Виховання та освіта людини – це процеси, вкрай важливі для формування повноцінного суспільства. Наука про закони виховання і освіти людини називається педагогікою. З даної статті ви дізнаєтеся подробиці про історію, категорії та функції цієї науки.

Історія педагогіки: елементарні відомості

Поняття "педагогіка" – результат злиття двох давньогрецьких слів: "пайдос" ("дитина") і "ага" ("вісті"). В результаті ми отримали "детоводитель", тобто педагог. Цікаво, що в Древній Греції слово "педагог" розуміли буквально: так називали раба, обов'язки якого входило проводжати дитини до школи і забирати її звідти.


Вперше про педагогіки як самостійної науки, а не філософії, в першій чверті XVII століття заговорив англієць Френсіс Бекон – філософ, автор праці "Про гідність і примноження наук". Саме там він називає педагогіку поряд з іншими, вже відомими суспільству науками. Приблизно до середини минулого сторіччя на педагогіку дивилися як на науку, яка має відношення переважно до дітей. Але в XX столітті вища освіта перестає бути привілеєм, доступним лише багатим, і отримує масове поширення. У зв'язку з цим у 50-х роках XX століття стало зрозуміло, що знахідки педагогіки застосовні не тільки до дітей, але і дорослих (студентам, наприклад). Це відкриття розширило область наукової діяльності, але для початку підкоригував саме формулювання. Відтепер педагогіка – це наука про закони виховання і освіти людини взагалі, а не тільки дитину.

Що вивчає педагогіка?

Педагогіка розглядає закономірності виховання підростаючого людини. Інакше кажучи, в центрі цієї науки лежить процес передачі старшим поколінням накопичених знань молодшому, а з боку молодшого покоління – процес активного сприйняття одержуваних знань. Педагогіка близька до психології. Так як досліджувана нами наука нерозривно пов'язана з людським фактором, отже, педагогу ледь чи не в першу чергу слід навчитися вирішувати проблеми, пов'язані з людською і, зокрема, дитячою психікою, адже він працює з живим людським матеріалом. Грамотний педагог здатний використовувати особливості психології дитини на свою користь.

Категорії педагогіки

Розглянемо основні категорії науки про закони виховання і освіти людини.

Розвиток. Це загальний процес формування підростаючої людської особистості. Люди мають властивість змінюватися протягом усього свого життя. Правильніше буде сказати, що вони постійно, безперервно змінюються. До дітей це стосується в більшій мірі, ніж до дорослих. Більш того, середній і старший шкільний вік припадають на той же час, що і перехідний. А перехідний вік – це один із найважливіших осередків розвитку в житті людини.

Виховання. Незважаючи на те, що розвиток – це в першу чергу процес, який здійснюється всередині особистості, розвиток дитини потребує грамотному керівництві і напрямку ззовні. Ось це керівництво і напрямок і називається вихованням. Це щоденна, трудомісткий процес. Метою його є розвиток всіх сторін особистості, які педагог вважає обов'язковими для успішного існування людини в суспільстві.

Освіту. Насправді це частина і розвитку, і виховання, але настільки велика і трудомістка частина, що її виділили в окрему категорію. Освіта має на увазі під собою знайомство з найважливішим досвідом попередніх поколінь, узагальненим у вигляді конкретних знань.

Навчання. Безпосередньо випливає з попереднього пункту та являє собою його реалізацію. Процес навчання, як, власне, і весь педагогічний процес, – це двостороння діяльність. В даному випадку – учня і вчителя. Учень займається вченням, вчитель – викладанням.

Загальна педагогіка. Це теоретична частина науки. Вона вивчає всі вищевикладені категорії і займається формуванням форм, засобів і методів успішного виховання і навчання. Загальна педагогіка виробляє фундаментальні закони, тобто закони, загальні для всіх вікових категорій.

Виділяють також педагогічну психологію, педагогіку вищої школи (вона вивчає питання педагогічної діяльності у середніх і вищих навчальних закладах, виправно-трудову педагогіку (її головна мета – перевиховання).

Функції педагогіки

Виділяють дві основні функції педагогіки як науки:

Теоретична. Її суть – відстеження, систематизація та опис новаторського досвіду, що виникає на практиці; діагностика існуючих педагогічних систем; проведення дослідів і експериментів. Ця функція має більш безпосереднє відношення до науки.

Технологічна. До неї належать: розробка планів, програм, проектів і посібників для навчання, тобто матеріалів, що упорядковують педагогічну роботу; впровадження інновацій в практичну педагогічну діяльність; аналіз результатів діяльності. Ця функція більш пов'язана з практичною працею.

Висновок

Педагогіка – єдина наука, предметом вивчення якої є виховання людини. Вона затребувана у всіх суспільствах, які переступили первісну стадію розвитку. Саме тому педагогіку, напевно, можна назвати наукою про закони, найбільш важливих для суспільства.