Економіка Естонії є одним з найбільш вдалих прикладів розвитку малих економік. У часи кризи держава пережила помірний спад порівняно з іншими колишніми республіками СРСР, а після швидко відновилося. Сьогодні Естонія вважається однією з заможних, а не країн.

Коротка історія економіки Естонії до ХХ століття

Довгий час економіка територій, де розташована сучасна Естонія, ґрунтувалася на торгівлі. Через Таллін (тоді місто носило назву Ревель) і Нарву проходили важливі торгові шляхи, що з'єднували Росію та Західну Європу. Річка Нарва забезпечувала зв'язок з Новгородом, Москвою та Псковом. Крім того, в середні століття Естонія була великим постачальником зернових культур в північні країни. Індустріалізація деяких галузей (особливо деревообробки та добувної промисловості) почалася ще до приєднання Естонії до Російської імперії.


Економіка Естонії та Росії розвивалася спільно з того моменту, коли цікаві Російської імперії в Балтиці зіткнулися з інтересами Швеції. Приєднання до Російської імперії територій сучасної Естонії, які утворили Ревельскую і Лифляндскую губернії, а також поява нової столиці (Санкт-Петербурга) знизило торговельне значення Талліна і Нарви. Позитивний вплив на економіку країни мала Аграрна реформа 1849 року, після якої було дозволено продавати і здавати в оренду землю селянам. Вже до кінця XIX століття власниками або орендарями землі були близько 50% селян в північній частині країни і 80% на півдні і в центрі сучасної Естонії.


У 1897 році більше половини населення (65%) було зайнято в аграрному секторі, 14% працювали у промисловому секторі і стільки ж займалися торгівлею або працювали у сфері обслуговування. Інтелектуальної, економічної і політичною елітою естонського суспільства залишалися балтійські німці і росіяни, хоча частка естонців у національному складі досягала 90%.

Перші самостійні кроки в економіці

Економіка Естонії пройшла першу перевірку на можливість регулювання внутрішніми державними силами в 1920-ті – 1930-ті роки. Незалежність держави викликала необхідність шукати нові ринки, проводити реформи (а проблем в економіці на той момент було достатньо), вирішувати, як будуть використовуватися природні ресурси. Нова економічна політика, яку ініціював тодішній міністр економіки Естонії Отто Страндман, була націлена на розвиток промисловості, орієнтованої на внутрішній ринок, і сільського господарства, спрямованого на експорт. Самостійного розвитку економіки держави сприяли такі фактори:

вигідне територіальне розташування;

сформована при Російській імперії структура виробництва;

розвинена мережа залізниць, що об'єднують внутрішньодержавний ринок;

грошова допомога від радянської Росії у розмірі 15 млн рублів у золотому еквіваленті.

Проте існувало чимало проблем:

практично все обладнання з заводів і фабрик було вивезено під час Першої світової війни;

порушились економічні зв'язки, що склалися, країна позбулася ринку збуту на сході;

США перестали постачати Естонії продовольство внаслідок укладення Тартуського миру;

в Естонію повернулося понад 37 тисяч громадян, яким були потрібні житло і робочі місця.

Економіка Естонської радянської соціалістичної республіки

Коротка характеристика економіки Естонії в складі СРСР починається з підрахунку збитків, завданих воєнними діями в період Другої світової війни. В час німецької окупації в республіці були зруйновані 50% житлових додому і 45% промислових підприємств. Загальний збиток оцінюється в 16 млрд карбованців у довоєнних цінах.
Після закінчення Другої світової війни Естонія перебувала на першому місці за величиною інвестицій на душу населення серед усіх радянських республік. Економіка Естонії в ті роки була представлена:

Промисловим комплексом. Розвивалися як добувна (велася видобуток горючих сланців, фосфоритів і торфу), так і обробна промисловість. Галузі останньої включали в себе машинобудування, металообробку, хімічну, текстильну і харчову промисловість.

Енергетикою. Саме в Естонії був побудований перший газосланцевий комбінат у світі, а в подальшому і найбільші світові ГЕС на сланцях. Енергетичний комплекс повністю забезпечував потреби республіки і дозволяв передати частину енергії північно-заходу СРСР.

Аграрним сектором. Сільське господарство Естонії в роки СРСР спеціалізувалося на молочно-м'ясному тваринництві та свинарстві. Розвивалися хутрове звірівництво, бджільництво, птахівництво. Вирощувалися технічні, кормові та зернові культури.

Транспортною системою. Ще з часів Російської Імперії в республіці залишилася розвинена залізнична мережа. Крім того, розвивалися автомобільний і морський транспорт.

Відновлення незалежності та економічні реформи

В період відновлення незалежності економіка Естонії коротко характеризується реформами. Останні можна розділити на чотири групи: лібералізація, структурні та інституційні реформи, повернення законним власникам націоналізованої власності, стабілізація. Перший етап перетворень характеризувався переходом до регулювання ціноутворення тільки на електрика, опалення та державне житло.
Серйозною проблемою стали високі темпи інфляції. У 1991 році показник становив 200%, а до 1992-го піднявся до 1076%. Заощадження, які зберігалися в рублях, стрімко знецінювалися. В рамках нової економічної політики проводилося також повернення коли-то націоналізованого майна власникам. Вже до середини 1990-х років процес приватизації був практично повністю завершено. Тоді ж Естонія стала однією з перших країн світу, які взяли плоску систему прибуткового податку. Робочі місця та завантаження транспортних шляхів Естонії забезпечили торгівля і транзит вантажів з РФ. На послуги транзитного транспорту припадало 14% внутрішнього валового продукту. Велика частина естонського державного бюджету (близько 60%) формувалася за рахунок російського транзиту.

Економічне зростання після вступу Естонії до ЄС

Економіка Естонії після вступу в ЄС розвивалася в позитивному ключі. У країну залучалися значні обсяги іноземних інвестицій. До 2007 року Естонія посіла перше місце серед колишніх союзних республік по ВВП на душу населення. У той же час в економіці стали з'являтися ознаки «перегріву»: стабілізувалися показники інфляції знову поповзли вгору, зовнішньоторговельний дефіцит зріс на 11%, а на ринку житла виник так званий ціновий міхур. У зв'язку з цим темпи економічного зростання почали знижуватися.

Спад економіки на тлі світової фінансової кризи

Негативні тенденції, пов'язані з фінансовою кризою, проявилися і в економіці Естонії. Промислове виробництво в 2008 році впала, бюджет вперше прийняли з дефіцитом, а ВВП знизився на три з половиною відсотка. Разом з тим на 43% знизився обсяг залізничних перевезень, до 83% зросла інфляція, скоротився внутрішній попит і зменшився імпорт. Дослідження, проведені робочою групою Тартуського університету, показали, що економіка Естонії розвивається за грецьким сценарієм. У країні переважали готельні послуги і торгівля, а також дрібне будівництво, а не промисловість, фінансове посередництво та високопродуктивні комерційні послуги. Криза дуже сильно позначилася на економіці Естонії, що змусило говорити про крах існуючої моделі розвитку.

Сьогоднішня структура економіки Естонії

Економіка Естонії коротко представлена наступними галузями:

Промисловість (29%). Активно розвиваються хімічна, переробна, целюлозно-паперова, паливна промисловість, енергетика, машинобудування. Значну частку ВВП складають будівництво і нерухомість.

Сільське господарство (3%). Головними галузями аграрного сектора залишаються м'ясо-молочне скотарство, свинарство. Землеробство в основному займається вирощуванням кормових та технічних культур. Розвивається рибальство.

Сфера послуг (69%). Бурхливе зростання в Естонії переживає туризм, особливо медичний. Останнім часом значно зросла кількість офшорних IT-компаній. Важливою складовою економіки є транзит через територію держави – цим обумовлена роль Естонії у світовій економіці. Наприклад, на транзит припадає 75% обсягу залізничних перевезень.

Регіональні особливості економіки

Економіка Естонії сьогодні розосереджена за географічною ознакою. Так, в північно-східній частині держави розвинутий виробничий сектор, в цьому регіоні випускається три чверті промислових товарів. Основними промисловими центрами країни є Таллін з околицями, Нарва, Маарду, Кохтла-Ярве, Кунда. У південній Естонії більший розвиток отримало сільське господарство, а західна частина країни характеризується розвиненим рибальським промислом, також розвинуті тваринництво та туризм.

Фінанси, банки і зовнішній борг держави

Офіційною валютою Естонії є євро, перехід на європейську валюту з естонської крони остаточно завершився до початку 2011 року. Функції центрального банку в країні виконує Європейський центральний банк, а національним органом, що здійснює нагляд, є Банк Естонії. Функції останнього полягають у задоволенні потреби населення в готівці, а також забезпечення надійності та стабільності всієї банківської системи. В Естонії діють близько десяти комерційних банків. При цьому більше двох третин фінансових активів регулюються двома найбільшими гравцями фінансового ринку – шведськими банками Swedbank та SEB. Стабільний економічний розвиток країни дозволяє розширювати сферу банківського кредитування. Державний зовнішній борг Естонії залишається найнижчим серед країн Європейського союзу, складаючи 10% від внутрішнього валового продукту за станом на 2012 рік. У середині дев'яностих показник дорівнював приблизно половині ВВП, а до 2010 року досяг 120% внутрішнього валового продукту. Більше половини боргу складають фінансові зобов'язання кредитних установ.

Структура зовнішньої торгівлі держави по галузях

Головними торговими партнерами Естонії є північні сусіди, а також Росія і Європейський Союз. Основними групами зовнішньої торгівлі є мінеральні добрива, пально-мастильні матеріали, промислові товари, машини і обладнання, різні готові вироби.

Доходи населення, зайнятість та трудові ресурси

Найбільшу частку населення Естонії (67%) складають працездатні громадяни – не страждає від браку робочої сили сучасна Естонія. Економіка забезпечена трудовими ресурсами, однак середній рівень безробіття дорівнює 6%, що відповідає середньосвітовими показниками. За одну годину (при роботі з погодинною оплатою) лікар може отримувати трохи більше дев'яти євро, молодший медичний персонал – п'ять євро, доглядальниці, няні і санітари – три євро. Середня зарплата до вирахування податків сягає 1105 євро. Мінімальна заробітна плата дорівнює 470 євро в місяць.