Іменники спільного роду в російській мові формують особливу групу. Його визначення ґрунтується на граматичній унікальності слів, яка базується на зміну роду залежно від статі зазначеної особи.

Рід іменників

Всього налічується 4 роду в іменників у російській мові: загальний рід, середній, чоловічий і жіночий. Останні три легко визначити по закінченню або смислового контексту. Але що робити, якщо слово може мати на увазі під собою відразу і чоловічий, і жіночий? Така проблема зустрічається зі словами "задирака", "хитрюга", "прощелыга", "бідолашний", "недоторка", "засоня", "нездара", "нелюдь", "торопыга", "хрюша", "забіяка", рід у яких може змінюватися.


Традиційно прийнято вважати, що в російській мові лише три роду, в них входять чоловічий, жіночий і середній. Для визначення статевої приналежності деяких загальних слів було прийнято звертатися до контексту. Назви професій, наприклад, поділяються на паралельні назви: продавець-продавщиця, вчитель-вчителька, школяр-школярка, льотчик-льотчиця, кухар-кухарка, письменник-письменниця, спортсмен-спортсменка, керівник-керівниця. При цьому в офіційних документах до жінок частіше застосовують чоловічий рід цих слів. А є і позначені виключно чоловічим родом приклади іменників спільного роду: гінеколог, адвокат, мовознавець, філолог, кореспондент, посол, академік, суддя, тамада, хірург, лікар-терапевт, фельдшер, майстер, кур'єр, куратор, оцінювач, страховик, дипломат, політик, службовець, спеціаліст, працівник. Зараз намітилася тенденція подібні слова відносити до загального роду, так як вони можуть бути застосовні і до чоловіка, і до жінки.

Неоднозначність думок

Спори про визнання існування спільного роду ведуться ще з XVII століття. Тоді подібні слова були згадані в граматиках Зизанія і Смотрицького. Ломоносов виділяв такі іменники, вказуючи на їх формальні характеристики. Пізніше дослідники почали сумніватися в їх існуванні, визначаючи такі іменники як слова з чергується родом, в залежності від подразумевающегося. Так і по сьогоднішній день думки розділені, частина вчених вважає іменники спільного роду в російській мові окремими словами-омонімами різних родів, а інша визнає їх в окремій групі.

Прізвища

До слів спільного роду можуть бути зараховані деякі несклоняемые прізвища іноземного походження та російські прізвища на-о і -их/їх. Саган, Депардьє, Рено, Рабле, Дюма, Верді, Моруа, Гюго, Дефье, Мішон, Тюссо, Пікассо та інші. Все це приклади іменників спільного роду серед іноземних прізвищ. Серед слов'янських прізвищ спільного роду часто зустрічаються: Ткаченко, Юрченко, Нестеренко, Прохоренко, Чорних, Макаренко, Равенскіх, Кучеренко, Довгих, Савченко, Сивого, Куцих та інші.

Народності

Назви деяких народностей визначають як слова спільного роду. До них відносяться: ханти, мансі, кечуа, комі, гуджараті, хэчжэ, марі, саамі. Справа в тому, що вже існують "марієць" і "марійка", але загальним для всієї народності або національності буде слово "марі". За цим же принципом до спільного роду належать і назви порід (сівка, окапі, буланка), а також представників груп (візаві).

Неофіційні імена власні

Крім прізвищ, є цікава окрема категорія імен власних, які відносяться до теми статті. Це скорочення від офіційних імен, з якими часто виходить плутанина під час визначення статі.
Ім'я "Саша" може належати як Олександрі, так і Олександру, а іменем "Валя" називають і дівчинку Валентину, і хлопчика Валентина. Ще до таких імен належать "Женя" від Євгена і Євгенії, "Слава" від Ярослава і Ярослави, Владислава та Владислави, "Вася" від Василя і Василини.

Оціночні, що характеризують слова

Проте вперше про існування загальних іменників піднявся питання з-за оцінних слів, що зачіпають характер або риси людини. У прямої мови при їх використанні буває складніше відстежити стать одержувача репліки, наприклад: "Ти задирака!" Тут слово "задирака" може бути адресовано як жіночої статі, так і чоловічого. До них же можна віднести і слова спільного роду "забіяка", "пройдисвіт", "розумниця", "молодець", "бродяга", "єгоза", "каліка", "смердючка", "дилда", "малявками", "растрепа". Насправді подібних оціночних слів дуже багато. Вони можуть бути як позитивного, так і негативного значення. При цьому не слід плутати такі слова з оцінкою в результаті метафоричного перенесення, з-за якого вони зберігають первісний вид: ворона, лисиця, ганчірка, виразка, білуга, коза, корова, олень, дятел, тюлень. До слів спільного роду з негативним і позитивним значенням належать: балда, ханжа, гадина, громила, крихта, дитино, дитино, тихоня, невидимка, бідолаха, лежень, бруднуля, здоровань, ласун, чистюля, жаднюга, скнара, тараторка, звірюка, зірка, базікало, мямля, задавака, шельма, недотепа, проноза, задавала, трудяга, роботяга, невіглас, роззява, п'яниця, зіронько, дубина, уявляла, селюк, нечупара, соня, ябеда, капризу, вруша, копуха, непосида, тамада, рубака, гульвіса. Приклад вживання наочно показаний в художній літературі: "Крихітка син до батька прийшов" (Маяковський), "Жив художник Тюбик, музикант Гусля і інші малюки: Торопыжка, Буркотун, Мовчун, Пончик, Растеряйка, два брата - Авоська і Небоська. А найвідомішим серед них був малюк на ім'я Незнайко." (Носов). Мабуть, саме твори Миколи Носова стануть справжнім збіркою слів із загальним родом.
Найменше слів в цій групі займають нейтрально виражені, такі як: правша, лівша, колега, тезко, сирота. Рід у таких слів теж загальний.

Як визначити стать при загальному роді?

Загальний рід іменників у російській мові визначається за неможливості впевненого вказівки на рід при відсутності займенників і родових закінчень прикметників. Слова, які можна віднести як до чоловічого, так і жіночого роду, і будуть входити в цю групу. Для того щоб визначити стать іменника, найчастіше використовуються супроводжують вказівні займенники "цей, ця, той, той", закінчення прикметників -а, -ий/ий. Але якщо визначається назва професії, посади чи звання з закінченням на приголосну "сержант, лікар, доктор, директор" та інші, то прикметник може бути тільки чоловічого роду, а ось присудок виражається жіночим."Лікар призначила препарат" і "Привабливий лікар вийшла з госпіталю", "Сержант віддала наказ" і "Суворий сержант дозволила відпочити", "Зразковий вчитель ця Марина Миколаївна!" і "Зразковий вчитель проводила відкритий урок", "Веселий кукольник провела подання" і "Старий майстер присів на ґанок". Присудок не обов'язково має показувати рід, тоді завдання визначити стать ускладнюється: "Викладач проводить заняття", "Спеціаліст приймає рішення".

Різноманітність прикладів

Завдяки прикладів стає зрозуміло, що найрізноманітніші слова можуть зустрітися серед імен іменників спільного роду, як "шибайголова", "забіяка", "розводила", "лісник", "старожил", "хвіст", "шістка", "невіглас", "зануда", "білоручка", "розмазня", "нездара", "замазура", "замухрышка". І інші слова. Але їх всіх об'єднує двозначність у визначенні роду. Сирота, стиліст, маркетолог, товариш, координатор, куратор, русист, лінгвіст, сорочка, старшина, чолов'яга, суддя, колобродина, злюка, роззява, протеже, рева, заспівувач, мазило, бомбила, бовдур, недотепа, підлиза, вискочка, малолітка, страхолюдина, бідолаха, хромоножка, очаровашка, першокласник, старшеклашка, одинадцятирічка — всі ці іменники можуть бути використані по відношенню до обох підлог. Цікаво і широке культурне поширення іменників спільного роду в російській мові. Наприклад, вони повсюдно використовувалися в прислів'ях і приказках:

В їжі здоровань, а в роботі каліка.

На всякого простофилю є свій обманщик.

Гуляка в юності скромний у старості.

П'яниця як курка, куди настане, туди і клюне.

І в літературі:

"Так відбулася дивна операція, після якої бродяга і мільйонер розлучилися, цілком задоволені один одним" (Грін).

"Хороша дівчина, одна сирітка" (Баженов).

"У вас же чистота, як кажуть медики, стерильна" (Дубів).

"Селюки! — Що? — Вона відсахнулася" (Шаргунов).

Таких прикладів у літературі безліч. Визначення загального роду з перерахованих у вправі слів - одне з завдань на уроці російської мови, з яким легко впоратися.