Бачити, чути, відчувати смак приємної їжі, вдихати запахи – великий дар, отриманий людиною від природи. Все різноманіття навколишнього світу сприймається нами опосередковано: через різні органи чуття, названі щупальцями мозку. В ході еволюційного процесу органи зору, слуху, нюху, дотику пристосовувалися до сприйняття та аналізу певного діапазону подразників, надходять як з внутрішнього середовища організму, так і з зовнішнього оточення. Перед наукою постало завдання: пояснити механізми сприйняття людиною навколишнього світу. Для цього в фізіологію було введено поняття аналізатора.


Зробив це в 1908 році геніальний російський вчений В. П. Павлов. Як розвивалося вчення про способи прийняття, перекодування та аналізу сигналів, що надходять у наш організм – ці питання і будуть вивчені в даній статті.

З чого складається аналізатор

І. П. Павлов запропонував наступну анатомічну схему будови структури, здатної приймати подразники з зовнішнього і внутрішнього середовища. Вона містить три частини: периферичну (рецепторну), провідникову і центральну (коркові). Фізіолог виділив п'ять основних провідних комплексів прийому і перетворення інформації в організмі людини. Це зоровий, слуховий, нюховий, смаковий і дотиковий, або тактильний аналізатори. Сенсорні системи – це ще один термін, використовуваний у фізіології для позначення групи органів, здатних приймати, передавати і аналізувати потік сигналів з навколишнього реальності. Якими ж властивостями вони володіють?

Адаптація – головна характеристика сенсорної системи

Пристосування нервових закінчень, провідних шляхів – нервів і певної зони головного мозку - до різних подразників, що надходять із внутрішніх органів і тканин, а також ззовні, сприяє підтримці рівня гомеостазу людського організму. Коригування сприйняття сигналів, що надійшли до рецептори, що призводить до того, що при високій інтенсивності, частоти і сили подразника чутливість периферичного відділу сенсорної системи знижується, а при низькій – зростає. Фізіологія аналізаторів встановила їх загальна властивість – швидку адаптацію до ступеня дії зовнішнього або внутрішнього сигналу. Наприклад, відчуття апетиту і чутливість смакових рецепторів язика знижується по мірі втамування голоду, так як в травних нервових центрах виникає процес гальмування. Крім п'яти базових подразників, наш організм здатний відчувати ще й температуру, біль, голод, спрагу. Поняття аналізатора було введено в фізіологію після ретельного анатомічного вивчення будови всіх органів почуттів людини, в яких розташовуються рецепторні поля відповідних сенсорних систем.

Принцип роботи аналізатора

Всі сенсорні системи функціонують однаково. Наприклад, палички і колбочки сітківки ока змінюють кванти світлової енергії в процес збудження. Воно по зорових нервах передається в підкіркові центри та зорову зону кори головного мозку, розташовану в потиличній частині. В ній нервові імпульси піддаються аналізу і перекодуються в зорові образи. На їх основі й формується адекватна поведінкова реакція організму. Саме поняття аналізатора було введено в фізіологію для пояснення виникнення суб'єктивної реакції на подразники, відчуттів і вражень, які є основою свідомості.

Сучасні уявлення про діяльність сенсорних систем

Чим більше альтернативних шляхів здійснення процесу сприйняття навколишньої дійсності, тим вище рівень адаптаційних можливостей людини. Саме тому нервові імпульси від периферичної частини аналізатора можуть йти до центрального відділу по декількох рефлекторних шляхах. Наприклад, фізіологія сенсорних систем як наука визначила, що зорові відчуття виникають по-різному. Наприклад, імпульси від рецепторів сітківки йдуть по зорових нервах до проміжного мозку (таламус), далі – в зорову зону кори великих півкуль. Або ж зорові образи виникають так: з сітківки збудження потрапляє в четиреххолмие середнього мозку і з нього - в центральний відділ. Кожна з описаних рефлекторних дуг здійснює процес сприйняття зорових образів, виходячи з конкретних умов і видів зорових образів.

Роль фізіології сенсорних систем у розвитку науки і техніки

Галузі людського знання, такі як робототехніка, нейролінгвістичне програмування, біоніка та біофізика впроваджують у свої дослідження головні принципи роботи аналізаторів – введення, перекодування і виведення інформації. Створення відчувають роботів з штучним інтелектом і психікою стало можливим завдяки відкриттю таких принципів, як багатоканальність і багатоповерховість. Саме тому спочатку в фізіологію було введено поняття аналізатора, яке, у зв'язку з виявленими складними механізмами його роботи, потім було розширено введенням такого терміна, як сенсорна система. Це поняття стає провідним у вивченні діяльності нервової системи людини.