Олександр Шепелєв: біографія
Шепелев олександр Олександрович народився в Донецьку 4 липня 1970 року. Все його дитинство пройшло в цьому місті. Освіта вища економічна. До вступу в партію офіційного місця роботи не мав.У квітні 2006 року пробивається до Верховної ради України від політичної сили «Батьківщина». На наступних парламентських виборах, що проходили в 2007 році, отримує офіційну перемогу по багатомандатному державному округу від блоку Юлії Тимошенко. У березні 2011 року переходить у враждующую фракцію «Партія регіонів». Але вже через рік і кидає її. На наступних виборах намагається пройти по одномандатному округу, але в підсумку не набирає 1 % голосів. У липні 2013 року Олександр Шепелєв потрапляє в міжнародний розшук, за ст. 191 ч. 5 (розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах). Незабаром заарештований Інтерполом і депортований на Україну. У липні 2014 року здійснює успішний втечу в Росію, де знаходиться по сьогоднішній день.
Перший капітал
Почнемо з того, що Олександр Шепелєв спочатку мав непоганий «майданчиком» для старту. Його вітчим Володимир Кузнєцов обіймав посаду начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю. У народі його називали «грозою вулиць», так як зв'язуватися з ним боялися як дворові гопники, так і місцеві підприємці. Повертаючись у минуле, слід зауважити, що Рінат Ахметов почав «примножувати свій капітал як раз таки під надійним прикриттям Володимира Кузнєцова.Природно, гроші та вплив вітчима допомогли Олександру Шепелеву швидко встати на ноги. Разом зі своїм нерозлучним другом Павлом Борулько на початку 90-х він організував конвертаційний синдикат. Простіше кажучи, вони почали відмивати гроші для різних фінансових структур. Виходило у них це майстерно. А тому кількість бажаючих скористатися їхніми послугами з кожним днем тільки зростала. Таким чином, до 2000-х років приятелі сколотили пристойний стан. Проте зупинятися на досягнутому вони не бажали.
Кривавими слідами
Досить складно відстежити всі афери, які провернули ці хлопці в 90-х. По-перше, вони діяли дуже обережно. По-друге, їм допомагали деякі співробітники правоохоронних органів. Тому під офіційний приціл слідчих друзі потрапили лише влітку 2003 року. Винен у цьому був Павло Борулько. На початку 2003 року між ним та головою «Автокразбанку» Сергієм Кириченком виник серйозний конфлікт. Колишні партнери не могли поділити між собою 2 млн доларів. Незабаром невідомі зарізали Кириченко в під'їзді його ж будинку. Всі непрямі докази вказували на причетність Борулько до цього вбивства, але для винесення вироку їх не вистачило.У 2005 році Павло фігурує в черговій кримінальній справі. На цей раз все обертається навколо загадкової смерті власника «Інтерконтинентбанку» Ігоря Плужникова. Після загибелі підприємця його дітище опинилося на межі банкрутства. Опіку над ним взяли три інших банку, одним з них, до речі, керував Олександр Шепелєв. У підсумку «Інтерконтинентбанк» було повністю розкрадений. Ошукані вкладники намагалися повернути свої гроші через суд, але позитивного результату це не принесло. Так банки-гаранти надійно прикрили свій тил, покривши борги перед державою неліквідними цінними паперами. Природно, всі знали, хто стоїть за всіма цими оборудками, але відсутність доказів дозволило їм піти від правосуддя безкарно.
Переїзд в столицю
У 2005 році Шепелєв вирішує розширити сферу впливу і відкриває в Києві філію свого банку «Донкредитінвест». На перших етапах будівництва підприємець зіткнувся з низкою проблем. Вирішити їх без втручання столичної еліти у нього не виходило. Тому він без докорів совісті підкуповує якогось Миколи Супруна – керівника господарського підрозділу Верховної ради України. Далі все йде за складеним шаблоном. У центрі Києва йому видається зручне приміщення, яке раніше належало банку «Україна». Наймається персонал, створюються активи, і через кілька місяців фінансова установа відкриває двері для всіх бажаючих. При цьому горе-банкірів абсолютно не хвилює той факт, що вони незаконно захопили частину житлового двору разом з дитячим майданчиком.Олександр Шепелєв – депутат
Випадок з власним банком відкрив Шепелєву очі. Він зрозумів, що без потрібних зв'язків і впливу вижити в столиці просто неможливо. Тому банкір вирішується на радикальний крок – піти в політику. Єдина проблема полягала в тому, що найближчі вибори повинні були пройти лише в 2007 році. Проте вихід був. За невелику матеріальну підтримку, у розмірі 10 млн доларів, партія «Батьківщина» з радістю прийняла до себе нового члена. І ось у 2006 році політичний світ дізнається про те, що Олександр Шепелєв – соратник Тимошенко. Тоді депутати представили як чесного людини, яка всім серцем і душею за розвиток України.На практиці Шепелєв користувався депутатської владою лише в корисливих цілях. З партії його не виганяли лише тому, що він виконував для неї брудну роботу. Наприклад, вміло маскував рахунку депутатів, відмивав гроші і вирішував технічні питання. До того ж у 2007 році він все-таки пройшов у парламент по багатомандатному округу.
Перший провал
Із-за невеликого конфлікту з опозицій, у 2006 році Олександр Шепелєв потрапляє в немилість до впливовим людям. Незабаром його біографія починає перевірятися правоохоронними органами. Це призводить до того, що спливають назовні неприємні для політика факти. Зокрема, особливий резонанс набирає справу, пов'язану з махінаціями в банку «Донкредитінвест». На перших порах Шепелєв хотів підкупити слідство, але на його шляху встає співробітник УБОЗ Роман Єрохін. Він принципово не бере грошей від продажного депутата, за що і розплачується власним життям. Що стосується Олександра Шепелєва, то він знову виходить сухим з води. Незважаючи на те що всі виконавці вбивства поліцейського були спіймані, справа так і не зрушила з мертвої точки.Головна помилка політика
У 2008 році Олександр Шепелєв запускає нову аферу. Точніше, все відбувається за старим сценарієм, але вже з іншою фінансовою організацією під назвою «Родовід-банк». Як і раніше, з власником банку трапляється неприємність, після якої установа опиняється на межі краху. Щоб убезпечити вкладення вкладників, держава призначає нове керівництво, на чолі якого стоїть не хто інший, як Олександр Шепелєв. Але як і раніше, рятувати «потопаючий корабель» ніхто не збирався. Викачавши з нього всі активи, команда рятувальників вирішила піти по-тихому. Однак трапився прокол. Головний свідок у цій справі вижив після невдалого замаху і зважився дати свідчення. Після цього почався повільний, але безповоротний суд над усіма винними.