Іменник — частина мови, що несе в собі значення предметності і володіє такими граматичними категоріями, як рід, число і відмінок. Ці категорії тісно взаємопов'язані, тому їх знання необхідне для правильного вживання імен іменників. Окрему увагу варто приділити відмінювання іменників у множині.

Граматична категорія числа

Граматична категорія — це система протилежних один одному наборів форм, що володіють однорідним значенням. У російській мові категорію числа мають імена і дієслово. Вона представлена протиставленням единичности і множинності. У давньоруській мові існувала тричленна система категорії числа, в якій виділялися єдине, множинне і подвійне число.

Вираження граматичного значення числа

В даний час в російській мові існує тільки опозиція між єдиним і множинним числами. Окремих форм для вираження тільки категорії числа не існує. Для вираження числа використовуються синтетичний і аналітичний способи. Перший, основний, випадок передбачає використання внутрішнього ресурсу слова. Такими є, насамперед, закінчення (будинок — будинки, кішка — кішки, дорога — дороги), в деяких випадках суфіксів (теля — телята, опеньок — опеньки, небо — небеса) і іноді наголос (ліс — ліси) або чергування приголосних (вухо — вуха, друг — друзі). Для аналітичного (синтаксичного) способу вираження числа характерне використання погодження (старі будинки, білі шкарпетки). Такий спосіб дозволяє виразити число у несклоняемых імен іменників (один кава — три кави). У деяких іменників число може бути виражено з допомогою іншої основи (людина — люди).

Число у імен іменників

Іменник в однині позначає одиничний предмет (чашка, телефон, провід), у множині — два і більше предметів (чашки, телефони, дроти). Найлегше простежити відмінності між множинним і єдиним числами імен іменників на прикладах слів, що позначають предмети, які можна полічити. Наприклад, м'яч — п'ять м'ячів, стіл — два столи, апельсин — три апельсина. Подібні іменники є змінними за числами, тобто можливе використання цих імен іменників в однині та множині. Але існують досить великі групи слів, які не змінюються за числами.

Іменники, що не мають форми множини

До таких іменником відносять:

найменування безлічі подібних предметів або явищ (дітвора, листя, людство, липняк, білизна, лахміття);

найменування предметів, що володіють речовинним значенням (сталь, пшениця, жито, овес, бензин, молоко, сир, сіно);

найменування якості або ознаки (блакить, могуття, злість, теплота, доброта);

найменування дії або стану (написання, читання, молотьба, вирубка);

власні імена, що використовуються для назви одиничних предметів (Новгород, Дон, Ленін, Сталін);

слова типу: час, вим'я.

Іменники, що не мають форми однини

Такими іменниками є:

найменування парних або складових предметів (кальсони, окуляри, ножиці, ворота, кеди, кліщі);

найменування матеріалів або їх відходів (висівки, тирсу, парфуми, чорнило);

найменування деяких відрізків часу (добу, будні, канікули);

найменування дії або стану природи (заморозки, вибори, клопоти, сходи);

найменування ігор (хованки, шашки, п'ятнашки, шахи, вибивали);

деякі назви географічних місць (Альпи, Афіни, Карпати, Сокільники, Сочі, Бруду, Лужники).

Особливості відмінювання іменників у множині

Для кожного з трьох типів відміни, які існують в російській мові, властиві свої форми при зміні за відмінками. Для визначення типу відмінювання необхідно спочатку визначити початкову форму слова. Для іменників такою формою буде називний відмінок однини.
Однак під час відмінювання іменника у множині ознаки відмінності типів відмін один від одного майже не проявляються. Тому варто говорити окремо про відмінюванні імен іменників у формі множини. Закінчення іменників множини у давальному, орудному і місцевому відмінках завжди збігаються незалежно від типу відмінювання. Відмінності мають закінчення іменників у називному, родовому і винительных відмінках. Іменники множини в називному відмінку мають закінчення:

жіночий рід -і, -и (нитки, гори, миші, бджоли, стріли, мами, дочки);

чоловічий рід -і, -и (будиночки, столи, столики, банани, патрони), іноді -а, -я (стільці, луки, будинки, сини), -е у слів, що закінчуються на -ані, -яні (земляни, городяни, сіверяни, ростовчани);

середній рід -а, -я (озера, крила, села), іноді -і (вуха, плечі, повіки).

У родовому відмінку іменники множини закінчуються на:

-ій — іменники ж. р. 1-го скл., які закінчуються на-ія, -я (серій, келій, арій, армій), деякі іменники сер. р., які закінчуються на-тє (ущелин, копій);

-їй — слова з основою, яка закінчується на шиплячий або м'який приголосний звук (ночей, морів, ножів);

-ов, -ев — іменники м. р. з основою, яка закінчується на твердий приголосний або на -ій (портів, героїв), слова огірків, апельсинів, помідорів і т. п.

нульове закінчення у родовому відмінку з'являється у слів, що закінчуються в називному відмінку на -ані, -яні, -ата, -м'ята (вірмен, городян, борсучків, звірят), а також слова типу: око, солдатів, чобіт, панчіх і т. п.

-ь — якщо в іменнику перед суфіксом -ня - варто гласний (пустель, баринь, яблунь).

При відмінюванні іменників у множині, що закінчуються в однині на -ня, в родовому відмінку з'являється збіглий гласний -е-, а ь не пишеться (вишень, веж). Винятком у даному випадку є слова: панночок, сіл, кухонь. В іменах іменників множини в родовому відмінку після шиплячих ь не пишеться незалежно від роду (гаїв, плечей, ручищ, сапожищ). Форми іменників множини у знахідному відмінку збігаються з формами імен іменників множини у називному відмінку або родовому. Отже, знання особливостей відмінювання іменників у множині допоможе уникнути помилок як в усній, так і в письмовій мові. Вміння швидко визначати єдине і множинне число стане важливим навиком у визначенні початкової форми слова.