Сьогоднішній прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой, історія життя якого – це приклад цілеспрямованого руху до мети, зіткнувся на своєму посту з безліччю проблем, і його діяльність не раз ставала об'єктом жорсткої критики. Однак він чимало зробив і продовжує робити для своєї країни. Розповімо про основні віхи його життєвого і професійного шляху.
Дитинство і походження
Народився Маріано Рахой Брей 27 березня 1955 року в столиці іспанської округу Галісія Сантьяго-де-Компостела. Відбувається він з відомої сім'ї. Його дід Енріке Рахой Лелюп був відомим юристом, викладачем в університеті. Він працював з групою однодумців над Статутом автономії Галичини. Цей закон був прийнятий тільки в кінці 70-х років, а дідові Маріано довелося за участь у створенні цього документа поплатитися роботою. У роки диктатури його відсторонили від викладання. Батько Маріано Рахоя, Маріано Рахой Собредо, також був юристом, він працював головою суду в рідному місті Понтеведра, де й пройшло дитинство майбутнього прем'єр-міністра. Згодом батька перевели в Леон. В сім'ї Рахоя росло ще троє дітей. Коли Маріано був маленьким, його батько познайомився і близько зійшовся з Хосе Луїсом Родрігесом Сапатеро, батьком майбутнього генерального секретаря Іспанської соціалістичної робочої партії, головного політичного супротивника нинішнього прем'єр-міністра. Батьки майбутніх великих політичних діячів країни підтримували товариські стосунки до кінця своїх днів.
Освіта
Середня освіта Маріано Рахой здобув у єзуїтській школі у місті Віго, де він навчався протягом 10 років. Після школи він за сімейною традицією вступає на юридичний факультет університету Сантьяго-де-Комостело. Вже на останньому курсі університету Маріано успішно витримує конкурсні іспити на посаду реєстратора майна.
Початок професійного шляху
Почав свій трудовий шлях Маріано Рахой, біографія якого спочатку була пов'язана з юриспруденцією, з посади реєстратора майна округу Галісія. Він став самим молодим співробітником в історії відомства, зайняв таку посаду - йому було всього 24 роки.
Перші кроки в політиці
У 1981 році Маріано Рахой вступає в праву партію "Народний альянс" і через рік стає депутатом першого скликання парламенту автономної Галісії. Активний молода людина швидко просувається по ієрархічній драбині в партії, в 1982 році він стає генеральним директором зі зв'язків автономного уряду Галісії та секретарем комітету по взаємодії між центральною владою і керівництвом округу Галісія. У 1983 році Маріано Рахой був обраний членом законодавчої ради міста Понтеведри. У 1986 році він стає депутатом Нижньої палати парламенту Іспанії – Конгресу депутатів – від провінції Понтеведра. Але в цей же час в Галісії йде у відставку уряд Хосе Луїса Баррейро, і Рахой стає віце-головою уряду Галісії. Кілька років Маріано Рахой активно займається роботою в уряді округу і веде політичну боротьбу в своїй партії.
Велика політика
У 1996 році в Іспанії проходять дострокові парламентські вибори, і партія, членом якої був Маріано Рахой, отримала більшість голосів і право формувати уряд. Такими результатами партія була зобов'язана в тому числі і хорошій роботі Рахоя. Новим прем'єр-міністром країни став його давній соратник Хосе Марія Аснар. А Маріано втретє отримав мандат Конгресу депутатів від провінції Понтеведра. Аснар не забув заслуг Рахоя і призначив його міністром громадської адміністрації, яку заснував спеціальним Указом. Так почався шлях Маріано Рахоя до вершин влади. На кожній своїй посаді він показував себе ініціативним, відповідальним і активним співробітником, в цьому, мабуть, і був секрет його успіху.
Міністерський портфель
Дуже швидко Маріано Рахой змінює свій малозначущий портфель міністра громадський адміністрації на більш вагомий. У 1999 році він стає міністром освіти, культури і спорту, змінивши на цьому посаді Есперансу Агірре. Вона пішла після різкої критики її діяльності, і Рахой постарався врахувати її помилки. Він багато сил поклав на вдосконалення роботи музеїв, а також вніс серйозні корективи в систему освіти, вводячи правила отримання освіти через мережу Інтернет. У 2000 році в Іспанії проходять вибори, і Маріано Рахой керує передвиборчим штабом "Народної партії". В результаті народного голосування партія набирає рекордна більшість. Аснар знову став прем'єр-міністром і призначив Рахоя віце-прем'єром, а також зробив його міністром своєї адміністрації. У 2001 році відбулося порушення дворічного перемир'я з лівою партією басков, яка відвойовувала право на автономію своєї землі. Ця подія привела до відставки з посади міністра внутрішніх справ Хайме Майора Горіху, який брав участь у виборах президента країни басків, і в його крісло перемістився Маріано Рахой. На цій посаді він зосередив свою увагу на посилення боротьби з терористичною організацією «Країна басків і свобода», багато сил він віддав зміцненню і розширенню взаємодії Іспанії з Францією, а також займався питаннями перебування на території країни осіб без громадянства, питаннями вживання алкоголю в публічних місцях і профілактикою алкоголізму. У липні 2002 року в кабінеті міністрів знову сталися великі перестановки, і Рахой став офіційним представником прем'єр-міністра і знову сів у крісло міністра адміністрації прем'єра. У 2003 році він пішов у відставку з усіх посад і зосередив свою увагу на партійній роботі.
Народна партія
Ще в 1981 році Маріано Рахой став членом лівої партії "Народний альянс", яка згодом стала називатися "Народною партією". Саме ця політична сила дала йому можливість розпочати шлях у політиці, висунувши його в якості члена Конгресу депутатів. У 1988 році він став генеральним секретарем регіонального відділення партії в рідній Галісії. У 1989 році в партії відбуваються зміни: крім того, що вона отримує нове ім'я, на чолі руху постає Мануель Фрага Ирибарне – один з основоположників блоку. Він призначив Рахоя головою національного виконавчого комітету партії і представляв на вищих партійних рівнях провінцію Понтеверда. У 1989 році Фрага, по суті, передав управління Аснара, який залишив Маріано членом виконкому і призначив його своїм першим заступником. Крім того, він знову став представником у Конгресі депутатів за партійними списками свого руху. У 1993 році "Народна партія" стала основною опозиційною силою в країні. І в 1996 році перемогла на виборах і на 8 років стала правлячою силою в Іспанії. У 2004 році "Народна партія" поступилася у виборах своєму основному супернику – соціалістичної партії Сапатеро, але зберегла досить велику кількість місць в парламенті і Сенаті.
Опозиційна діяльність
Після поразки на виборах "Народна партія" змінює свого лідера - ним стає Маріано Рахой. На 7 років він стає головним опозиціонером Іспанії. Він активно критикував правлячу партію, а також багато дії свого попередника. Він поклав відповідальність за жахливі терористичні акти в країні на уряд Аснара. В ході своєї боротьби не раз висловлював спірні ідеї, наприклад, відмовлявся вірити в те, що потрібно займатися запобіганням наслідків змін клімату. Журналісти звинувачували його в тому, що він отримує занадто високу зарплату, яка була навіть більше, ніж у прем'єр-міністра. У 2008 році Рахой знову програв вибори, і багато журналістів і однопартійці почали сумніватися в доцільності продовження його політичної діяльності. "Народна партія" висунула в Конгрес депутатів Сорайя Саенс де Сантамарію. Але Маріано не здавався, він активно вів публічну дискусію з соціалістами, висловлювався за багатьма соціально значущих питань, вів активну агітаційну роботу, і в 2011 році йому, нарешті, вдалося досягти своєї мети.
Прем'єр-міністр
У 2011 році відбулися дострокові вибори, на яких "Народну партію" знову представляв Рахой. Кампанія була дуже гострою і яскравою, і 20 листопада світ облетіла новина: «Маріано Рахой - прем'єр-міністр Іспанії». Він все-таки отримав бажаний пост. Своїм віце-прем'єром і міністром адміністрації він призначив Сорайя Саенс де Сантамарію. Йому довелося зіткнутися з великою кількістю проблем: фінансова криза, мігранти, корупційні скандали Все це призвело до того, що популярність "Народної партії" стрімко падає. У 2015 році чергові вибори, по суті, провалилися, і Іспанія поринула в глибокий урядова криза. Партії, що отримали більшість голосів, ніяк не могли домовитися про персони в уряді, і деякий час Рахой є технічним прем'єром. І тільки в 2016 році йому вдалося сформувати «уряд меншості» - вперше в Іспанії.
Невтішні підсумки
За свою політичну кар'єру Рахой не раз припускався прикрі промахи. Так, йому не могли пробачити явна протидія каталонського референдуму. Багато противників звинувачували його в користолюбстві і корупції. У 2013 році журналісти знайшли документи, що розкривають «чорні схеми» отримання незаконних пожертвувань і доходів "Народною партією" і її керівниками. У 2013 році проти Рахоя і 62 депутатів був висунутий позов через нецільове витрачання бюджетних коштів. Все це відбувалося на тлі активних закликів прем'єр-міністра до необхідності економії і підвищення податків. У 2016 році сталося і зовсім небачене! Маріано Рахой – це прем'єр Іспанії, який був визнаний персоною нон грата в своєму рідному місті Понтеведра. Таке рішення місцева влада прийняли після того, як прем'єр-міністр продовжив ліцензію місцевого целюлозного заводу, який сильно псує екологію, на 60 років.
Життєве кредо і громадська позиція
Прем'єр-міністр Іспанії не раз дозволяв собі суперечливі і навіть скандальні заяви. Його виступи завжди яскраві, і часто мова Маріано Рахоя без перекладу навіть можна зрозуміти – настільки він емоційний і артистичний. Свої життєві принципи він не раз озвучував, його улюблені фрази: «час все розставить на свої місця», «помста – це страва, яку потрібно подавати холодним» і «наполегливою дістається успіх». Дійсно, його життєвий принцип – це спокій і впевненість у своїй правоті. Він цими правилами ніколи не зраджував. Але говорити про його стійкої громадської позиції важко, так як в різні періоди життя він декларував різні цінності і цілі, і в такій гнучкості, мабуть, криється секрет його політичної довгого життя.
Особисте життя
Маріано Рахой говорить про себе, що він – щаслива людина і однолюб. Зі своєю майбутньою дружиною, Ельвірою Фернандес Бальбоа, він познайомився в барі в 1992 році. Він був вражений цією дівчиною наповал і почав за нею доглядати. У 1996 році вони одружилися. У 1999 році у пари народився перший син Маріано Рахой Фернандес, в 2005 році з'явився на світ другий син – Хуан Рахой Фернандес.
