Львів
C
» » Орфограмма в суфіксі. Правопис суфіксів різних частин мови

Орфограмма в суфіксі. Правопис суфіксів різних частин мови

Орфограммы – це частини лексем, які не можна перевірити підстановкою однокореневих слів. Щоб дізнатися, як безпомилково написати те чи інше слово, можна скористатися словником. Але щоб навчитися писати грамотно без допомоги довідників, книг і автоматичної перевірки орфографії на комп'ютері, необхідно вивчати правила.
Орфограмма в суфіксі. Правопис суфіксів різних частин мови
Слід зазначити, що найбільші труднощі викликає орфограмма у суфіксі, проте багато хто також відчувають труднощі у виборі правильного написання префіксів, коренів, закінчень.

Правила написання імен іменників

У російській мові іменники відмінюються за відмінками і числами. При цьому помилки можна зробити в будь-якій частині слова. Орфограммы зустрічаються як у коренях, так і в суффиксах іменників.


Орфограммы в зменшувально-пестливих суффиксах

Найчастіше помилки роблять у суффиксальных морфеми. Зменшувальні суфікси -ич-, -ек - зустрічаються в словах, які, крім основного значення, мають смисловий відтінок деминутива: грудка – грудочка, квітка – квіточка, палець – пальчик, кінець – кінчик. Дізнатися, чи потрібно писати в слові -ік - або -ек-, неважко. Для цього потрібно провідміняти слово за відмінками і, якщо голосна літера суфікса випадає, слід писати -ек-, а якщо залишиться, то пишемо -ік-. Наприклад:
  • Їм. п. (що?) «квіточка» – Рід. п. (чого?) «квіточки» – голосна -і - зникла.
  • Їм. п. «горошок» – Рід. п. «горошку» – голосна -і - випала, значить, пишемо -е - у називному відмінку.
  • Їм. п. «хлопчик» – Рід. п. «хлопчика» – голосна -і - залишилася, отже, слід писати суфікс -ик-.
  • Орфограмма в суфіксі. Правопис суфіксів різних частин мови



    Пестливі суфікси -онк-, -еньк - вживаються в іменниках, які мають семантику зменшення і одночасно ввічливості, ніжності: ручка – рученька, донька – донечка, сорочка – льоля. Щоб перевірити правильне написання, слід визначити, на який звук падає наголос у слові. Якщо наголос падає на-о-, потрібно писати суфікс -онк-, а якщо на якусь іншу літеру, то пишемо -еньк-. Наприклад:
  • Дівчинка – дівчина – пишемо -онк-.
  • Річка – річенька – пишемо -еньк-.
  • Орфограммы в інших суффиксах іменників

    1. Суфікси -чик - і -щик - позначають професію або рід діяльності: перекладач, льотчик, лихвар, комірник. Якщо перед суфіксом стоять літери д, т, з, с, ж, то треба писати суфікс -чик-, а якщо інші літери, то пишемо -щик-. Наприклад:
  • Перевіз + чик, рознос + чик, камінь + щик, стеколЬ + щик.
  • Орфограммы в суффиксах після шиплячих ж, ч, ш, щ перевіряються наголосом. Якщо під наголосом у слові буква -у-, то її слід зберегти в суфіксі. А якщо ж наголос падає на іншу літеру, то треба писати -е-. Наприклад:
  • Стрибок, скринька, знчОк – пишемо -про-.
  • Хмарою, Овочем, плЮшем – пишемо -е-.
  • Орфограмма в суфіксі. Правопис суфіксів різних частин мови
    Аналогічним чином перевіряються орфограммы до закінчення іменників і прикметників: великий, молодий, дорогий.

    Правила написання імен прикметників

    Імена прикметники позначають якість або ознака предмета. Вони часто утворюються від іменників. Орфограммы суфіксів прикметників дуже різноманітні, але часто пов'язані з тими словами, від яких вони утворені. Прикметники мають орфограммы в коренях і суффиксах. Деякі з правил описані нижче.

    Орфограммы в отыменных прикметників

  • Суфікси -ан-, -ян-, -ин майже завжди пишуться з одного -н-: піщаний, полотняний, комариний, бджолиний. У цьому правилі лише три винятки: олов'яний, скляний, дерев'яний.
  • Суфікси -енн, -онн - пишуться з двома -нн-. Тут теж є один виняток: вітряний. Однак слід запам'ятати, що якщо слово "вітряний" вжито з приставкою, то в ньому слід писати два -нн-: провітрене приміщення, безвітряна погода.
  • Орфограммы віддієслівних прикметників

  • Суфікси, які вжито у прикметників, утворених від дієслів на -ати - або -ять-, як правило, зберігають кореневу голосну. Наприклад: читати – читанный, фотографировАать – сфотографований, сіяти – засіяний, плекати – виплеканий. Якщо ж дієслово, від якого утворено прикметник, закінчується на -ить - або -еть-, то в суфіксі потрібно писати букву е. Наприклад: говорити – говоренный, образити – ображений, дивитися – переглянутий.
  • Одна -н - пишеться в суффиксах прикметників, утворені від дієслів недоконаного виду (відповідає на питання «що робити?») і не мають приставок. Наприклад: фарбувати – фарбований, писати – писаний. АЛЕ: написати – написаний – пишемо дві -нн-, тому що у вихідному дієслові є приставка -на-.
  • У цьому правилі є винятки: даний, роблений, бажаний, повільний, небачений, ненавмисний, окаянний, священний і деякі інші.
    Орфограмма в суфіксі. Правопис суфіксів різних частин мови
    Дві -пн - пишуться у прикметників, які:
  • утворені від дієслів досконалого виду (питання «що зробити?»): зважити – зважене (рішення), сказати – сказане (слово), малювати – мальований (картина маслом);
  • мають приставку: прочитати – прочитаний, розповісти – розказаний, перемалювати – перерисованный;
  • мають залежний від них об'єкт: лист писано пером – писаний пером лист; підлога фарбований вчора вранці – фарбований вчора вранці підлогу; завдання виконано в п'ять – виконане в п'ять завдання;
  • мають додатковий суфікс -ова - або -єва-: заарештувати – заарештований, балувати – балуваний, ризикувати – ризикований, відряджати – відряджений.
  • Правила написання дієприкметників

    Причастя – це частини мови, які утворені від дієслів, але позначають не дія або процес, а ознака дії. Автор першого тлумачного словника російської мови в. І. Даль сказав, що причастя являють собою образ прикметника. Причастя можуть бути дійсними (активними) або страдательными (пасивними).
    Орфограмма в суфіксі. Правопис суфіксів різних частин мови

    Орфограммы в суффиксах пасивних дієприкметників

  • Суфікси -ущ-, -ющ - пишуться в причастиях, вироблених від дієслів, які у формі 3 л. мн. ч. закінчуються на-у - чи -ю-: бігти – (вони) біжать – біжить (хлопчик); грати – вони грають – граючий (дитина).
  • Суфікси -ащ-, -ящ - слід вживати в причастиях, утворених від дієслів, які у формі 3 л. мн. ч. мають закінчення -ат - або -ят-: дихати – вони дихають – дихаючий; будувати – (вони) будують – будує. Винятки: мерящий, що мучить, зиждущийся.
  • Орфограммы в суффиксах дійсних дієприкметників

  • Суфікси -ем-, -ом - слід вживати в тих причастиях, які утворені від дієслів, що мають в 1 л. мн. ч. закінчення-ем-: виконувати (ми) виконуємо – виконуваний; помічати – (ми) помічаємо – помічений.
  • Суфікс -їм - пишеться в активних причастиях, які зроблені від дієслів, що мають в 1 л. мн. ч. закінчення-им-: бачити – (ми) бачимо – видимий; чути – (ми) чуємо – чутний.
  • Орфограмма в суфіксі. Правопис суфіксів різних частин мови

    Правила написання коротких дієприкметників і прикметників

    Найчастіше короткі форми прикметників і дієприкметників вживаються в тих випадках, коли перед ними стоїть іменник:
  • В коротких причастиях незалежно від виду дієслова, від якого вони утворені, слід писати одну -н-: зав'язати вузол (дієслово + іменник) – зав'язаний вузол (повна форма причастя + іменник) – вузол зав'язаний (іменник + короткий причастя).
  • У коротких прикметників слід писати одну або дві букви -н - в залежності від кількості літер у повних формах: безцінний досвід (повне прикметник + іменник) – досвід безцінний (іменник + короткий прикметник); червоні зірки – червоні зірки.
  • Правила написання прислівників

    Прислівники позначають якість предмета, напрям дії або його ознака. Це незмінна частина слова, а значить, прислівник не можна провідміняти за відмінками і числами. Незважаючи на це, багато хто вважає, що остання частина цих слів – закінчення, хоча насправді це – суфікс. Прислівники можуть закінчуватися на букви -у-, -а-, -у - чи -е-.
  • Суфікс -о - слід писати в тих говірками, які мають префікси у-, в-, на - чи-. Наприклад: вправо, начисто, надовго, заново, запросто.
  • Суфікс -а - пишеться в прислівниках, які мають префікси з-, ви-, до-, з-, зі-. Наприклад: зліва, здавна, дочиста. АЛЕ: досконально, вишукано, изнежено, поблажливо, стерпно.
  • Суфікс -у - слід вживати в деяких словах: осліпла, спозаранку, збоку, відразу, змолоду.
  • Суфікс -е - потрібно писати, якщо прислівник закінчується на шиплячі або –ц. наприклад: більше, менше, рідше, частіше. АЛЕ: коротко, має право, нарівні.
  • Орфограмма в суфіксі. Правопис суфіксів різних частин мови
    Таким чином, ми бачимо, що вивчення правил написання орфограмм в суфіксі – важливий етап на шляху до грамотної письмової мови. Наша мова різноманітний і багатий, але також складний і часто суперечливий. Орфограмма – це та частина слова, яку не можна перевірити, а тому необхідно багато працювати і запам'ятовувати, щоб стати грамотною людиною.