Освіта в Російській імперії кардинальним чином відрізнялася від системи, яка існувала за часів Радянського Союзу, тим більше від сучасної ситуації. У дореволюційній Росії воно було засноване на запозиченнях регламентів різних європейських університетів. В першу чергу, німецьких. На їх базі проводилася педагогічна і наукова атестація. У цій статті мова піде про історію вітчизняної освіти і існуючих типах навчальних закладів.

Як все починалося

Освіта в Російській імперії активно почало розвиватися в XVIII столітті. Цьому сприяли реформи Петра I, багато з яких були спрямовані на популяризацію наук, навчання співвітчизників за західними зразками.


Формально дата утворення Російської імперії - 22 жовтня 1721 року. Саме в цей день вона була проголошена за підсумками завершилася Північної війни. Петро I за рішенням сенаторів прийняв титул Батька Вітчизни і імператора. При цьому ще задовго до дня освіти Російської імперії в освітній системі почали відбуватися корінні зміни. З самого початку XVIII століття стало зрозуміло, що процес навчання змінюється корінним чином. У першу чергу це торкнулося богослов'я. Його викладання залишилося тільки в єпархіальних училищах для дітей духовенства. В 1701 році В Москві була заснована школа навігаційних і математичних наук. У тому ж році відкрилася артилерійська школа, а трохи пізніше інженерне і медичне училище. З 1715-го класи навігаційної школи перевели в Петербург, реорганізувавши їх в Морську академію. Вона існує досі.


Всього до року освіти Російської імперії у губерніях працювали 42 цифирные школи. Вони були створені за указом Петра, щоб давати початкові знання. Навчалися в них близько двох тисяч учнів. У часи правління Анни Іоанівни діти солдатів надходили в гарнізонні школи, а при металургійних заводах уряд заснував перші гірські школи, які готували спеціалістів для цих підприємств. В 1730-ті роки з'явилася порочна практика записувати в полки дітей практично з народження до повноліття вони вже мали офіцерський чин за вислугою років. Єлизавета реорганізувала військово-навчальні заклади. Випустила указ про розширення мережі початкових шкіл. Перші гімназії з'явилися в Москві і Казані. В 1755 році за ініціативою її фаворита графа Шувалова був заснований Московський університет, а ще через два роки академія мистецтв. В освіті в Російській імперії у другій половині XVIII століття проглядаються дві основні тенденції. Це посилення принципу становості і розширення мережі навчальних закладів.

Реформа Катерини II

До 1786 році імператриця завершила шкільну реформу, результатом якої стало затвердження статуту народних училищ. У кожному великому місті тепер повинні були з'явитися головні училища з чотирма класами освіти, а в повітових - малі училища з двома класами. З'явилося предметне викладання, були встановлені єдині терміни початку і закінчення занять, вироблена урочна система. Стали складатися перші навчальні плани та методики викладання. Важливу роль у цій реформі зіграв педагог з Сербії Федір Іванович Янкович. Вже до кінця XVIII століття до 70 тисяч підлітків навчалися в 550 училищах.

Зміни при Олександрі I

На початку XIX століття загальноосвітні гімназії існували тільки в Москві, Петербурзі й Казані. При цьому діяло багато спеціалізованих навчальних закладів різного типу.
У 1802 було засноване міністерство народної освіти, издавшее нове положення про пристрій навчальних закладів. Нові принципи проголошували безоплатність здобуття освіта в Російській імперії на нижчих щаблях, бессословность і наступність навчальних програм. Всі існуючі навчальні заклади були розділені на чотири типи. До першого належали парафіяльні училища, замінили малі народні. У другій увійшли повітові училища, в третій - гімназії або губернські, а четвертий - університети. Ще на початку правління Олександра I відкрилися шість університетів. Всю територію імперії розділили на шість навчальних округів з піклувальниками на чолі. У 1804 році з'явився Університетський статут, що надавав вищим навчальним закладам значну автономію. При вузі існував власний суд, вища адміністрація не мала права втручатися у справи університетів, які самі обирали ректора і професуру. Стали з'являтися перші ліцеї, які вважалися середніми університетськими закладами. Ставитися до них і Царськосельський ліцей, де навчався Пушкін.

Становий характер

Розповідаючи коротко про освіту в Російській імперії, потрібно відзначити, що при Миколі I воно взяло і замкнений становий характер. Парафіяльні школи призначалися для селян, повітові училища - для дітей купців, міських обивателів і ремісників. Гімназії - тільки для дітей чиновників і дворян.
Спеціальний указ 1827 року навіть забороняв приймати селян в університети і гімназії. Система освіти в Російській імперії на той час будувалася на принципах бюрократичної централізації і становості. Шкільний статут 1828 року ділив початкова і середня освіта на категорії: для дітей з нижчих і середніх станів і для дітей чиновників і дворян. Новий університетський статут 1835 року обмежує автономію внз, фактично встановлюючи поліцейський нагляд за студентами. В той час активно розширюється мережа промислово-технічних навчальних закладів. З'являється архітектурне училище, технологічний інститут.

Реформи, супутні свободу селянства

Скасування кріпосного права в 1861 році Олександром II спричинила за собою важливі зміни в історії освіти в Російській імперії. Цього сприяло утвердження капіталізму й успіхи у сфері промислового виробництва. У цей період спостерігалося загальне зростання грамотності, розвиток різних форм навчання. Новий університетський статут 1863 року повертає автономію вузам, дає самостійність у фінансових, адміністративних і науково-педагогічних питань. Це відіграє велику роль у розвитку вищої освіти в Російській імперії. У 1864 році з'являється всесословное доступне освіту. Поряд з державними, з'являються недільні, церковно-парафіяльні та приватні школи. Гімназії поділяються на реальні і класичні. Тепер у них беруть, незважаючи на стан, проте освіта є платним.

У 1869 році відкриваються Вищі жіночі курси - перші навчальні заклади для жінок.

Останній російський імператор

Жіноча освіта продовжило активно розвиватися при Миколі II. Однак, порівняно з розвиненими країнами світу, витрати на навчання дітей з розрахунку на душу населення все одно залишалися мізерними. Якщо в Англії витрачали 2 рубля 84 копійки в рік, то в Росії - 21 копійку. Рівень освіти в Російській імперії до цього моменту досяг відносно високих показників. У 1914 році 30 % дітей у віці від 8 до 11 років відвідували школу. У містах цей показник наближався до 50 %, а в селах був трохи більше 20 %.

Реформа початкової освіти

При цьому в цілому рівень грамотності нижчих верств населення залишався вкрай невисоким, був відсутній закон про загальне обов'язкове навчання. Згідно з переписом 1897 року, грамоту знали тільки 21 % жителів. При цьому в більшості країн Європи вже вдалося подолати загальну неписьменність, загальне навчання вже існувало. Вимагалося загальне початкова освіта в Російській імперії. У Росії реформа освіти обговорювалася Державної думою до 1912 року. В результаті вона полягала в введення загальної початкової освіти, яке планувалося організувати в половині губерній до 1918 році, а по всій країні - до кінця 1920-х років.

Фінансування

При цьому фінансування початкової освіти здійснювалося переважно на пожертвування і за рахунок земств. Зростають кредити на народну освіту, до 1904 року вони збільшуються практично в два рази за десятиліття, з 22 до 42 мільйонів рублів збільшується бюджет міністерства народної освіти. Після революції 1905 року в суспільстві і на рівні влади активно обговорюється необхідність прийняття закону про загальне початкову освіту. Частково його затверджують до 1908 році. Пізніше приймають чотирирічне навчання для всіх початкових шкіл. При цьому остаточне обговорення законопроекту постійно відкладається, затягнувшись до 1912 році. В результаті Державний рада остаточно відхиляє даний законопроект.

Класифікація навчальних закладів

Розповідаючи коротко про освіту в Російській імперії, потрібно зупинитися на усіх типах навчальних закладів, які існували за цей період. До початковим навчальним закладам належали волосні училища. У них готували виключно писарів для сільських управлінь та державних палат. На початковій щаблі знаходилися духовні училища, в яких готували священнослужителів для Російської православної церкви, і початкові народні училища. Термін навчання в них становив один-два роки. Призначалися для людей з низьким заробітком, оскільки навчання в них залишалося безплатним. Переважно відкривалися в сільській місцевості, перебуваючи у віданні Земської управи. Початкову освіту давали і церковно-парафіяльні школи, що перебували під духовним відомством. Проміжне положення між початковою і середньою освітою займали міські училища, які спочатку називалися повітовими. Вони повинні були забезпечити повним освітою малозабезпечених, проте заняття організовувалися за плату.

Середні навчальні заклади

Найпоширеніше середній навчальний заклад в Російській імперії - гімназія. Плата за навчання в ній була доступна більшості верств населення. Причому гімназії були як державними, так і приватними. Жінки і чоловіки навчалися окремо. Перша в Росії світська загальноосвітня гімназія з'явилася ще в 1726 році. Вона заробила при академії наук. На той момент для вступу слід було складатися в податному стані. З 1864 року засновано реальні і класичні гімназії. У класичних навчалися вісім років, а після їх закінчення мали право вступати до університету, так як вивчали латинську мову. Окремо при гімназіях існували додаткові підготовчі класи, які були призначені тільки для того, щоб дати початкову освіту. При цьому в них могли підготувати і до вступу в гімназію.

Реальне училище

На відміну від класичних гімназій, реальних основна увага приділялася вивченню прикладних дисциплін, насамперед природничо-математичного циклу. Спочатку вони були створені, щоб поширювати технічну освіту в маси. З 1864 вони стали підготовчої щаблем для бажаючих поступити до внз. Після прийняття статуту 1872 року їх призначення кардинально змінилося. З цих пір у них давали освіту, необхідний тільки для роботи в промисловості і торгівлі. Термін навчання становив шість років. Духовні семінарії були середніми навчальними закладами для майбутніх священиків. На повному пансіоні створені середні навчальні заклади для майбутніх військових - кадетські корпуси.

Вищі навчальні заклади

Основу вищої освіти в Російській імперії складали університети. До початку XX століття вони існували на території Москви, Петербурга, Дерпта, Казані, Києва, Харкова, Одеси, Новоросійська, Томська і Варшави. Також працювали світські вищі навчальні заклади - інститути. У них готували переважно фахівців природничих і технічних галузей. В системі РПЦ вищими навчальними закладами були духовні семінарії. Першою стала Московська, з'явилася ще в 1685 році. Протягом довгого часу називалася Слов'яно-греко-латинською академією. Військова освіта офіцери отримували на базі академій. У школі навігаційних і математичних наук готували для служби в артилерії. Перше виключно військовий навчальний заклад відкрився в Гатчині в 1795 році.

Приватні школи

В даній системі важливу роль відігравали приватні школи. Наприклад, недільні, навчання в яких проводилося один раз на тиждень. У Російській імперії такі навчальні заклади представники інтелігенції влаштовували для малограмотних робітників, ремісників, селян, а також працюючих підлітків, які бажали отримати освіту.