Нижегородське князівство утворилося в результаті складних відносин руських князівств і ординських ханів, які безцеремонно втручалися у справи князів. Воно існувало недовго, трохи більше 50 років, і залишило яскравий слід в історії не тільки Середнього Поволжя, але і всієї держави, ставши одним з головних учасників історичних подій за повалення багаторічного татаро-монгольського ярма.

Події початку XIV століття

Два великих князівства, Московське і Тверське, почали боротьбу за першість на руських землях. Московський князь Іван Калита в роки свого правління домігся переваги сил над Твер'ю. У 1327 році тверській і володимирський князь Олександр Михайлович підняв повстання проти ординського посла і на утихомирення бунту хан Узбек послав об'єднані татарські і російські війська, які очолили Іван Калита і Суздальський князь Олександр Васильович. Тверському князю довелося бігти, залишивши великокнязівський престол.


Узбек, вирішив нагородити слухняних йому князів, поділив між ними звільнені землі. Іван Калита отримав Великий Новгород і Кострому, а Олександр Суздальський – Володимир, Нижній Новгород і Городець. Після швидкої смерті князя Олександра його землі теж перейшли під владу Калити. Так Нижній Новгород став управлятися московським і володимирським князем, в чому йому допомагали сини. Старший син Калити, Симеон Гордий, сів у Нижньому і правив там до смерті свого батька в 1340 році. Тут знову постало питання про долю земель, відданих Калиті ханом. Руські князі помчали в Орду за вирішенням питання, так як і ті, й інші мали рівні права на володіння нижегородським престолом. Хан Узбек передав Володимир Симеона Гордого, зробивши його старшим серед князів. Але в плани хитрого хана не входило надмірне зміцнення московської влади, тому він тут же забрав у Симеона Нижній Новгород і Городець, передавши їх у володіння суздальському князю Костянтину Васильовичу. Він домігся свого, поселивши надовго ворожнечу між московськими і суздальськими князями. Було це в 1341 році.

Утворення і розквіт Суздальско-Нижегородського князівства

Зазначений рік вважається роком освіти нового князівства в Поволжі. Симеон Гордий не міг залишити думок про повернення під свою владу такого багатого міста. Він неодноразово звертався з цим проханням в Золоту Орду, але безрезультатно. Князь Костянтин, боячись, що місто у нього заберуть силою, залишив Суздаль і переїхав в Нижній Новгород. Місто, що стоїть на злитті Волги і Оки, швидко розвивався. На навколишніх землях вирощувалися різні сільськогосподарські культури. Жито була основним злаковим рослиною, добре народилися в цих краях. Також широко сіялися овес, пшениця, гречка. Вирощувалися й технічні культури: коноплі і льон. В Нижегородському князівстві велике значення мали рибальство і полювання. Місцеві жителі займалися також бортництвом і солеварінням. Центрами ремесел були такі великі міста, як Нижній і Городець. Тут займалися метало - та деревообробкою, ювелірною справою, ткацтвом, виробництвом кераміки і косторізним промислом. На території князівства, крім власних грошей, ходили монети інших князівств і держав, що свідчить про широку географію торговельної діяльності.
За п'ятнадцять років князювання Костянтин Васильович значно розширив свої володіння, підкоряючи навколишні язичницькі племена і приєднуючи їх земельні володіння до свого князівства.

Нижній Новгород – столиця великого Нижегородського князівства

Місто в ці роки стрімко розвивався й всебічно. Це в першу чергу було пов'язано з його географічним положенням. Торгівля по Волзі давала широкі можливості для розвитку, в гості наїжджали не тільки російські купці, але й представники інших країн: Єгипту, Індії, Персії. Культурний розвиток супроводжувалося підйомом в живописі, літературі та архітектурі. Саме в середині XIV століття тут була написана Лаврентіївський літопис. Висока грамотність певного шару населення дозволяла проникати на руську землю іноземним культурам.

Великий нижегородський князь Костянтин Васильович

Князь Костянтин, який займав престол 15 років, зробив дуже багато для розквіту поволзьких земель. Він здійснив ще один крок для зміцнення своєї влади: щоб віддалитися від московських полків, великокнязівський престол був перенесений на важкодоступні Дятлови гори. Це сталося в 1350 році. А слідом за цією подією було укладено кілька вигідних шлюбів дітей Костянтина з синами і дочками могутніх і сильних князів. Так зміцнювалися міжнародні зв'язки великого Нижегородско-Суздальського князівства.

Правління князя Андрія

У 1355 році помер князь Костянтин, влада перейшла в руки його старшого сина Андрія. Через п'ять років після сходження на престол йому ханом Наурусом був запропонований ярлик на Володимирське княжіння, від якого великий князь відмовився, щоб не розпалювати ворожнечі з прямим спадкоємцем трону. Не злякався він і ханського війська, посланого на приборкання неслухняного. У роки його правління розвиток краю досягла свого максимуму. Але навалившиеся біди у вигляді посухи і голоду, хвороб і численних смертей серед населення підірвали сили Андрія Костянтиновича, і в 1365 році він помер, не залишивши прямих спадкоємців.

Брати Борис і Дмитро

Подальша історія Нижегородського князівства характеризується запеклою боротьбою за престол, що звільнився князями Дмитром і Борисом. Брати не піддавалися на вмовляння посередників, серед яких були Дмитро Іванович Донськой і преподобний отець Сергій. Тоді за князя Дмитра виступили московські полки, і Борис відступився від Нижнього Новгорода. Пізніше обидва брата не раз воювали з ворогами пліч-о-пліч, відстоюючи незалежність новгородської землі. Після смерті Дмитра в 1383 році Борису не відразу вдалося сісти на Нижегородський престол, бо охочих було чимало. Але 1390 році він, нарешті, отримав від хана довгоочікуваний ярлик. Але володів він Нижнім Новгородом всього два роки. Час правління братів - це час боротьби проти татаро-монгольського ярма. Очолив її Василь Дмитрович, московський князь. Новгородські князі займали різні позиції, то беручи участь у визвольній боротьбі, то підтримуючи Золоту Орду.

Занепад і приєднання Нижньогородського князівства

Подальшого ослаблення князівства сприяли об'єктивні і суб'єктивні причини. До перших належать сталися при Костянтині посуха, голод, мор, пожежі. Але довга боротьба за престол між братами Борисом і Дмитром – суб'єктивна причина – економічно виснажила весь край. В цей же час набирає силу і владу Московське князівство, яке об'єднує навколо себе дрібні уділи. Почастішали набіги татар і кочівників на ослаблий князівство, місто плюндрували, вбивали жителів. Торгові люди стали перебиратися до Москви, під захист сильного князя. Слідом за економічним занепадом настав політичний. Стало очевидно, що князівство неспроможна самостійно захистити себе. У 1392 році Московський князь Василь Дмитрович отримав від хана ярлик на кілька доль, у тому числі на Нижній Новгород. Так відбулося об'єднання Нижегородського князівства з московськими землями, що стало важливим кроком по збиранню уділів в єдину державу.