, а потім термоядерними реакторами. Однак, як показали розрахунки та експерименти, всередині Сонця температура менше необхідної для підтримки реакцій.
Подвійні зірки
Такі утворення можуть включати в себе зірки різних класів. При об'єднанні в пару вони набувають схожі властивості: спектральний тип, яскравість і ін. Створюється враження, що основна зірка впливає на супутник і передає йому поступово щось, що змінює зовнішність останнього. Відстані між зірками величезні для того, щоб виключити вплив силових полів. При таких умовах буде діяти, по-перше, гравітація, а по-друге, – час. Гравітаційні сили утримують тіла в одній системі. Час, в свою чергу, можливо, сприяє обміну енергією між ними.
Микола Козирєв та "дзеркала часу"
Ефекти, які були отримані в ході екранування простору за допомогою дзеркал, не пояснені до цих пір. Винятком, мабуть, можна назвати теорію часу, яку сформулював Микола Козирєв. Як виготовити самостійно дзеркала часу ? Ці об'єкти являють собою алюмінієві (рідше дзеркальні, скляні або виконані з інших металів) площині спіралевидної форми. Згідно з припущенням вченого, вони здатні відображати фізичний час. Як лінзи, ці площини можуть фокусувати випромінювання різного типу, в тому числі виходить від біологічного об'єкта. Козирєв запропонував наступну конструкцію дзеркал. За годинниковою стрілкою дзеркальний гнучкий лист полірованого алюмінію згортається в 15 обороту. Всередині знаходилося крісло випробуваного і вимірювальні прилади. Такі дзеркала активно використовувалися на початку 90-х рр. при проведенні дослідів з сверхчувственному сприйняттю під керівництвом Казначеєва в Сибірському відділенні АН. У 1993-94 рр. експерименти ставили в "Космопоиске".Результати дослідів
Люди, які були поміщені в циліндричні спіралі, перебували під впливом різних аномальних психофізичних явищ. Деякі відчували, що виходять з тіла. В інших випадках фіксувалися прояви телепатії, телекінезу, передача думок на відстані. Завдання дослідів полягала, крім іншого, у дослідженні і розвитку здібностей людини до яснобачення. Такі здібності загострювалися всередині камер з металевих дзеркал розміром в 2-3 метри. У відповідності з теорією Козирєва, всередині приміщення з дзеркалами змінюється щільність часу. Ймовірно, саме це і впливало на підвищення надчуттєвого сприйняття.