» » Аналіз вірша "З галявини шуліка піднявся": протиріччя людини і природи

Аналіз вірша "З галявини шуліка піднявся": протиріччя людини і природи

Ф. В. Тютчев відомий не тільки як поет, але і як філософ. У своїх віршах російський мислитель не раз звертається до теми величі природи та нікчемності людини. Аналіз вірша «З галявини шуліка піднявся» можна прочитати в цій статті. Саме в ньому поетові особливо глибоко вдалося осягнути цю суперечність.

Історія створення вірша

Твір написано Тютчева в 1835 році. Головною справою його життя була політика, він писав статті на злободенні теми. В 1835 р. він тільки починає кар'єру дипломата і служить в місті Мюнхен (Німеччина). Тут відбувається знаменна подія в житті поета – знайомство з великими Гете і Шиллером.
Аналіз вірша "З галявини шуліка піднявся": протиріччя людини і природи
З цього моменту Тютчев починає по-філософськи ставитися до життя. Без розуміння цього повний аналіз вірша «З галявини шуліка піднявся» неможливий. Поет зріє як нова особистість і пише новий вірш.


Композиція вірша і його ритміка

У творі поетом намальована картина польоту шуліки. Рядки ллються вільно і спокійно, ніби передаючи картину польоту вольній птиці. Автор ділить текст на дві строфи, що звучать по-різному. Аналіз вірша Тютчева «З галявини шуліка піднявся» дозволяє помітити, що перша строфа звучить плавно. Можна сказати, що звучання повествовательно. Довгі слова тут створюють пиррихии, що допомагає передати велич птиці. Читання можливо майже без пауз. Ключовим словом строфи можна назвати дієслово «пішов». Він додає картині закінченість. Друга строфа реальний світ не зображує. Тут ліричний герой розмірковує про несхожість людини і птиці. Увага загострюється на могутніх крилах шуліки, потім шуліка ховається. Фінальні рядки звучать з сумом, герой жалкує про те, що позбавлений крил.


Аналіз вірша «З галявини шуліка піднявся»: тематика

Твір Ф. В. Тютчева – це роздуми ліричного героя про можливості людей. Якщо людина – цар землі, то чому ж йому недоступне небо? Останній рядок говорить про пекуче бажання людини підкорити небо.
Аналіз вірша "З галявини шуліка піднявся": протиріччя людини і природи
Думка хоче осягнути невідоме, але їй не дано вийти за межі земного кола». Саме тому так гіркі думи героя, адже він «приріс до землі» і повинен працювати тут, внизу, щоб прогодувати себе і сім'ю. А коршуну доступно безкрає й чисте небо!

Аналіз вірша «З галявини шуліка піднявся»: мовні засоби

Головна особливість твору – використання автором архаїчних слів. Форма «до землі» підкреслює людську слабкість по відношенню до природи. Форма «дале» робить текст піднесеним, наближає його до високого стилю. Дієслова у вірші допомагають передати динаміку картини, її жвавість. «Природа-мати» - це натяк на зв'язок шуліки-сина і його матері. Все це дозволяє повісті аналіз вірша «З галявини шуліка піднявся». Епітетами тут можна назвати опису крил – вони потужні і живі. У вірші можна побачити співзвуччя зі зробленим Ф. В. Тютчева перекладом фаустовского монологу «Біля воріт». Там мова йде про притаманному людині прагненні дивитися вгору і вдалину. Пробудження цього почуття Гете пов'язав саме з птахами: дзвінким жайворонком, ширяє орлом і журавлем, хто любить Батьківщину.
Аналіз вірша "З галявини шуліка піднявся": протиріччя людини і природи

Своїм філософським віршем автор намагається сказати читачеві те, що незважаючи на всі бажання - його частка – це життя на землі. Нехай курній, але рідний, приносить хліб. Небо – для птахів, а для людини це незбагненна стихія. І не треба бажати більшого, залишається зрозуміти прості істини – людина є царем на землі, а шуліка в небі. З цієї причини в душі поета живе легкий смуток. Він знає, що від метушні буденних днів, складної політичної обстановки і брехні в житті позбутися важко, скоріше неможливо. Але він не хоче миритися з ситуацією, тому і написав таке суперечливе твір.