Рубен Гальєго - відомий письменник і журналіст, що народився в Радянському Союзі. Славу йому приніс автобіографічний роман "Біле на чорному". За нього він отримав престижну літературну премію - "Букер - Відкрита Росія".

Батьки письменника

Рубен Гальєго народився в Москві в 1968 році. Його біографія дійсно дивовижна. Батьки Рубена познайомилися в Московському державному університеті імені Ломоносова. Його батько приїхав в СРСР вчитися з Південної Америки. Він був венесуэльцем. У столиці Радянського Союзу він осягав ази економічної теорії.


Мати ж була іспанкою, її звали Аурора Гальєго. Її батько, дід героя нашої статті, був дуже відомий. Ігнасіо Гальєго був генеральним секретарем іспанської комуністичної партії. Після закінчення філологічного факультету МДУ Аурора працювала перекладачкою і журналісткою, співпрацювала з міжнародною незалежною радіостанцією "Радіо Свобода". Її стосунки з батьком Рубена не були довгостроковими. У 1974 році вона вийшла заміж за письменника і журналіста юр'єнена, як раз емігрував в ті роки на Захід. Вони разом працювали на "Радіо Свобода". Пара розлучилася в 1998 році, після 24 років шлюбу.

Страшний діагноз

Рубен Гонсалес Гальєго отримав від лікарів страшний діагноз ще при народженні. Дитина був практично повністю паралізований. Лікарі ставили йому дитячий церебральний параліч. Коли Рубену виповнилося півтора року, його матері повідомили, що він помер. Насправді малюка відправили в будинок інвалідів для дітей. У Радянському Союзі так часто надходили з безнадійно хворими дітьми.


У підсумку все своє дитинство Рубен Гальєго провів, блукаючи з одного дитячого будинку в інший. Причому це були не тільки дитячі будинки, але і будинку для престарілих. Юний хлопчик побував у містечку Паша Ленінградської області, Нижньому Ломове під Пензою, Новочеркаську, інтернаті у Трубчевську на Брянщині. У всіх цих соціальних установах часто не виявлялося навіть елементарної медичної допомоги, не кажучи вже про те, що хворому з таким діагнозом, як у Гальєго, потрібно специфічне лікування і догляд. У Нижньому Ломовске педагоги згадували, що Рубен Гальєго ще не вмів писати, але вже з легкістю відтворював великі обсяги тексту по пам'яті, як магнітофон. Таке спогад про нього залишилося у викладачки математики Ольги Амвросенковой. Багато, хто з ним спілкувався навіть у дитинстві, визнавали, що мозок у хлопчика був влаштований по-особливому. Він був справжньою ходячою енциклопедією. По кілька разів перечитував всі книги, які знаходив у місцевих бібліотеках при дитячих будинках і будинках престарілих.

Любов до життя

Тільки любов до життя, як у героїв однойменного оповідання Джека Лондона, врятувала Гальєго від швидкої смерті і животіння в інтернатах для безнадійно хворих. Рубен Давид Гонсалес Гальєго постійно прагнув до самоосвіти, мріяв вирватися з цього середовища. В результаті йому вдалося майже неможливе. Він здобув середню освіту і вступив в торгово-комерційний технікум в Новочеркаську. Це в Ростовській області. Тут він отримав диплом правознавця.

Життя в Європі

У 2001 році, коли йому виповнилося 33 роки, він вперше в усвідомленому віці зустрівся зі своєю матір'ю. Залишився жити у неї в Празі. Після цього почав подорожувати по Європі і світі. Жив у німецькому Фрайбурзі, іспанському Мадриді. В середині 2000 років виїхав до США.
У 2011 році В Америці з ним сталося нещастя, ледь не призвело до трагедії. Рубен Давид Гальєго разом з інвалідним візком, в якій він сидів, і впав на рейки метро у Вашингтоні. Письменник потрапив в лікарню, майже місяць провів у непритомному стані. Читачі і шанувальники його таланту з усього світу збирали гроші, щоб допомогти йому відновитися. Причому багато це супроводжували такими словами: "Книга "Біле на чорному" допомогла мені, тепер моя черга". Його навіть пропонували висунути на премію "Російський Букер десятиліття", але Гальєго відмовився від неї, коли прийшов в себе. Зараз живе в Ізраїлі. Веде повноцінне життя. Був тричі одружений. У нього троє дочок. Двоє, від двох перших шлюбів, зараз продовжують жити в Росії.

"Біле на чорному"

Найвідоміший роман, який написав Рубен Гальєго - "Біле на чорному". Він був опублікований в 2002 році. У 2003-му отримав одну з найпрестижніших літературних вітчизняних премій "Букер - Відкрита Росія". Це щирий автобіографічний роман, в якому автор розповідає про своє життя в радянських дитячих будинках. Важкохворим дітям, таким, як Гальєго, в цих соціальних установах доводилося непросто. Оповідання яскраве, що запам'ятовується, шокуюче місцями своєю відвертістю і тим, як дійсно був влаштований і які порядки в таких закладах. Після видання в Росії книгу перевели на десятки світових мов. Виставу за романом Гальєго Марина Бруснікіна поставила в Московському художньому театрі імені Чехова. У 2009 році ще одне втілення роману на сцені здійснив режисер Орловського драматичного театру Геннадій Тростянецький.

Для небайдужих

Можна з упевненістю сказати, що роман "Біле на чорному" нікого не залишить байдужим, тому це роман для всіх. Рубен Гальєго, біографія якого могла б стати основою сценарію якого-небудь життєствердного голлівудського фільму (а може, ще й стане), докладно описує своє непросте життя.
Будучи з народження паралізованим, він зумів здобути освіту. Роман написав на комп'ютері двома пальцями лівої руки. Тільки вони в нього робітники. У своєму творі Гальєго розповідає про своє дитинство, друзів, більшість з яких, як і він, прикуті до інвалідних колясок або ліжкам. Персонал в цих установах відноситься до постояльцям з зневагою. Нянечки постійно на них сердяться, сперечаються і обзивають, знаючи, що у цих дітей немає нікого, хто міг би їм допомогти захистити. Вчителі в цих спеціалізованих дитячих будинках теж були. Тільки вони постійно розповідали про велику Країні Рад і її мудрих вождів, практично не даючи більше ніяких інших знань. Хоча, звичайно, були й винятки.

Стан справ у дитячих будинках

Рубен Гальєго, книги якого перейняті щирістю, докладно описує стан справ в радянських дитячих будинках. Читачі дізнаються, які заклади можуть вважатися добрими, а які поганими дитячими будинками. Хороший - це той, в якому забезпечені основні необхідні умови для життя. Тепло, своєчасний догляд, правильне харчування. Головне - можливість отримувати освіту. Це один з ключових моментів. На думку Гальєго, у інваліда повинна бути можливість розвивати ноги, якщо у нього немає рук, і навпаки. При цьому головне, що необхідно робити завжди, - це розвивати свою голову. Займатися самоосвітою. Велику роль у дитячих будинках відіграють вчителі. Причому Гальєго зізнається, що у своєму романі розповідає тільки про хороших учителів. Нерідко це були люди з блискучою освітою, але вони виявилися непотрібними і зайвими в суспільстві.

Історія про Героя

Варто відзначити, що роман Гальєго абсолютно правдивий і автобіографічний. Все, що викладено на його сторінках, правда. Реальна кожна історія, кожен епізод. При цьому "Біле на чорному" - не класичне документальний твір. Якби воно було таким, викладених у ньому подій можна було б завести десятки реальних кримінальних справ. Тому що вчинки, які здійснюють нянечки і медперсонал, часто підходять в кращому випадку під визначення "недбалість". Але Гальєго, описуючи всі ці жахи, не призводить імен і дат. Хоча, безумовно, їх пам'ятає. Його головна мета - написати роман про Героя. Людині, який переміг цю систему всупереч всьому.

"Я сиджу на березі"

У 2005 році випускає ще один роман Рубен Гальєго. Фото письменника до того моменту часто з'являється в літературних журналах. У центрі оповіді життя двох друзів, які не по своїй волі живуть ізольовано від усього навколишнього світу. Все, чим вони можуть займатися - це грати в шахи і розмовляти. За шаховою дошкою проходить практично вся їх життя, кожна фігура починає знаходити своє глибинне значення. Один, розумний, чудово грає в шахи. Другий - дурень, який робить велику дурницю - пише про це книгу. Це дурень - Рубен. Він щиро вважає, що на війні треба встати на сторону слабкого і боротися до кінця. Той, хто бореться на боці сильних, не має жодних шансів. Він приречений вічно вбивати і служити своєму господареві. Якщо ви воюєте на стороні можновладців, то не маєте жодних шансів гідно померти зі зброєю в руках. У цьому головна ідея цієї книги. Це книга про шаховій партії з дияволом, в якій не можна перемогти. Максимум, на що ви можете розраховувати - це зіграти внічию. А найкраще угоди з дияволом не укладати зовсім.