Серед інших силових структур, що залишили слід в історії нашої Батьківщини, особливе місце посідає та, що навіки закарбувалася у народній пам'яті літерами НКВС. Розшифровка СРСР, РРФСР і багатьох інших часто зустрічалися, але вийшли з вживання абревіатур не викликає ні в кого труднощів, однак скорочені назви окремих державних служб доводиться пояснювати. Особливо це необхідно представникам молодого покоління. І вже тим більше важливо розповісти їм про те, що таке НКВД.

Створення нового державного органу

Згідно з постановою ЦВК СРСР від 10 липня 1934 року, був утворений центральний орган, який здійснював управління всіма структурами, які займалися боротьбою зі злочинністю і підтриманням громадського порядку. Позначався він чотирма літерами – НКВС. Розшифровка абревіатури була наступна: Народний комісаріат внутрішніх справ.


Поряд з знову сформованими підрозділами в нього увійшов також кадровий склад втратив самостійність, але не скасованого Головного політичного управління. Так з'явилася на світ організація, що стала символом геноциду, проведеного сталінським режимом проти власного народу.

Що таке НКВД?

Новостворена структура мала надзвичайно широку сферу відповідальності, але в той водночас і ні з чим не порівнянні повноваження. Так, у коло її компетенції входив контроль над діяльністю державних органів, пов'язаних з комунальним господарством, будівництвом і практично всіма галузями промисловості. Крім того, співробітники НКВС займалися політичним розшуком, зовнішньою розвідкою, охороною державного кордону, несенням служби в системі виконання покарань та армійської контррозвідки. Для успішного виконання покладених на них обов'язків НКВС наділявся правом у позасудовому порядку виносити будь-які вироки, включаючи смертну кару. Згідно з постановою ЦВК СРСР, вони не підлягали оскарженню й виконувалися негайно.

Свавілля особливих трійок НКВС

Такі безпрецедентні повноваження, що дозволяли цій структурі діяти поза межами правового поля, стали причиною однієї з найстрашніших трагедій, пережитих нашою Батьківщиною. Щоб у всій повноті представити, що таке НКВД, слід згадати масові репресії тридцятих років, головним винуватцем яких був цей орган. Мільйони радянських громадян, які стали в'язнями Гулагу і розстріляні за сфабрикованими звинуваченнями були засуджені так званими особливими трійками. До складу цієї позасудової структури входили: секретар обкому партії, прокурор і начальник обласного або міського відділу НКВС. Визначення винності підсудних, як правило, не проводилося, і вироки по розглянутих справах виносились не на підставі чинного законодавства, а лише згідно з їх особистим бажанням, що повсюдно ставало наслідком свавілля.

Депортація народів та співпрацю з гестапо

Крім того, Народний комісаріат внутрішніх справ заплямував себе і такою формою політичних репресій, як депортація осіб за національною ознакою. В роки сталінізму цілі народи насильно переселялися з місць їх історичного проживання в райони Крайньої Півночі і Сибіру. За наявними даними, органи НКВС здійснили депортацію десяти народностей. До них відносяться: чеченці, кримські татари, німці, корейці, фінів-інгерманландців, інгуші, карачаївці, турки-месхетинці, калмики і балкарці.
У п'ятдесяті роки на хвилі викриття культу особистості Сталіна і реабілітації багатьох жертв його режиму надбанням громадськості стали численні факти, що свідчать про передвоєнні співпрацю НКВД з гестапо. У пресі тих років з'явилися імена десятків німецьких і австрійських антифашистів, які шукали політичного притулку в Радянському Союзі, але визнаних «небажаними елементами» і переданих німецьким властям.

Перші керівники каральної структури

З перших днів створення НКВС (розшифровка абревіатури наводиться вище) керівником цього органу став новопризначений нарком внутрішніх справ Р. Р. Ягода. Прослуживши на цьому посаді два роки, він сам став жертвою очолюваної ним системи. У вересні 1936 року його відсторонили від займаної посади і заарештували за сфабрикованим звинуваченням. Пробувши два роки під слідством, перший керівник всесильного комісаріату був розстріляний. Відразу ж після зняття з посади і арешту Р. Р. Ягоди на його місце був призначений новий нарком. Ним став кандидат у члени Політбюро ВКП(б) Н. В. Єжов. Саме з його ім'ям пов'язано здійснення сумнозвісного «великого терору, розгорнутого Сталіном в 1937-1938 рр. Однак і йому не вдалося тривалістю кар'єри обійти свого попередника. Наприкінці грудня 1938 року він також був заарештований на підставі стандартного тоді звинувачення в державній зраді і, так само пробувши два роки під слідством, розлучився з життям в результаті винесеного йому смертного вироку.

Л. П. Берія і С. Н. Круглов

Найдовше на чолі НКВС пробув Л. П. Берія. Заступивши на цей пост 25 грудня 1938 року, він лише в 1946 році продав його своєму наступнику - З. Н. Круглову. Перейшовши на роботу в Політбюро СРСР, Берія аж до смерті Сталіна залишався однією з ключових фігур в уряді. Однак сумної долі попередників і йому не вдалося уникнути. Заарештований у 1953 році, незабаром він отримав за вироком Верховного суду, свою заслужену кулю.
З усіх чотирьох керівників НКВС, скасованого в березні 1946 року, щодо пощастило лише С. Н. Круглову. Доля дарувала йому дожити до похилого віку. Однак і він не помер своєю смертю. Як учасник масових репресій, в 1959 році рішенням суду колишній генерал був позбавлений пенсії, а також елітної квартири в центрі столиці. Проживаючи на підмосковній станції «Правда», 6 липня 1977 року він закінчив своє життя під колесами поїзда.

Роль НКВС у боротьбі з фашизмом

Однак для того, щоб повною мірою відповісти на питання про те, що таке НКВД, не можна обмежитися лише тієї похмурої роллю, яку ця структура зіграла в історії нашої країни. Було б великою помилкою скидати з рахунків її заслуги в боротьбі з кримінальною злочинністю, а також з німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни. Згідно з архівними даними, у червні 1941 року війська НКВС включали в себе чотирнадцять підрозділів, вісімнадцять бригад, а також понад двадцять полків різного призначення. З перших днів війни ці сили були кинуті в бій і зіграли значну роль у розгромі ворога. Слід зазначити також, що справі Перемоги над фашизмом послужили не тільки самі співробітники, але і майже мільйон наших співгромадян з числа колишніх в'язнів Гулагу, що охороняються ними і амністованих за клопотанням керівництва НКВС з метою відправки на фронт. Особливо ефективною ця міра була в перші, найважчі роки війни.

Прикордонні і внутрішні війська

Не можна недооцінювати роль НКВС і захисту державного кордону нашої країни. В кінці тридцятих років склад підпорядкованих йому прикордонних військ налічував 167 тис. осіб. В їх завдання входило як припинення проникнення на територію СРСР різного роду шпигунів, диверсантів і контрабандистів, так і боротьба з порушниками прикордонного режиму. Імена багатьох героїв-прикордонників назавжди увійшли в історію Збройних сил Радянського Союзу. Досить переконливо виглядає статистика, що відображає роботу, проведену за роки війни внутрішніми військами НКВС. Згідно з наявними даними, лише в плані боротьби з бандитизмом ними було проведено понад 95 тис. операцій, що дозволили знешкодити близько 150 тис. злочинців. Поряд з ними й прикордонні війська зуміли ліквідувати 829 різних бандформувань, до складу яких входили 49 тис. кримінальних злочинців.

Роль НКВС в економіці воєнних років

Сучасні дослідники та ряд громадських організацій намагаються дати оцінку того впливу, який справив на розвиток економіки країни праця в'язнів Гулагу. Як зазначає відома правозахисна організація «Меморіал», НКВД наприкінці тридцятих років розгорнув бурхливу діяльність, що в результаті її за ґратами на початку війни виявилося близько 1680000 працездатних чоловіків, що становило 8 % від усіх трудових ресурсів країни на той період. В рамках мобілізаційного плану, прийнятого урядом, на підприємствах, створених в місцях ув'язнення, вироблялося значну кількість боєприпасів та іншої необхідної продукції для фронту. Це, безумовно, відбилося на забезпеченні армії, але в той же час слід визнати, що продуктивність такого примусової праці була досить низькою.

Післявоєнні роки

Що стосується повоєнних років, в цей період роль НКВС в підйомі економіки країни навряд чи можна вважати помітною. З одного боку, розміщення таборів Гулагу в малообжитих районах півночі країни, Сибіру і Далекого Сходу, сприяло їх освоєння, але з іншого, малоефективний працю ув'язнених стала перешкодою у реалізації багатьох економічних проектів. Повною мірою це відноситься і до спроб використання підневільної праці вчених і конструкторів, у безлічі стали жертвами масових репресій сталінського періоду. Відомо, що органами НКВС створювалися спеціальні в'язниці, що отримали в народі назву «контор». У них представники науково-технічної еліти, засуджені на підставі сфабрикованих звинувачень тими самими «особливими трійками», про які йшла мова вище, зобов'язані були займатися науковими розробками. Серед колишніх в'язнів таких «контор» були такі відомі радянські вчені-конструктори, як С. П. Корольов і А. Н. Туполєв. Результат же спроб запровадити примусове технічна творчість був дуже невеликий і показав повну недоцільність цієї затії.

Висновок

У п'ятдесяті роки, після смерті Сталіна розпочався широкий процес реабілітації жертв створеного їм в країні режиму. Злочини, що видаються раніше за боротьбу з ворогами народу, отримали належну оцінку як з боку урядових органів, так і в громадській думці. Була викрита і діяльність структури, що іменувалася НКВС, розшифровка, історія і діяльність якої стали темою даної статті. У 1946 році це сумно відоме відомство перетворили в МВС СРСР.