Розвиток людини – це процес, який починається від зачаття і триває до самої смерті. З дитинства до періоду дорослості відбувається фізичний ріст. Але когнітивний розвиток не припиняється протягом усього життя. Які ж основні теорії періодизації життєвого циклу людини?

Розвиток людини з точки зору біології

Різні теорії і стадії розвитку людини розробляються у відповідності з певними критеріями, які беруться для визначення життєвих етапів. В біології першим з таких чинників є запліднення яйцеклітини. Наукова назва розвитку людини – онтогенез. Злиття яйцеклітини і сперматозоїда дає початок онтогенезу. Так як його первинні етапи відбуваються в жіночому організмі, онтогенез поділяється на пренатальний і постнатальний.


Пренатальний період поділяється на ембріональний (від зачаття до 2 місяців) і плодовий (з 3-го по 9-й місяць). Під час ембріонального періоду відбувається збільшення кількості клітин, які беруть на себе різні функції в майбутньому організмі. Протягом другого місяця розвитку починають утворюватися внутрішні органи. Формується голова, шия, тулуб, кінцівки. Народження кожної дитини вважається дивом. Незважаючи на те, що у всьому світі це чудо відбувається кожну мить, з ним пов'язано чимало цікавих особливостей. Наприклад, у попередній зачаття гонці бере участь близько 300 млн чоловічих сперматозоїдів. Приблизно такою ж є кількість осіб, які проживають в Сполучених Штатах Америки. До моменту народження мозок дитини вже забезпечений десятьма мільйонами нервових клітин.

Розвиток організму від утроби матері до старості. Стрибки зростання

З третього місяця внутрішньоутробного розвитку відбувається збільшення тіла, яке триває і після появи дитини на світ. А з моменту народження починається процес адаптації організму до умов навколишнього середовища. Дитина здобуває нові навички, які нашаровуються на його спадковість. Прискорений ріст організму спостерігається протягом кількох етапів: це період раннього дитинства (від року до трьох років), від 5 до 7 років, а також у період пубертату (від 11 до 16 років). До 20-25 років ріст людського організму підходить до свого завершення. Тепер настає відносно стійке період в життєвому циклі – зрілість. Після 55-60 років людське тіло починає поступово старіти.

Біогенетичну закон

В біології існує закон Геккеля-Мюллера, або біогенетичну закон. Він свідчить про те, що кожний індивід в своєму розвитку в деякій мірі повторює ті етапи, які проходили його предки. Іншими словами, людина від свого зачаття проходить ті етапи еволюції живих організмів, які розгорталися на протязі всієї історії. Вперше цей закон був виведений ученим Ернстом Геккелем у 1866 році.

Психологічний розвиток людини від дитячого періоду до дорослості

Вперше у вітчизняній науці стадії розвитку людини стали розглядатися на початку 20-го століття. При поділі життєвого циклу враховувалися такі фактори, як фізичний ріст, духовний і психологічний розвиток. Над діленням цього періоду на фази працювали видатні російські вчені: Н. І. Пирогов, Л. С. Виготський, К. Д. Ушинський. За традицією, було виділено кілька етапів: період внутрішньоутробного розвитку, дитинство, отроцтво і юність.
Внутрішньоутробний розвиток, у свою чергу, було поділено на кілька стадій. Перша з них – предзародишевая. Її тривалість – 2 тижні від зачаття. Наступний етап називається зародковим і триває два місяці. За ним слідує стадія плода, що триває аж до народження дитини. Згідно з критеріями вчених, дитинство також ділиться на кілька важливих стадій. Це дитинство (від 0 до року), ранній вік (1-3 роки), дошкільний вік (3-7 років), а також молодший шкільний вік (від 6-7 до 10-11 років). Ці періоди характеризуються і різними стадіями розвитку самоосвіти у людини. Важливу роль при цьому відіграє провідна діяльність, властива певним віком. Наприклад, для раннього дитячого віку характерна так звана предметно-маніпулятивна діяльність. Дитина вчиться користування предметами, які його оточують. А для молодших школярів, наприклад, такою діяльністю є навчальна. Діти починають засвоювати теоретичні форми мислення. Вони вчаться вчитися і користуватися отриманими теоретичними знаннями.

Що відбувається в дитячому віці?

Ранні стадії розвитку людини – це час, коли відбувається його соціалізація і він стає повноцінним членом суспільства. Дитинством вважається той вік, в якому формується психологічна зрілість особистості. Цікаво, що тривалість дитинства в нашу епоху не дорівнює тому часу, який було відведено на цей етап людського життя раніше. У різні епохи періоди дитинства тривали різний час, і тому вікова періодизація завжди вважається продуктом тієї чи іншої культури і цивілізації. Наприклад, ще на початку 20-го ст. період юності закінчувався дуже швидко – вже в 13-14 років багато діти починали працювати нарівні з дорослими. Стадії розвитку суспільства людини визначають межі вікових періодів, властивих своїй епосі.

Отроцтво і юність

Наступним періодом розвитку є отроцтво. Сюди входить підлітковий етап, або пубертат (він триває в середньому до 15 років), а також юнацький (триває до 22-23 років). У цей час у підлітків починає складатися певна картина світу, уявлення про своє місце в суспільстві. Різні дослідники по-різному визначають стадії розвитку життя людини, зокрема отроцтва і юності. Деякі вчені виділяють ранню юність (від 15 до 18 років), а також пізню (від 18 до 23 років). Так чи інакше, до кінця періоду юності закінчується фізіологічний формування людини. В цей час остаточно складається його самосвідомість, на перший план виходять питання професійної самореалізації. На ранніх етапах юності формуються інтереси, плани на майбутнє, потреба в праці, затверджується незалежність людини, в тому числі і фінансова.

Період дорослості

Наступним етапом життєвого циклу людини є дорослість. Вона ж являє собою найбільш тривалий етап. У розвинених країнах, наприклад, дорослість займає до трьох чвертей загальної тривалості життя. На цьому етапі виділяється три періоди: рання дорослість, або молодість; середня дорослість; а також пізня дорослість (сюди входять старіння і старість). Головною рисою, яка властива періоду старості, є накопичена за всю мудрість життя. Те, якою буде старість людини, багато в чому залежить від його способу життя у дорослому віці. Головною необхідністю літніх є не тільки турбота близьких, але і можливість поділитися досвідом.

Життєві придбання в період дорослості

Вчені підкреслюють, що дорослість і зрілість не є еквівалентними поняттями. На відміну від попередніх стадій, на яких відбувається фізичне дозрівання, період дорослості більше пов'язаний з когнітивним розвитком. На цьому етапі люди вчаться приймати відповідальність за свої рішення. У людини формуються певні риси характеру. Це, наприклад, твердість, чесність, здатність до співчуття. Вчений Е. Еріксон стверджує, що на цій стадії розвитку людини відбувається формування тотожності самому собі. Дорослість, зазначає дослідник, є тим віком, в якому відбуваються важливі діяння. Головними рисами цього періоду є продуктивність, творчість, а також деяка розбурханість. Людина прагне досягти висот у своїй професійній сфері, стати кращим батьком, надавати підтримку близьким. Робота і турбота є ознаками дорослої людини. Якщо індивід заспокоюється у відношенні якої-небудь сфери свого життя, тут може статися застій і навіть деградація. Проявляються ці негативні феномени в поглощенностью своїми проблемами і самосожалением. Долаються подібні проблеми за допомогою формування установок на подолання проблем, а не за допомогою постійного нарікання на злу долю.

Стадії розвитку людини за Фрейдом

Класичний психоаналіз не втрачає своєї актуальності і сьогодні. В даний час теорії Фрейда є одними з основоположних концепцій особистості. З його точки зору, людський розвиток – це процес пристосування до зовнішніх умов світу. Вчений виділяв три шари психіки у людини – так зване «Воно», або «Ід»; «Я», або «Его»; а також «Понад-Я» – «Суперего». «Ід» є несвідомою, або примітивної частиною особистості. «Его» – це усвідомлювана і раціональна. «Супер-Его» являє собою якийсь ідеал, до якого прагне людина, сюди ж включається його совість. В цю частину особистості в процесі розвитку вкорінюються батьківські установки, а також прийняті в суспільстві соціальні норми. В даний час багато теорії і стадії еволюції людини, особливо в психології, включають в себе отриману Фрейдом інформацію. Він вважав, що основні стадії розвитку людини – це оральна (від народження до півтора років), анальна (від року до 3 років), фалічна (від 3 до 6 років), латентна (від 6-7 до 12 років), а також генітальна (12-18 років). Австрійський вчений вважав, що стадії розвитку є своєрідними сходинками для людини, на кожній з яких він може «застрягти» навіть до самого кінця життя. Тоді певні компоненти дитячої сексуальності будуть входити в невротичний комплекс дорослого.