Ви коли-небудь бачили Заксенхаузен (концентраційний табір)? Що він собою являє? Хто його створив? На ці та інші питання ви знайдете відповіді в статті. Заксенхаузен є концентраційним нацистським табором. Він розміщений в Німеччині, близько міста Ораниенбург. У 1945 році, 22 квітня, його звільнили радянські війська. До 1950 року цей заклад було пересильним табором НКВС для переміщених осіб

Історія

Заксенхаузен (концентраційний табір) був заснований в 1936 році, в липні. В різні роки кількість в'язнів, що містяться в ньому, доходила до 60000 осіб. На території цієї фабрики смерті загинуло різноманітним чином більше 100000 ув'язнених.


Тут готувалися і переподготавливались «кадри» для вже створених і створюваних таборів. Близько Заксенхаузена з 2 серпня 1936 року розміщувалася штаб-квартира «Інспекції концтаборів», яка в березні 1942 року увійшла до складу Керівної групи D (концтабори) Головного господарсько-адміністративного органу СС. Заксенхаузен - концентраційний табір, в якому було створено підпільний комітет протидії, координує розгалужену, чудово законспіровану організацію в'язнів. Гестапо не вдалося її виявити. Підпіллям керував генерал Олександр Семенович Зотов. У 1945 році, 21 квітня, був відданий наказ про початок маршу смерті. Нацисти планували більше 30 тисяч ув'язнених колонами по 500 чоловік перекинути в Рів'єру Балтійського моря і розмістити на баржах. Вони хотіли ці суду відвести подалі від берега і затопити. Знесилених і відстаючих людей на марші розстрілювали. Так, у Мекленбурзі в лісі у Бєлова було вбито кілька сотень арештантів. Заплановану масову ліквідацію ув'язнених, тим не менш, не вдалося здійснити, так як на допомогу прийшли радянські війська. Вони на початку травня 1945 року звільнили людей на марші.


Р. Н. Ван дер Білого (укладений Заксенхаузена під номером 38190) писав, що 26000 арештантів 20 квітня вночі покинули табір. Саме так почався цей марш. Звичайно ж, спершу вони знайшли підводу і повезли на ній хворих з лазарету. Близько половини в'язнів, які брали участь у марші смерті, або були вбиті в дорозі, або померли. Але залишилися в живих свідки. Передові частини радянських військ у 1945 році, 22 квітня, увійшли в сам Заксенхаузен (концентраційний табір), де на той момент залишалося приблизно 3000 ув'язнених.

Вежа «А»

Отже, продовжуємо далі розглядати Заксенхаузен (концентраційний табір). Вежа «А» - що це таке? Це електропульт, який розподіляв струм, що подається на колючий дріт і сітку, натягнуту навколо табору у вигляді великого трикутника. У вежі також були розташовані комендатура і КПП Заксенхаузена. На воротах була написана цинічна фраза Arbeit macht frei («Праця робить вільним»). Всього концтабір мав дев'ятнадцять веж, з яких прострілювалася його територія.

Плац перевірок

Дуже страшний був Заксенхаузен (концентраційний табір). Історія свідчить про те, що в цьому закладі був плац перевірок. На ньому здійснювалася перекличка три рази в день. Якщо в таборі стався втеча, арештантів змушували стояти на плацу до тих пір, поки втікача не схоплять. На цьому місці також проводилися публічні страти – тут стояла шибениця.

Станція Z

Як виглядав Заксенхаузен (концентраційний табір)? Фотографії цього закладу можна знайти в будь-яких тематичних виданнях. На них можна розглянути станцію Z – будівля, розміщене за територією концтабору. Саме в ньому здійснювалися масові вбивства. У цій будові був розміщений прилад, з допомогою якого кат стріляв в потилицю, газова камера, прибудована в 1943 році, і крематорій, що складається з чотирьох печей. Іноді транспорт з людьми вирушав туди безпосередньо, минаючи реєстрацію в концтаборі. Саме тому ніхто не може встановити точну кількість людей, загублених тут.

Випробування взуття

Навколо плацу була розміщена траса з дев'яти різних покриттів, яку нацисти виготовили для випробування взуття. Щодня відібрані арештанти на ній долали сорокакилометровие дистанції з різною швидкістю. Дане випробування в 1944 році есесівці ускладнили. Вони змушували людей одягати взуття менших розмірів і нести мішки вагою в десять, а іноді і двадцять п'ять кілограм. Арештантів засуджували до такої перевірки якості взуття на періоди від одного місяця до року. Якщо людина вчинила особливо тяжкий злочин, йому призначалося безстрокове покарання. Такими злочинами вважалися саботаж, втеча, повторна спроба втечі, відвідування іншого барака, підбурювання до саботажу, популяризація повідомлень зарубіжних передавачів, педофілія (ст. 176), гомосексуальна проституція, спокушання або примушування гетеросексуальних чоловіків основного концтабору до гомосексуальних контактів, гомосексуальні дії, що здійснюються за взаємною згодою гетеросексуальних чоловіків. Гомосексуали, які прибули в Заксенхаузен, безстрокове покарання отримували відразу ж (статті 175 і 175а).

Лікарняний барак

Заксенхаузен - концентраційний табір, експерименти медичні в якому проводилися жахливі. Цей об'єкт постачав медичні інститути Німеччини демонстраційними анатомічними предметами.

Рів для розстрілів

Чим ще знаменитий Заксенхаузен (концентраційний табір)? Список ув'язнених його великий. Ця фабрика смерті була обладнана так званим тиром, з моргом, механізованої шибеницею і стрельбищним валом. Шибениця була оснащена петлею для голови в'язня і ящиком, в який поміщали його ноги. Фактично жертву розтягували, а не вішали. Гестапівці використовували її в якості мішені, вправляючись у стрільбі.

Тюремне будівля

Табірна в'язниця і гестапо Целенбау були зведені в 1936 році. Вони мали Т-подібну форму. Особливі арештанти містилися у вісімдесяти камерах-одиночках. Серед них був і генерал Грот-Ровецкий Стефан – перший командир Армії Крайової. Його розстріляли в концтаборі після початку Варшавського повстання. Багато людей поглинув Заксенхаузен (концентраційний табір). Бандера Степан, Тарас Бульба-Боровець і деякі інші керівники націоналістичного руху України також були укладені в цю в'язницю. Частина з них німці випустили на свободу в кінці 1944 року. Тут нудився в неволі і пастор Немеллер. В цьому казематі також містилися й інші священики (всього близько 600 душ), вищі військові чини, різні політичні діячі, а також учасники робочого руху з Франції, Нідерландів, Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Німеччини, СРСР і Люксембургу. Сьогодні цілим залишилося єдине крило в'язниці, в п'яти камерах якій розміщена постійна виставка націонал-соціалістичного періоду. Вона розповідає про діяльність цієї фабрики смерті. В деяких інших камерах (генерала Грот-Ровецька) встановлені пам'ятні дошки арештантам концтабору.

Спецтабір НКВС

У 1945 році, в серпні, в Заксенхаузен був переведений «Спецтабір № 7» НКВС. Сюди були поміщені колишні військовополонені. Вони були радянськими громадянами, що чекали повернення в СРСР, соціал-демократами, незадоволеними комуністично-соціалістичної соціальною системою, колишніми членами нацистської партії, а також колишніми німецькими офіцерами Вермахту та іноземцями. У 1948 році цей об'єкт перейменували в «Спецтабір № 1». В результаті з'явився найбільший з трьох спецтаборів, в яких містилися інтерновані в радянській зоні окупації. Його закрили в 1950 році. Це заклад проіснувала всього 5 років. Але за цей період воно встигло прийняти 60 тисяч радянських військовополонених, з яких від виснаження і голоду під час укладення померло близько 12 тисяч душ.

Групи в'язнів

Сьогодні важко людям згадувати Заксенхаузен (концентраційний табір). Список ув'язнених його величезний. Зараз ми розповімо про групи арештантів. За деякими відомостями, в Заксенхаузені серед інших перебували носії рожевого трикутника. У період з моменту створення концтабору до 1943 року в ньому загинули 600 представників секс-меншин. З 1943 року гомосексуали в основному працювали в табірному шпиталі доглядальницями і докторами. Після завершення війни багатьом із тих арештантів нетрадиційної орієнтації німецьке уряд не надав компенсацій.

Заксенхаузен сьогодні

Уряд НДР у 1956 році на території концтабору заснував національний меморіал, який урочисто відкрили в 1961 році, 23 квітня. Тодішній уряд планував демонтувати левову частку первісних будівель і встановити статую, обеліск, створити місце для зустрічей. Роль політичного протистояння надто підкреслювалася і виділялася порівняно з іншими групами. Сьогодні Заксенхаузен є музеєм і меморіалом. Його територія відкрита для відвідування. Кілька споруд і будівель збереглися або були реконструйовані: ворота концтабору, сторожові вишки, табірні бараки (на єврейській частині) і печі крематорію. В пам'ять про загиблих у таборі гомосексуалів у 1992 році була відкрита пам'ятна дошка. У музеї в 1998 році з'явилася експозиція, яку присвятили свідкам Єгови – арештантам Заксенхаузена.

Відомі в'язні

Багато ще можна розповідати про Заксенхаузен (концентраційний табір). Списки в'язнів його вивчаються досі. Найвідомішими в'язнями цієї фабрики смерті були:

Син В. В. Сталіна Яків Джугашвілі. Його застрелили вартові в 1943 році, 14 квітня, при демонстративній спробі до втечі.

Степан Бандера – лідер українських націоналістів. Звільнений німецьким урядом.

Ярослав Стецько – лідер українських націоналістів. Звільнений німецьким керівництвом.

Дмитро Михайлович Карбишев – полонений генерал РСЧА. Його перевели в Маутхаузен, де він і загинув.

Ламберт Хорн – комуніст, німецький громадський і політичний діяч. Помер від лейкемії.

Фріц Тіссен – великий промисловець Німеччини, політик, голова сталеливарної корпорації. Був переведений в Бухенвальд.

Олександр Семенович Зотов – генерал, очолював підпілля табору.

Юрек Беккер – німецький письменник і сценарист, потрапив у табір маленьким, разом з матір'ю.

Макс Ладеманн – німецький громадський і політичний діяч, комуніст, революціонер.

Лотар Ердман – соціал-демократ, німецький журналіст.

Коменданти концтабору

Комендантами Заксенхаузена були Карл Отто Кох (липень 1936 – липень 1937 року), Ганс Хельвиг (серпень 1937 – 1938 року), Герман Барановски (1938 – вересень 1939 року), Вальтер Айсфельд (вересень 1939 – березень 1940 року), Ганс Лоріцен (квітень 1940 - серпень 1942 року), Антон Кайндль (31 серпня 1942 – 22 квітня 1945 року).

Дорога до Заксенхаузену

Багатьом цікаво подивитися на Заксенхаузен (концентраційний табір). Як дістатися до цього табору смерті? Необхідно з берлінського центрального залізничного вокзалу їхати в напрямку Бранденбурга до станції Ораниенбург на приміському поїзді (S-Bahn). Подорож триває 45 хвилин. Після того як ви прибули в Ораниенбург (кінцева зупинка), необхідно пройти пішки до Заксенхаузена 3 км (прогулянка займе 20 хвилин) або доїхати до нього на автобусі. В музей вхід вільний. Тут можна придбати аудіогід. Якщо потрібен екскурсовод, тоді потрібно зібрати групу (не менше 15 осіб).Кожен повинен заплатити за 1 євро. Екскурсії проводяться на всіх мовах. З Росії до Берліна багато летять на літаку. Ви можете знайти інформацію про недорогих квитків в Німеччину. Також до Берліна з Москви з Білоруського вокзалу можна доїхати на поїзді, який ходить кілька разів на тиждень. Час шляху становить від 26 до 29 годин.

Деякі відомості

Багато горя приніс людям Заксенхаузен (концентраційний табір). Сталін не зміг з нього визволити свого сина. Блокфюрери на чолі з комендантом концтабору змагалися у вдосконаленні знарядь смерті. За задумом есесівців, крематорії та шибениці повинні були викликати страх у тисяч військовополонених, доставлених в Заксенхаузен. Фотографії, представлені на виставці, і пояснення до них свідчать про інше: на обличчях полонених, що йдуть на страту, не було ні страху, ні жаху. Відомо, що по зовнішності німці не вміли розрізняти радянських людей – для них вони були всі на одне обличчя. Щоб виявити євреїв, нацисти змушували полонених роздягатися догола, щоб знайти обрізаних. Якщо обрізаний, отже, єврей. Полонених також змушували кричати слово «кукурудза». Якщо людина картавив, його моментально розстрілювали. Як і в інших таборах смерті, в Заксенхаузені були розроблені витончені прийоми тортур. За невелику провину людини жорстоко били палицями зі сталевим дротом, гумовими батогами, підвішували на стовп мотузками або ланцюгами за вивернуті руки. Ці знущання есесівці називали покаранням, а ув'язнених – злочинцями. Насправді ж єдиним «злочином» ув'язнених було те, що вони потрапили в полон або були євреями. Жахливі тортури придумувалися для жінок-породіль. На ув'язнених Заксенхаузена німці відчували нові види отрут, отруйні речовини, гази, препарати проти висипного тифу, опіків, інших травм і хвороб. Досліди по впливу на людей хімічних матеріалів проводилися лише на радянських в'язнів. Для вбивств есесівці використовували отруйні гази, якими винищували садових шкідників. Але вони не знали, яка смертельна доза потрібна людям. Щоб її визначити, вони проводили експерименти на зігнаних в підвал в'язнів, змінюючи дозу і фіксуючи момент смерті. В Заксенхаузен поміщали ворогів нацистського режиму з усієї Європи. Незважаючи на існування мовного бар'єру, а в таборі панувала справжня міжнаціональна солідарність, братство. Чехи, норвежці, німецькі антифашисти, голландці – старші робочих команд, старости бараків, писарі виручали радянських людей. Виставка містить безліч доказів того. Деякі арештанти – данці та норвежці – отримували продовольчі посилки. З ризиком для себе вони ділилися харчами з радянськими полоненими. Якщо про це ставало відомо есесовцам, і тих, і інших жорстоко карали.