"Людина, яка сміється"
У центрі роману французького письменника - історія молодого аристократа, викраденого і знівеченого зловмисниками з метою вирізати йому перманентну злобну усмішку. У книзі Віктора Гюго компрачикосы описані досить вичерпно. Але реальних підтверджень їх існування немає. Ймовірно, це все-таки вигадка. "Компрачикос" - ті самі викрадачі, яким присвячена стаття.Вивчення питання
Згідно з дослідженням Джона Бойнтона Кайзера, опублікованому в Журналі американського інституту кримінального права і кримінології, Віктор Гюго дав нам досить точну картину багатьох характерних деталей Англії 17 століття. Слово "компрачикос" використовується для опису людей, що символізують собою дикість і варварські звичаї минулого. Багато чого з того, що сьогодні здається неймовірним по своїй жорстокості, для XVII століття могло бути звичайною буденною рутиною. Особливо це стосується злочинності.Діяльність
Вважається, що найпоширеніші виродки, які створюються членами банди компрачикос , це штучні карлики. Їх було дуже багато в Європі в часи життя письменника. Багато карлики працювали придворними блазнями. За припущеннями деяких істориків, знівечених компрачикосами дітей (фото не збереглися) можна було зустріти в європейських містах 18-19 століття. Члени банди виварювали дітям очі, спотворювали роти, ламали кістки, можливо, зводили з розуму. Теоретично, крім циркових виродків, з них могли виходити представники деяких вкрай непопулярних професій - прибиральники, кати, кишенькові злодії і так далі. Через попиту на карликів і інших виродків в королівських дворах заняття з їх "виробництва" могло бути досить вигідною справою.
Мистецтво створення виродків
Якщо вірити авторам романів, ремесло зловмисників можна порівняти з мистецтвом бонсай або китайської різьбленням по дереву. Обмежуючи зростання дітей і наносячи серйозні травми, вони як би ставили напрям їх подальшого розвитку. Деякі діти доводили злочинцями до такого стану, що їх не могли довідатися навіть батьки. З допомогою різних хімічних речовин злочинцям вдавалося змінювати пам'ять своїх жертв, викликаючи часткову амнезію.Наші дні
Термін "компрачикос" - це слово, дуже рідко використовується в сучасній мові, за винятком посилань або згадок в міських легендах. Існує розповідь, відомий принаймні з 1980-х років, в якому йдеться про японську наречену, яка зникла під час медового місяця в Європі. Через кілька років чоловік виявляє, що її викрали, спотворили і змусили працювати у фрикшоу. Слово "компрачикос" використовувалося як зневажливий термін, застосовуваний до окремим особам і організаціям, які маніпулюють думками і поглядами дітей певним чином, щоб назавжди спотворювати їх переконання чи світогляд. Філософ двадцятого століття Айн Ренд в своїй статті Comprachicos називала педагогів свого часу не інакше, як «Компрачикос людського розуму». Її критика була спрямована в першу чергу на освітніх поступовців, а також на викладачів початкових і середніх шкіл, які, на її думку, використовували психологічно шкідливі методи навчання.
У популярній культурі
В альбомі 2010 року Immersion австралійської групи Drum and Bass Pendulum одна з пісень була названа Comprachicos. У ній співається про злочинних маніпуляціях і стримуванні розвитку.У коміксі 2011 року «Бетмен і Робін № 26» був лиходій, чий батько понівечив його після прочитання сумнозвісного роману.
Деякі подробиці
Імовірно в Іспанії 14-му і 15-му століттях дійсно існувало окультне або таємне товариство, зване компрачикос, місія якого полягала в тому, щоб викрадати і спотворювати дітей заради корисливих цілей окремих людей.
Вплив
Компрачикос також згадуються в книзі Майка Паркера «Найбільші виродки світу», в якій був невеликий розділ, присвячений цьому злочинному співтовариству. Ймовірно, Паркер також отримав інформацію безпосередньо з вигаданої історії, представленої в романі.Сумна історія великого французького романіста пробуджує в людях хворобливе цікавість - багатьом хотілося б знати, чи існувала така група жестокосердных «творців виродків» хоч коли-небудь чи ні. Але відповідь на це питання читач вже знає завдяки описаним у статті фактами, відсилає нас виключно до літературним творам, не мають ні найменшого відношення до реального життя.
Походження
«Компрачикос» - це перекручена версія іспанського слова Compraquenos, яке, імовірно, також перекладається як «покупці дітей». Прикметно, що письменник спеціально говорить, ніби компрапеке?ньос (оригінальна іспанське слово) не крали своїх жертв: вони купували їх у батьків, які були занадто бідні, щоб піклуватися про них, або зовсім підбирали покинутих малюків.
Гюго також був окультистом і, ймовірно, отримав багато натхнення (крім казки про красуню і чудовисько) для свого роману з серії магічних сеансів, в яких особисто брав участь, коли жив на узбережжя Джерсі в Англії. Цей факт, безумовно, дає поживу для роздумів. Крім того, письменник надихався китайським мистецтвом створення карликів. Згідно апокрифическим переказами, в Китаї існував звичай, що полягав у приміщенні дитини в особливу вазу. Малюк ріс всередині цієї вази, його тіло деформувалося, повністю повторюючи її форму. Коли дитина досягав певного віку, ваза розбивалася, і виродок, одержаний в результаті цієї садистською операції, використовувався для розваги китайської знаті. Також існує "масове виробництво" дітей-калік в Індії, яких потім використовують як жебраків.