Львів
C
» » Потурання – це прояв доброти по відношенню до близької або до самого себе?

Потурання – це прояв доброти по відношенню до близької або до самого себе?

Протягом усього свого життя людина пізнає життя у всіх її проявах. Часом він сильний, а часом і слабкий, але найголовніше, що, досягнувши шістнадцятирічного віку, людина розуміє різниці між хорошим і поганим, знає ціну їм, але як саме вчинить він – не залежить від вікових рамок. Слід пам'ятати, як важливо формувати в людині позитивний настрій на життя. Вчити його бути добрим - означає бути сильним, значить, поблажливо ставитися до людей З поблажками. Нехай навіть вам здається, що це помилка. Отже, в цій темі публікації читайте, що означає «поблажка».
Потурання – це прояв доброти по відношенню до близької або до самого себе?

Значення слова, синоніми

Передусім зазначимо, що це слово використовується в основному в розмовної мови. Воно означає ставлення до когось або чогось, причому відношення має суворий і поблажливий характер. Слово «поблажка» походить від старовинного застарілого слова «благо», тобто, якщо сказати іншими словами, «облагодіяти людини», «дати йому блага». А під цим слід розуміти щось хороше, корисне, добре.


До цього слова існує ряд синонімів, які сміливо можна використовувати замість слова «поблажка». Це і «послаблення», і «потурання», і «поступка», і «поблажливість», і «потурання».

Що нам заважає

Слід пам'ятати, що на процес пізнання життя часом можуть вплинути такі речі як дратівливість внаслідок втоми, чи, скажімо, нездоров'я, а засмучений чим-небудь, чи хвора людина не в змозі адекватно оцінити іншого. Свою вагому роль відіграє досвід спілкування і особливості особистості людини. Враховуючи ці особливості, людина ніколи не буде поблажливий, а, значить, від нього не варто чекати і поблажок.


Потурання – це прояв доброти по відношенню до близької або до самого себе?

Чому ми робимо поблажки?

Позитивний настрій, або внутрішня сила дозволяє бути поблажливим. Адже саме поблажливість до людини зменшує його непривабливі якість в очах самого «благодійника», але при цьому і не перебільшує якості позитивного характеру. Чому так відбувається? Можливо, що, роблячи поблажку, ми виявляємо силу доброти і поблажливості, а з іншого боку – ми намагаємося для себе самого зберегти приємну зону комфортного існування, не бажаючи затьмарювати її негативним впливом інших людей. Так що ж таке «поблажка»? Це чеснота чи послугу іншій людині? Або це спосіб «розбудити» його «іншу сторону». Але при більш глибокому міркуванні приходиш до висновку, що поступка – це адекватне відношення до людини. Поблажки варто робити, адже якщо ми завищуємо здібності людини, то цим самим даємо йому можливість стати саме таким, яким ми хочемо бачити його.