Для людей, далеких від театру, або тих, хто відвідує його лише раз у півроку, ім'я автора Ольги Мухіної буде незнайоме. А між тим у дев'яностих одна з її п'єс мала грандіозний успіх, про дівчину заговорили як про нове явище в російської драматургії. Проте зараз, через кілька років, інформації про цього талановитого автора все менше, адже найчастіше доля буває примхлива саме з творчими людьми.
Біографія
Мухіна Ольга народилася в 1970 р. в Москві, хоча дитинство її пройшло в далекому північному місті Ухті. Після закінчення школи дівчина вирішила присвятити себе кіно і кілька разів безуспішно намагалася вступити на факультет сценаристів у ВДІК. Тільки після трьох років невдач Ольга вирішує піти вчитися в Літературний інститут ім. Горького. Там відбувається серйозний перегляд поглядів, вона закохується в театр і починає писати п'єси.
Несподіваний успіх. "Таня - Таня"
Всі її творчість про любов. Перші роботи - "Сумні таємниці Ксав'єра Калудского" (1989), "Олександр Серпень" (1991) - не принесли гучного успіху, їх друкували в журналі "Сучасна драматургія", але братися за постановку поки ніхто не хотів. І ось в 1994 році Ольга Мухіна створює п'єсу під неординарною назвою "Таня -Таня". За словами самого автора, писала вона в селі, в тиші, ще в передчутті справжньої любові. Можливо, це почуття і спровокувало успіх. Несподівано п'єса потрапила до рук одного з режисерів театру Петра Фоменка. Вистави проходять при повних залах, Ольга Мухіна, драматург, стає дуже популярна в творчому середовищі, у неї із задоволенням беруть інтерв'ю і пророкують велике майбутнє.
Більш того, п'єсою зацікавилися за кордоном, її перевели на англійську, французький, датський, німецький мови, ставили на сценах цих країн. Найбільше визнання вистава за цим твором одержав у 1996 р., коли був номінований відразу по декількох категоріях на фестивалі "Золота маска". В цей же час вийшла п'єса автора під ще більш інтригуючою назвою "Ю". Наступні роки Ольга Мухіна нових творів більше не створювала.
Особливості творчості
Відразу після прем'єри п'єси "Таня - Таня" на сцені театру Петра Фоменка автор потрапив до розряду модних, її манера оповіді зацікавила критиків. Так, В'ячеслав Куріцин відразу зазначив фонетичну особливість п'єс Мухіної. Грі звуку в мові героїв приділяється велике значення. При розмові відбувається не повідомлення інформації, а викид емоцій у простір. До того ж Ольга Мухіна, п'єси якої часто мали цікаві назви, воліла в оповіданні не вести глядача за руку безпосередньо до розуміння основної думки, а використовувати незрозумілі і складні смислові зв'язки.
Василь Темнов називав п'єсу "Таня - Таня" "амбітною, витонченою і гострою", критик відзначав аполітичність і позачасовість, що відбувається. Герої - звичайні люди, вони люблять, сміються, сумують, і все це на тлі прекрасного саду, який чимось нагадує чеховські декорації. В одному з останніх інтерв'ю Ольга Мухіна зізналася, що тимчасово перебуває у творчому тупику. Вона вийшла заміж, у неї двоє прекрассних дітей, але поєднувати роль матері і письменниці вдається не кожному. В планах у неї - поїхати у своє село, забитися в кут і знову почати творити.
