Дитинство і юність
Економіст Микола Кондратьєв народився 16 березня 1892 року в селі Галуевской Костромської губернії. З 13 років він ходив у церковно-учительську семінарію. Під час першої російської революції учень став есером і допомагав роботі страйкового комітету текстильників. За це його виключили з семінарії і навіть відправили у в'язницю.Вже через рік Микола Кондратьєв вийшов на свободу і поступив в училище садівництва і землеробства в українському місті Умані. В 1908 році він поїхав до Санкт-Петербурга. У столиці Кондратьєв ділив кімнату з культурологом і соціологом Питиримом Сорокіним – майбутнім основоположником теорії соціальної мобільності.
Початок наукової діяльності
У 1911 році Микола Кондратьєв поступив в Петербурзький університет. Після закінчення вузу він вибрав кафедру політичної економії та статистики і вирішив готуватися до отримання професорського звання. В цей час Кондратьєв вів бурхливу літературну і наукову діяльність. Він співпрацював з «Вісником Європи», «Заповітами» та іншими журналами, а також виступав з численними лекціями. Молодий інтелектуал полягав у наукових гуртках Михайла Туган-Барановського та Лева Петражицького. Професор Максим Ковалевський зробив його своїм секретарем. У 1915 році Кондратьєв Микола Дмитрович публікує свою першу монографію, присвячену економіці рідної Костромської губернії.Участь у революційних подіях
Навіть будучи частиною наукового співтовариства Петербурга, Кондратьєв залишався членом партії есерів. Довгий час за ним велося негласне спостереження охранки. У 1913 році, коли в Росії святкувалося 300-річчя будинку Романових, Кондратьєв провів місяць у в'язниці. Політична активність економіста активізувалася після неочікуваних подій Лютневої революції. Молодий вчений був делегатом III з'їзду партії есерів, що пройшов у Москві в травні – червні 1917 року. Там він виступив із промовою на підтримку Тимчасового уряду. Потім економіст став радником Керенського з питань сільського господарства. Микола Кондратьєв брав участь у створенні Ради селянських депутатів і у вересні був делегований їм на Всеросійську демократичну нараду. Економіста обрали в Тимчасову раду республіки. Крім цього, він встигав брати участь у діяльності Головного земельного комітету і Ліги аграрних реформ. Допомагаючи уряду Керенського, Кондратьєв працював над подоланням продовольчої проблеми, яка виникла із-за тривалої війни проти Німеччини та її союзників. Нестача харчів позначився на настроях суспільства. Створення системи стабільного постачання дозволило б згладити багато соціальні протиріччя і уникнути політичної кризи. У той час Кондратьєв був прихильником ідеї державної хлібної монополії. Також він покладав надії на розверстку, хоча в 1917 році вона так і не розв'язала продовольчу проблему – загроза виникнення масштабного голоду продовжувала маячити перед Тимчасовим урядом.
Відхід від політики
Жовтнева революція перевела Кондратьєва в табір опозиції. Він став депутатом Установчих зборів від есерів. Коли цей орган був розігнаний, учений перейшов в виступав проти більшовиків «Союз відродження Росії». У 1919 році партія есерів зазнала остаточного розгрому. Кондратьєв Микола Дмитрович відійшов від політики і повністю присвятив себе науці. Після революції Кондратьєв переїхав до Москви. Там він почав викладати в декількох вищих навчальних закладах – Університеті Шанявського, Кооперативному інституті, Петровської сільськогосподарської академії. Деякий час місцем роботи економіста був Московський народний банк. У 1920 році Кондратьєв був заарештований і став фігурантом справи про «Союз відродження Росії». Колишнього есера врятувало заступництво утопіста Олександра Чаянова і відомого більшовика Івана Теодоровича.Робота в Держплані
Зусиллями Кондратьєва був заснований Кон'юнктурний інститут при Наркоматі фінансів. Радянський економіст очолював його в 1920-1928 рр. Також він три роки працював у Народному комісаріаті землеробства. У Держплані СРСР Кондратьєв входив в склад сільськогосподарського відділу. Вчений очолював опрацювання стратегії розвитку аграрної галузі. У 1922 році Микола Кондратьєв, внесок в економіку молодого радянського держави якого вже був значним, знову став мішенню репресій. Його включили в список небажаних громадян, які готувалися до висилки з СРСР. Кондратьєва захистили в Наркоматі землеробства. Так як спеціаліст контролював кілька важливих процесів, його ім'я було викреслено з "чорного списку".
За кордоном
У 1924 році Кондратьєв відправився в зарубіжну наукову поїздку. Він відвідав Німеччину, Канаду, Великобританію і США. Економіст повинен був познайомитися з ринковими механізмами західних країн. Цей досвід став у нагоді йому при опрацюванні принципів Непу. Саме Микола Кондратьєв (1892-1938) був одним з головних адептів нової економічної політики, до якої більшовики прийшли після декількох років руйнівного військового комунізму. Також радянський фахівець повинен був оцінити перспективи експорту СРСР.Один Кондратьєва Питирим Сорокін в той час уже жив у Штатах. Він пропонував Миколі Дмитровичу залишитися в Америці, очолити там університетську кафедру і убезпечити себе і свою сім'ю, поехавшую разом з ним за кордон. Однак Кондратьєв відмовився кидати батьківщину. Він був захоплений новими можливостями, які відкриває перед ним НЕП.
Повернення додому
У 1924 році ще не почалися сталінські репресії. Ніхто не міг навіть уявити, що відбудуться жахи, вразили СРСР в 1930-е рр. З розсекреченої листування Сталіна з одним з організаторів терору Яковом Аграновим сьогодні відомо, що в ув'язненні Кондратьєва катували за особистим розпорядженням вождя. Перебуваючи в США, економіст чи передбачав щось подібне. Повернувшись з-за кордону, Кондратьєв продовжив активну роботу в галузі економічного планування – їм була запропонована і розроблена так звана сільськогосподарська п'ятирічка 1923-1928 рр.Внесок в економіку
У 1925 році була опублікована важлива теоретична робота Кондратьєва – «Великі цикли кон'юнктури». Вона викликала широку дискусію як у СРСР, так і за кордоном. З'явився новий термін, який запропонував Микола Кондратьєв, – «цикли економічного розвитку». Згідно теорії вченого, світова економіка розвивається по спіралі. Підйоми циклічно змінюються спадами, і навпаки. Дослідник вважав, що довжина одного такого періоду – близько 50 років. В СРСР багатьом не сподобалися ті ідеї, які висунув Кондратьєв. «Цикли Кондратьєва» вважалися відступом автора від марксизму. Цікаво, що висунув свою економіст гіпотезу без будь-яких теоретичних підстав. Кондратьєв користувався тільки власними емпіричними спостереженнями. Він детально проаналізував показники економік США і Західної Європи з кінця XVIII по початок XX ст. Проробивши цю роботу, вчений побудував графіки і виявив повторювану синхронність. Кондратьєв визначив наступні фази розвитку будь-якого господарства: зростання, вершина, зниження, депресія. Якщо в Радянському Союзі смілива теорія так і не знайшла застосування, то за межею її оцінили багато економістів зі світовим ім'ям. Кондратьевскую концепцію відстоював австрійський і американський вчений Йозеф Шумпетер. У Росії дослідження спадщини співвітчизника відновилися лише після Перебудови. Крім усього іншого, Кондратьєв залишив після себе фундаментальні дослідження, присвячені динаміці цін сільськогосподарських та промислових товарів.
Конфлікт з владою
«Великі цикли кон'юнктури» викликали неприйняття у радянського керівництва. Незабаром після публікації монографії почалася журнальна цькування Кондратьєва, організатором якої став Григорій Зінов'єв. У ній не було жодної наукової полеміки. Критика була схожа на доноси. Хоча радянське керівництво після смерті Леніна являло собою дюжину гризуться за владу більшовиків, воно майже цілком не терпіло Кондратьєва. Винятком був Михайло Калінін. Сталін пізніше шантажував його давніми зв'язками з Кондратьєвим. Микола Бухарін підтримував теоретичні ідеї вченого (коли Бухаріна також судили і засудили до вищої міри покарання, більшовика в тому числі звинуватили і в політичному союзі з опальним економістом).Опала
Хоча сам Кондратьєв, «Цикли Кондратьєва» та всі інші його економічні ініціативи піддавалися нападкам на найвищому рівні, вчений не збирався здавати своїх позицій без бою. Він захищав власну правоту як у журналах, так і на нарадах. Особливо яскравим був його виступ у Комуністичної академії, що мало місце у листопаді 1926 року. Крім того, Кондратьєв писав звіти і доповідні записки в ЦК. В 1927 році в журналі «Більшовик» під гучним заголовком «Маніфест куркульської партії» з'явилася чергова стаття Зінов'єва. Саме вона поставила той тон, в якому надалі по Кондратьєву були нанесені останні фатальні удари. Звинувачення у симпатіях до куркулів та в підриві соціалізму вже не були просто погрозами, за ними слідували реальні дії чекістів.
Прохання про допомогу
Теоретичні пропозиції та книги Миколи Кондратьєва виходили з ідеї, що економіка повинна розвиватися поступово. Цей принцип суперечив сталінської поспіху, з якою розкручувався маховик радянської індустріалізації. Багато в чому через це в 1928 році Кондратьєв був відсторонений від керівництва своїм дітищем – Кон'юнктурним інститутом, і викинутий з наукового життя. У 1930-му Микола Дмитрович написав своєму другові Сорокіну лист, який було нелегально доставлено в США через Фінляндію. У посланні вчений коротко описав наростаючі жахи радянської дійсності: розкуркулення в селі, тиск на інтелігенцію. Без роботи Кондратьєв опинився на краю голодної смерті. Він просив Сорокіна про допомогу. Той звернувся до Самуелю Гарпера – професор Чиказького університету, часто відвідував СРСР.Арешт і ув'язнення
Під час чергової поїздки в Радянський Союз Харпер кілька разів зустрівся з Кондратьєвим. Одного разу вони вдвох прийшли на обумовлену заздалегідь квартиру, де їх чекали агенти ГПУ. Кондратьєв був заарештований. Йшов 1930 рік. Сидячи у в'язниці, економіст продовжував наукову діяльність. В ув'язненні він написав кілька робіт. Формально Микола Кондратьєв, біографія якого пов'язана з есерами і навіть Керенським, був засуджений у справі про Трудової селянської партії. В 1932 році його засудили до восьмирічного ув'язнення. Кондратьєв відправився в Суздальський політізолятора. Там він продовжував писати. До наших днів дійшла лише одна робота суздальського періоду, присвячена макромоделі економічної динаміки. Перебуваючи в ув'язненні, вчений спостерігав за тим, як стають всесвітньо відомими його монографії та економічні прогнози збуваються. Тим гірше йому було переживати примусовий відрив від повноцінної наукової діяльності.