Львів
C
» » Аналіз вірша "Неохоче і несміливо" Тютчева: образ грози та особливості композиції

Аналіз вірша "Неохоче і несміливо" Тютчева: образ грози та особливості композиції

Федір Тютчев був прихильником романтизму, тому для нього світ почуттів і відчуттів був важливішим, ніж матеріальні цінності. Він володів рідкісним талантом, бо вмів бачити в навколишньому світі тільки прекрасне. Нижче представлений аналіз вірша Тютчева "Неохоче і несміливо" за планом. Щоб передати всі барви природи, поет використовував все багатство і розмаїття мови.

Головна тема вірша

Першим пунктом в аналізі вірша Тютчева "Неохоче і несміливо" буде визначення основної теми твору. Для поета важливіше всього було передати витонченість і гармонію природи, але він міг вибудовувати композицію і навколо одного певного явища. В даному випадку це очікування грози.


В аналізі вірша Тютчева "Неохоче і несміливо" можна розповісти, що описуване природне явище було одним з найулюбленіших поетом. Гроза для нього у творчості асоціюється з молодістю, але якщо розглядати її з філософської точки зору, то вона приносить людям духовне очищення. Мить перед грозою - це час, коли все завмирає в очікуванні, а сприйняття прекрасного стає гостріше. Людина, наділений їм, відчуває справжній захват. Вся природа перетворюється в її очікуванні. А момент, коли грянув грім і небо пронизала блискавка, - одночасно страшний і прекрасний. Світло від спалаху ніби осяває внутрішній світ людини, піднімає бурю почуттів в душі. Але після грози буде дощ, який змиє всю пил і всю втому, а воссиявшее сонце знов зігріє землю, і людина відчує спокій.
Аналіз вірша "Неохоче і несміливо" Тютчева: образ грози та особливості композиції



Поетичні образи

Наступне в аналізі вірша "Неохоче і несміливо" Тютчева - це визначення центральних образів. Одним з них є гроза (докладніше про неї написано в першому пункті). Поет втілює небо і землю: в його вірші земля виступає як символ людського буття, а небо - це щось піднесене. Їх злиття - це єднання людини з природою. Поезія Тютчева не обмежується лише захопленням пейзажами, вона піднімає тему зв'язку людей з навколишнім світом. Тільки так людина може знайти внутрішню гармонію. Дощ і сонце - це теж центральні образи. Дощ приносить всьому оточуючим очищення, особливо бажане після всіх переживань, пов'язаних з грозою. В аналізі вірша "Неохоче і несміливо" Тютчева можна сказати, що вся погана погода була необхідна, щоб змити не тільки з природи, але і з людини всю грязь, турботи, зробити його більш сприйнятливим до піднесених речей.
Аналіз вірша "Неохоче і несміливо" Тютчева: образ грози та особливості композиції
Поет також наділяє сонце людськими якостями. Воно приймає мудре рішення і передає на час свою владу над небом грози, розуміючи, що тільки вона зможе навести порядок. Сонце знову зійде і сяє на небосхилі, висвітлюючи оновлений світ після грози і дощу.

Побудова твору

В аналізі вірша "Неохоче і несміливо" Тютчева обов'язково потрібно написати і про композицію, обрану поетом. Для опису хвилюючого очікування грози Тютчев використовував кільцеву будову. Адже на самому початку читачеві описується сонце, яке на час сховалося за хмарами, і закінчується вірш тим, що воно знову осяює землю своїм світлом. П'ять строф написані четырехстопным ямбом з використанням перехресної рими.
Аналіз вірша "Неохоче і несміливо" Тютчева: образ грози та особливості композиції

Художні засоби

В аналізі вірша "Неохоче і несміливо" Тютчева варто описати літературні стежки і засоби виразності. Це і синтаксичний паралелізм, і ассонанс, і алітерація, завдяки якій створюється звуковий образ грози, а в останньому чотиривірші - сяйво сонця. Про інші художні засоби виразності: можна написати в аналізі вірша Тютчева "Неохоче і несміливо" про епітети, які допомагають поетові передати всі барви природи, створити радісний колорит. Слід зазначити, що всі опис грози насичена дієсловами, що надає динамічність описуваної картини. З літературних тропів поет використав уособлення і метафори, щоб додати пейзажу ще більшу виразність.
Аналіз вірша "Неохоче і несміливо" Тютчева: образ грози та особливості композиції
Федір Тютчев умів дуже тонко відчувати красу навколишнього світу. І зміг передати всі різноманітні природні відтінки так яскраво, що вони кожен раз розкриваються для читачів з нової сторони. Саме таке тонке сприйняття і робить поезію Тютчева витонченою і піднесеною. І, читаючи її, можна побачити всі пишність і велич царства природи.