Ернст Бірон - політик, який зіграв велику роль в історії Росії XVIII століття. Він був фаворитом імператриці Анни Іоанівни, протягом декількох тижнів фактично виконував обов'язки регента Російської імперії. Після смерті своєї покровительки був заарештований і відправлений у заслання. У цій статті ми розповімо його біографію, зупинимося на фактах, які були в дійсності, а також на міфах, присвячених Бірона.

Дитинство і юність

Ернст Бірон народився в 1690 році. Він з'явився на світло в мызе Калнциемс в герцогстві Курляндія і Семигалия. З 1737 року носив титул герцога цих земель. Ті, хто не знає, яка це країна зараз - Курляндія, навчимо, що це територія сучасної Латвії. Якщо бути ще точнішим, то західна частина цього держави. Варто зазначити, що протягом більшої частини своєї історії місцеві князі визнавали себе васалами Великого князівства Литовського, а після - яка прийшла йому на зміну Речі Посполитої. Тільки в 1795 році території були приєднані до Російської імперії, на них з'явилася однойменна губернія. Зараз це частина Латвії. Ось яка зараз це країна - Курляндія.


При дворі Анни Бірон служив з 1718 року. Достовірних відомостей про нього до цього періоду практично немає. Стверджувалося, що Ернст Бірон був відправлений на навчання до Кенігсберзький університет, але виявити документальні підтвердження цьому поки не вдалося. У своїх дослідженнях деякі історики приходять до висновку, що в молодості він намагався отримати місце камер-юнкера при дружині Олексія Петровича, сина Петра I, але йому було відмовлено з-за низького походження.

На початку кар'єри

Розібратися в міфах та правді про Эрнсте Біроні непросто, багато що в його біографії базується на домислах і чутках. Наприклад, княгиня Долгорукова стверджувала, що він був шевцем, навіть пошив чоботи її дядькові. Знайти якісь інші підтвердження цієї версії поки не представляється можливим.


За спогадами самого Ернста Бірона, він служив у Анни Іоанівни з 22 років. При її дворі був секретарем, керував маєтком Вюрцау, після 1727 року був камергером. За кілька років до цього одружився на фрейліні Бенигне Готтліб фон Тротта-Трейден. За офіційною версією, вона народила йому трьох дітей. Є відомості, що у 1722 році брав участь у бійці з міською вартою в Кенігсберзі. В результаті цього зіткнення один чоловік був убитий. Бірон кілька місяців провів у в'язниці, звідки був випущений із зобов'язанням виплатити штраф. З Ганною кілька разів приїжджав в Росію. При дворі був відомий як знавець коней.

При імператорському дворі

Після обрання Анни престол отримав придворну посаду обер-камергера. Відомо, що він був фаворитом російської імператриці Анни Іоанівни. Це сприяло його просуванню по кар'єрних сходах. У 1737 році герой нашої статті стає герцогом курляндським. При цьому управляє власною державою, перебуваючи в Петербурзі. На цій посаді залишається вірним виключно інтересам Росії, не піддається на подарунки імператора Священної Римської імперії, прусського короля.

Біроновщина

Період російської історії, коли Ернст Йоганн Бірон займав в імперії високі державні пости, прийнято називати біронівщини. Багато сучасники зображували його злим генієм, інші відгукуються про нього як про необразованном, грубому і корыстолюбивом людині. Його регулярно звинувачували в казнокрадстві, страти і жорстокості, панування іноземців в управлінні країною.
Варто визнати, що на чолі Росії в той момент дійсно було чимало іноземних міністрів, наприклад, Остерман і Мініх, але вони були висунуті ще Петром Першим. До того ж з Бироном постійно ворогували. Більшість сенаторів і керівників колегій залишалися росіянами. Іноземців було багато в армії і серед дипломатів, але така ж ситуація існувала і за Петра. Відомо, що Бірон скептично ставився до росіян, не приховуючи цього. При цьому багато хто стверджує, що шукав популярності серед титульної нації. Під час правління Анни Іоанівни було багато політичних переслідувань, але сам Бірон був у них зацікавлений. Вигідні гоніння політичних ворогів були самої імператриці і тим, кому вона була зобов'язана своїм піднесенням на престол. Це Феофан Прокопович, Салтиков, Остерман, Головкін. Ганна Іоаннівна, за законом мала мало прав на престол, ревниво ставилася до того, то про це говорили в народі. Історії про користолюбстві Бірона переважно засновані на твердженнях історика Болтина, який стверджував, ніби фаворит імператриці забирав собі багатомільйонні недоїмки, чим остаточно розорила держава. Це не було доведено, як і твердження про те, що Бірон в свою користь експлуатував кращі російські гірські заводи та інші промисли. При цьому є неспростовні докази того, що відхиляв великі грошові подарунки, підносити яке в той час було в порядку речей.
Підводячи підсумок розповіді про біографію Ернста Йоганна Бірона, потрібно відзначити, що його діяльність при Ганні Іоанівні і ступінь чиниться впливу не піддаються точному визначенню.

Регент Російської імперії

Незважаючи на вплив, який Бірон чинив на імператрицю, регенти його висунули російські вельможі. Це були Трубецькой, Черкаський, Головін, Куракін, Бестужев-Рюмін. Герцог Курляндії і Семигалии став регентом після смерті Анни в силу її заповіту. Він активно шукав популярності серед російського суспільства, сумлінно приступив до виконання своїх обов'язків. Однак дні Бірона були полічені. Практично в перший же день його регентства розкрили змову, метою якої було його усунення. Генералітет і Сенат при цьому встали на бік Бірона.

Арешт

Матері малолітнього Івана VI Ганні Leopol'dovne свої послуги запропонував фельдмаршал Мініх. У ніч на 9 листопада він здійснив арешт Бірона разом з дружиною. Регент був відправлений на гауптвахту. Головні звинувачення, які були висунуті проти нього, пов'язані із захопленням регентства, зневагою здоров'ям покійної імператриці, утиском росіян, бажанням захопити престол. У квітні 1741 року був виданий маніфест, в якому перераховувалися всі злочини Бірона. Його засудили до страти четвертуванням, але тут же помилували, замінивши її вічною посиланням в Пелым. Зараз це село на території Свердловської області. Сучасники стверджують, що Бірон був у похмурому настрої, готувався до смерті.

Повернення із заслання

Правда, довго в Пелыме Бірона залишатися не довелося. Коли імператрицею стала Єлизавета, вона згадала про послуги, які він їй надавав, і перевела в Ярославль. Однак дати повну свободу так і не зважилася. Повернув героя нашої статті в Петербург Петро III. Заодно він повернув йому всі відзнаки та ордени, крім Курляндського герцогства, яке вже пообіцяв своєму дядькові Георгу Голштинскому. Відновила временщика на троні в Курляндії вже Катерина II. При цьому Бірон зобов'язувався пропускати по території свого герцогства російські війська, не вступати ні в які стосунки з ворогами імперії, підтримувати православних, дозволяючи будувати храми. Ці умови не влаштували дворянство Курляндії. В результаті Бірон відмовився від титулу на користь свого сина Петра.

Смерть

Бірон помер у 1772 році у віці 82 років у місті Мітаві, який на той момент був столицею Курляндського герцогства. Зараз це Єлгава, розташована на території сучасної Латвії. Похований він був у герцогському склепі Митавского палацу, найбільшої усипальниці барокового палацу у всій Прибалтиці.

Характеристика

До Бірона склалося переважно негативне ставлення, хоча, як зазначав Пушкін, його головне нещастя полягало в тому, що він народився німцем. У результаті саме на нього звалився весь негатив, що накопичився від царювання Анни Іоанівни. Це було в дусі народу того часу.
Граф Мініх стверджував, що у Бірона було дві пристрасті. Одна до верхової їзди і коням. Він навіть переконав імператрицю в необхідності влаштування у Росії кінських заводів. Племінних жеребців привозили з Неаполя, Персії, Аравії, Іспанії та Англії. Друга його пристрасть - гра. Жодного дня він не міг провести без карт, завжди грав по-крупному, знаходячи в цьому для себе вигоду. Зовні він був дуже привабливий, відданий імператриці і вкрадчив. Анну Іоанівну він практично ніколи не залишав. На крайній випадок, залишав замість себе дружину. При цьому багато іноземні посли писали про Біроні в цілому позитивно. Наприклад, герцог Лирийский, представляв при дворі інтереси Іспанії, стверджував, що фаворит російської імператриці був добре вихований і чемний, ратував за славу своєї государині. При цьому залишався недалекого розуму, що давало можливість іншим людям керувати ним. Наприклад, ніколи не вмів відрізнити хороших порад від поганих.