Львів
C
» » Гранична схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання - формула

Гранична схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання - формула

Із збільшенням доходу будь-яка людина починає більше витрачати на щось збирати. Здавалося б, на практиці все досить просто – більше грошей, значить, і більше всього іншого. Насправді в економіці є цілий ряд понять, теорій, різних формул і співвідношень, які описують, розраховують і пояснюють це явище. До них відносяться схильність до споживання (гранична, середня), до заощадження, Кейнсіанський основний психологічний закон і т. д. Знання і розуміння цих економічних термінів та законів дає можливість по-іншому оцінити звичні явища, а також причини їх виникнення та закономірності, до яких вони призводять.
Гранична схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання - формула



Основоположник

Поняття «гранична схильність до споживання та заощадження» з'явилося в 20-30 рр. минулого сторіччя. Його в економічну теорію запровадив англієць Джон Мейнард Кейнс. Під споживанням він мав на увазі використання різних благ для задоволення фізичних, духовних чи індивідуальних потреб однієї людини або групи осіб Заощадженням ж Кейнс визначив ту частину доходу, яка не була витрачена на споживання, а була збережена з тим, щоб бути використаною в майбутньому з більшою користю. Економіст також виявив основний психологічний закон, згідно з яким зі збільшенням доходу неодмінно зростає і розмір споживання (розширюється спектр благ, дешеві товари замінюються більш дорогими і т. д.), проте не так швидко (не пропорційно). Іншими словами, чим більше отримує людина або група осіб, тим більше вони витрачають, але і тим більша сума у них залишається для заощаджень. Виходячи зі своєї теорії Кейнс розробив такі поняття, як середня і гранична схильність до споживання (формула її розрахунку теж була виведена), а також середня і гранична схильність до заощадження і методика її обчислення. Крім того, цей видатний економіст виявив і встановив цілий ряд взаємозв'язків між цими поняттями.


Розрахунок споживання

Гранична схильність до споживання дорівнює співвідношенню зміни в споживанні до змін у доході. Вона являє собою частку змін витрат споживачів на одиницю доходу, яка до них привела. Позначають це поняття зазвичай латинськими літерами MPC – скорочення від англійського marginal propensity to consume. Формула виглядає так: MPC = Зміни споживання/зміни доходу.
Гранична схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання - формула

Розрахунок заощаджень

Так само як і схильність до споживання, гранична схильність до заощадження розраховується співвідношенням змін у заощадженнях до змін у доході. Вона виражає частку змін накопичень, яка припадає на кожну грошову одиницю додаткового доходу. В літературі це поняття позначають MPS – скорочення від англійського marginal propensity to saving. Формула в цьому випадку така: MPS = Зміни заощаджень/зміни доходу.
Гранична схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання - формула

Приклад

Розрахунки таких показників, як гранична схильність до споживання або заощадження, досить прості. Вихідні дані: споживання сім'ї Іванових в жовтні 2016 року склало 30000 рублів, а в листопаді – 35000 рублів. Доходи, отримані в жовтні 2016 року дорівнюють 40000 рублів, а в листопаді – 60000 рублів.
Заощадження 1 = 40000 – 30000 = 10000 рублів. Заощадження 2 = 60000 – 35000 = 25000 рублів. MPC = 35000 -30000 /60000 – 40000 = 025. MPS = 25000 – 10000 /60000 – 40000 = 075. Таким чином, для сім'ї Іванових: Гранична схильність до споживання дорівнює 025. Гранична схильність до заощадження дорівнює 075.
Гранична схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання - формула

Взаємозв'язки і залежності

Гранична схильність до споживання та заощадження в розрахунку на одну грошову одиницю при однакових вихідних даних повинні в сумі дорівнювати одиниці. З цього випливає, що ні одне з цих значень у результаті розрахунків не може бути більше 1. В іншому випадку потрібно шукати помилки або неточності вихідних даних. Крім того, крім доходів на ці показники можуть вплинути й інші фактори:
  • Багатства, накопичені домашніми господарствами (цінні папери, нерухомість). Чим більше їх розмір, тим нижче буде рівень заощаджень і вище показник споживання. Це обумовлено і витратами на утримання майна, і підтриманням певного рівня життя, і відсутністю гострої потреби в накопиченні.
  • Зростання різноманітних податків і зборів може істотно скоротити і обсяг заощаджень, і розмір витрат.
  • Збільшення пропозиції на ринку сприяє зростанню споживання і, відповідно, зниженню рівня накопичення. Особливо гостро це викликається появою нового товару чи послуги (як результат науково-технічного прогресу), оскільки з'являється нова потреба, якої раніше не було.
  • Економічні очікування можуть спровокувати зростання як одного показника, так і другого. Наприклад, очікування подорожчання якого-небудь продукту може спровокувати його надмірне споживання (заготовки на майбутнє), що негативно позначиться на заощадження.
  • Непередбачене істотне підвищення цін по-різному позначиться на споживанні та заощадженнях різних соціальних груп.
  • Гранична схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання - формула

    Особливості аналізу

    Є кілька моментів, які варто враховувати при аналізі таких показників, як гранична схильність до споживання, а також до заощадження. Що це за випадки? По-перше, якщо гранична схильність до споживання становить практично одиницю, то має місце недолік доходу або низький рівень його зростання порівняно зі зростанням фізичних і духовних потреб. Найчастіше така картина складається в країнах з нестійкою економікою або в періоди фінансових та економічних криз.
    По-друге, розрахунок цих показників для окремих осіб або сімей для економіки країни чи галузі малоінформативний, тому найчастіше розглядають певну сукупність споживання і заощадження (домогосподарств, соціальних груп тощо). При цьому користуються низкою положень Кейнсіанської теорії. Наприклад, споживання є функцією доходу. По-третє, для аналізу звичайно використовують показники не двох періодів (як зазначено в прикладі розрахунків), а значення більш тривалих проміжків часу. Потім зображують результати графічно, що дає можливість більш наочно вивчити і проаналізувати динаміку. Побудовані графіки носять назви Кейнсіанських функцій і досить часто фігурують при аналізі різних економічних явищ.