Початок професійної біографії
Одна з причин судового розгляду, відомої як справа Босмана, — доля футболіста, точніше, мінливості його кар'єри в європейських клубах. Уявімо біографію спортсмена в двох словах. Отже, Жан-Марк Босман народився в 1964 році в Льєжі. Свою «дорослу» футбольну кар'єру він розпочав у 1983 році в одному з ФК рідного міста, в «Стандарде». У цьому клубі він провів 5 сезонів, взявши участь у 86 матчах. Його виступи в цей період складно назвати вдалими, так як Босман забив 3 голи. Тим не менш разом зі своїм клубом в сезоні 1985/86 років футболіст зайняв 3-е місце в чемпіонаті Бельгії, а в 1984-му і в 1988-му став фіналістом Кубка Бельгії. Паралельно він був членом молодіжної збірної цієї країни і її капітаном.Конфлікт
У 1988 році Жана-Марка Босмана придбав клуб «Льєж», який заплатив за нього 66000 фунтів. З ним був підписаний контракт з зарплатою в 120000 бельгійських франків терміном на 2 роки. Коли вони закінчилися, футболіст захотів перейти в клуб «Дюнкерк». Цей французький клуб запропонував йому договір на 1 рік і з заробітною платою в 100000 бельгійських франків. Однак ФК «Льєж», запропонував продовження договору зі зниженням зарплати на 60%, а пізніше — на 75%, тобто з мінімальним винагородою для чемпіонату Бельгії на той період часу. Це було цілком законно і перебувало у відповідності із законодавством, яке діяло в європейському футболі. Босман відмовився. Тоді ФК «Льєж» виставив футболіста на трансфер, запросивши за його перехід 11743 мільйонів бельгійських франків, тобто приблизно 1 млн доларів.Справа Босмана: суть
У серпні 1990 року Жан-Марк вирішив найняти адвоката і спробувати відстояти свої права в суді. Захищати інтереси футболіста взявся нікому не відомий юрист-початківець Жан-Луї Дюпон. Разом з останнім він бажав змінити законодавство, за яким клуб отримував кошти за перехід футболіста, маючи завершився контракт. Через деякий час вимоги Босмана змінилися і торкнулися ситуацію з трансферами в клубному футболі в цілому. Вони торкнулися і квот УЄФА, згідно з яким клуб міг заявляти на гру не більше 3 іноземних гравців + 2 відіграли в конкретній країні більше 5 років. Спочатку ФІФА та УЄФА вважають справу Босмана несерйозним, так як були впевнені у непохитність своєї системи. Пізніше їх представники навіть пропонували футболісту відступні.Результат справи
Вердикт був винесений 15 грудня 1995 року. У всіх спортивних газетах одразу ж з'явилися статті про справу Босмана. Текст судового рішення представляв 29-сторінковий документ. Його опублікували в суді Європейського співтовариства в Люксембурзі. Тринадцять членів цього важливого органу ЄС погодилися, що плата за футболістів, чиї контракти вже закінчилися, а також обмеження кількості легіонерів, які є вихідцями з країн Євросоюзу і мають право одночасно перебувати на полі, суперечить 48 статті Римського договору, що декларує свободу переміщення робочої сили всередині ЄС.Справа Симутенкова
Згідно з вердиктом Євросуду «іноземними» гравцями, які підпадають під дію правила «3+2», стали вважати тільки громадян держав, які не є членами ЄС. Пізніше це футбольне вимогу було переглянуто. Причиною стала справа Симутенкова. Відповідачем по ньому виступило Міністерство освіти і культури, а також футбольна федерація Іспанії. Російський футболіст Ігор Симутенков виступав за клуб «Тенеріфе», в якому крім нього було ще кілька легіонерів. З-за правила «3+2» він нечасто з'являвся на полі. Тоді футболіст і його адвокати вирішили, що така ситуація суперечить угодою, підписаною між ЄС і РФ, згідно з яким заборонена дискримінація росіян, які законно працюють в будь-якій країні Євросоюзу. У 2005 році суд ЄС виніс вердикт на користь Симутенков, що дозволило росіянам виступати в європейських ФК, не підпадаючи під правило «3+2».Справа Босмана: наслідки
Перемога в суді колишнього півзахисника «Льєж» принесла вигоду в першу чергу футболістам. Їх зарплати з тих пір істотно зросли, і зростають і донині, хоча багато з них навіть не знають, кому зобов'язані своїм багатомільйонними контрактами. Однак після винесення вердикту у справі Босмана під ударом виявилися дитячі спортшколи, які займаються підготовкою майбутніх майстрів шкіряного м'яча. Спочатку було очевидно, що клубам дешевше і вигідніше купувати «готових» успішних гравців-іноземців, ніж займатися вирощуванням своїх. Що ми бачимо в результаті? Візьмемо для прикладу «Арсенал». Вже давно нікого не дивує, коли цей клуб заявляє на гру основний склад з 10-11 легіонерів. Не краще ситуація і в «Челсі». Від них не відстають і інші європейські клуби, які кинулися в погоню за вигодою. Якщо справа Босмана підвищило доходи одних клубів, інші, навпаки, опинилися в аутсайдерах. Зокрема, серйозно постраждав нідерландський «Аякс», який традиційно жив за рахунок доходів від продажу своїх вихованців. Були й такі клуби, які розорилися. Наприклад, така доля одного з найвідоміших бельгійських клубів — «Антверпена».Крім того, рішення у справі Босмана підірвало трансферний ринок. З моменту опублікування вердикту Євросуду клубам доводиться заздалегідь піклуватися про те, щоб не втратити футболіста, не отримавши за нього солідну компенсацію.