Костянтин Бальмонт був популярний так само, як і Блок. Молодь зачитувалася його віршами, цитувала. Бальмонт був ексцентричним, любив пожартувати і не уявляв свого життя без любові. Поетові завжди треба було бути в когось закоханим. Нижче представлений короткий аналіз вірша Бальмонта "Безглагольность".

Історія створення

Одним з пунктів аналізу вірша Бальмонта "Безглагольность" є коротка історія написання. Рядки у цьому творі дихають тугою, якоюсь ніжною сумом. Якщо для багатьох поетів природа - це джерело душевної рівноваги, щастя, Бальмонт дивиться на неї по-іншому. Все в пейзажі навіває на нього зневіру, апатію. Можливо, це вірш Бальмонт переніс свої переживання. Поет переживав у той період не найкращі часи: невдала спроба самогубства, хворобливе розлучення. Можливо, все це вплинуло на створення цього твору.


В аналізі вірша "Безглагольность" Бальмонта можна зазначити, що сама назва говорить читачеві про те, що російській натурі властива тихий смуток і замкнутість. Поет хотів показати, що люди не люблять ділитися своїми проблемами з іншими. Навіть сонце не може розвеселити героя: серце все одно залишається печаль. Звичайно, поет перебільшує. Людина не може постійно перебувати в пригніченому стані, потрібно вміти бачити прекрасне. Адже після дощу завжди з'являється сонце.

Образ ліричного героя

В аналізі вірша "Безглагольность" Бальмонта слід розглянути ліричний образ героя. Незважаючи на те що в природі поет бачить тільки сумну красу, він захоплюється нею. І герой знаходиться в нестерпному очікуванні людини, яка дивиться на світ так само, як і він. У продовженні вірші він відчуває, що ця важлива зустріч відбудеться, і в цей момент раптово байдужіє до сумно-урочистим пейзажів природи. Герой виправдовує це тим, що вона сама не відповідає на його захоплені душевні пориви.


В аналізі вірша "Безглагольность" Бальмонта слід також зазначити і те, що поет повинен був завжди перебувати у стані закоханості. І свої почуття він відбивав у віршах. Це творіння не стало винятком: в кінці герой звертається до нікому жіночого образу з проханням про зустріч. Він сподівається, що вона зможе розділити з ним його почуття. В аналізі вірша "Безглагольность" Бальмонта варто особливу увагу приділити його закінчення. Воно написано в улюбленій манері поета: герой стає в театральну позу. Його досі ніхто не розуміє, але він всіх прощає і знаходить розраду. В душі російської людини це твір знаходить особливий відгук тому, що у свідомості народу ще збереглася пам'ять про язичницькому минулому. Тому будь-які образи, пов'язані з природою, викликають теплі почуття.

Сенс назви

В аналізі вірша "Безглагольность" Бальмонта цікаво поміркувати і над самою назвою. Чому поет назвав свій витвір саме так? Якщо розібрати це слово на складові, то вийде "без" і "глагольность" (дієслово), тобто в даному вірші не повинно бути цієї частини мови. Але вона ж там є. Тоді чому така назва?
Серед символістів (а поет ставився до цієї течії) - це був один з улюблених образів. У даному вірші мається на увазі та замкнутість російської людини, коли люди не розповідають про свою печаль нікому. Можна і розглянути це як бездіяльність головного героя - адже він нічого не робить для того, щоб змінити свій погляд на природу речей. Також в аналізі вірша "Безглагольность" Бальмонта можна відзначити і те, що сама природа - безмовна, все завмерло в очікуванні. Немає навіть вітерця, який приніс би який-небудь рух. Все це підкреслює сумний і задумливий настрій поета.

Образ природи

В аналізі вірша "Безглагольность" Костянтина Бальмонта потрібно виділити готельним пунктом і опис природи. Поет описує природу в самий ранній час її пробудження, коли все навколо ще сплять, і сонячні промені тільки-тільки починають висвітлювати землю. Це налаштовує на ліричний і задумливий лад. У другій частині поет описує захід сонця: час, коли все засинає, і завмирає природа напередодні нічної тиші. Бальмонт не випадково вибрав саме світанок і захід сонця: у ці години все перебуває в тиші, і ніщо не заважає ліричному героєві віддаватися роздумам.

Образ тиші

Для того щоб підкреслити пригнічений стан героя, безмовність навколишнього світу підходить найкраще. Трагізм для нього полягає в тому, що він ніде не може знайти відповіді на питання, що не знаходить споріднену душу, готову розділити з ним його почуття. Тиша у вірші не дарує гармонії герою. Безмовність йому потрібно не для того, щоб споглядати красу пейзажу. Вона лише підкреслює його душевні страждання, які перебільшені поетом. Все це додає ще більше театральності ліричного образу героя.

Художні засоби виразності

Далі за планом у аналізі вірша "Безглагольность" Бальмонта потрібно розглянути використаних літературних стежок. Епітети підкреслюють сумне настрій, ніжну смуток, яка проявляється і в пейзажах, і у внутрішньому світі героя. А уособлення лише підкреслює самотність поета. Перебільшення деяких елементів пейзажу (наприклад, громада лісу) показує, що герой - лиш невелика частинка величезного світу, який його не розуміє. Метафора додає виразності вірша. Вірш Бальмонта виконано в улюбленій манері поета. Театральна кінцівка, пафосна, перебільшення переживань героя - це характерні особливості його поезії. Але в цьому творінні зібрані кращі традиції символізму, а свій настрій поет зміг відобразити в римованих рядках за допомогою багатства російської мови. "Безглагольность" займає особливе місце в творчість Бальмонта.