Залежить граматика від політики?
Як би не били себе в груди вчені-лінгвісти, стверджуючи про незалежність правил мови від політичної ситуації, варто визнати, що це не так. Справа в тому, що стабільний лише мертва мова. Жива мова постійно змінюється, адаптуючись під нові культурні, технологічні і політичні реалії. Адже мова - це, в першу чергу, інструмент спілкування. А значить, він повинен бути максимально комфортним для цієї мети і еволюціонувати разом з суспільством його використовують, інакше загине.У зв'язку з цим кожен спірний мовознавчий питання потрібно розглядати щодо ситуації, яка зумовила її появу.
Які прийменники використовували стародавні літописці
Перш ніж приділити увагу питанню: «Як правильно пишеться слово "на Україні" чи "в Україні"?», варто коротко пригадати історію цієї країни.
З часом у цьому регіоні найбільш сильними стали Велике князівство Литовське, Велике князівство Московське і Королівство Польське. Вони активно воювали між собою за вільну територію, яка стала своєрідною буферною зоною між ними і державами кочових народів. А між тим на цих землях (що відносяться до території сучасної України) жив народ з власною культурою і мовою, зумів зберегти все це. З-за постійних воєн кордони постійно змінювалися. Навколишні країни стали іменувати спірні землі - «Окраїною», і до них почав застосовуватися прийменник «на». Перші приклади такого написання зустрічаються вже в Галицько-Волинській і Львівській літописах. В період спроб Богдана Хмельницького утворити незалежну державу в офіційних документах по відношенню до України він продовжував традицію предків, використовуючи прийменник «на».
У часи Російської імперії
Після того як Хмельницький підписав договір про приєднання підвладній йому країни до Московського царства в 1654 р., Україна кілька століть залишалася частиною цієї держави і його спадкоємців (Російської імперії, СРСР). Як же привід вживався тоді? Після того, як Московське царство перетворилося в імперію, по відношенню до Козацькій державі став згадуватися офіційний термін «Малоросія». При цьому слово «Україна» продовжувало активно використовуватися в мові. У цей же період з'являється традиція написання «в Україну», яка успішно межувала з варіантом «на Україну».Що думав про вживання прийменників А. С. Пушкін?
Всім відомо що, сучасна літературна норма російської мови була заснована на творах А. С. Пушкіна. Що ж великий класик думав про питання: «Як правильно писати: "на Україні" чи "в Україні"?». Як не дивно, але в його творах досить часто зустрічається другий варіант. Подібне написання можна знайти в поемі «Полтава» і романі у віршах «Євгеній Онєгін». Чому ж Олександр Сергійович дотримувався такої думки? Відповідь проста. Як і багато дворяни того періоду, Пушкін значно краще говорив французькою мовою, ніж рідною. А в ньому прийменник «на» по відношенню до місця розташування не вживався. Замість цього практично завжди використовувався варіант «в» (en). Тому, звикнувши з дитинства думати і говорити en Russie, en France, пишучи поему про Україну, Олександр Сергійович за аналогією використовував en Ukraine. До речі, з цієї ж причини в ті роки багато дворяни, на питання: «Як правильно говорити: "на" або "в Україні"?», відповідали, що правильним є другий варіант. Тому в творах Н. В. Гоголя, Л. Н. Толстого і А. П. Чехова використовується варіант з «в».Які прийменники використовував Т. Г. Шевченка та П. А. Куліш?
Сучасна українська мовна норма грунтується на творах Т. Г. Шевченка. Що ж він думав щодо питання: «Як правильно говорити: "на" або "в Україні"?». Відповідь на це можна знайти в його чудових віршах. А в них зустрічаються обидва варіанти. Так у вірші «Заповіт» використовується вираз «На Вкраїні милій». При це в його творі «Думи мої, Думи мої» написано: «В Україну ідіть, діти! В нашу Україну». Звідки ж у Шевченка взялася традиція писати «в Україну»? А його сучасник і близький друг - Пантелеймон Олександрович Куліш, створив українську абетку, у своєму романі про козаків «Чорна рада» писав: «на Україні»? І чому Кобзар використовував обидва приводу?Відповідь на це питання, як і у випадку з Пушкіним, варто шукати в освіті обох письменників. Так, Куліш не тільки вивчав історію України, але і був поліглотом, прекрасно говорить практично на всіх слов'янських мовах, а також англійською, французькою, німецькою, іспанською, шведською, староеврейском і латині. Настільки широкі знання допомогли йому вибрати прийменник «на» не тільки з точки зору граматики, але з-за його частого вживання в літописах. А ось великий Кобзар не міг похвалитися особливим освітою. З дитинства він знав українську мову, пізніше необхідність змусила його вивчити російську та польську. Не володіючи такими глибокими знаннями в мовах та їх граматиці, як Куліш, Шевченко при написанні віршів просто використовував той варіант, який більше підходив для рими, не замислюючись над правильністю його. Звідки йому було знати, як багато його твори будуть означати для українців в майбутніх століттях?
Який привід використовувався в УНР
Після революції 1917 р., в трирічний період існування УНР (1917-1920 рр.), у більшості офіційних документів по відношенню до назви новоутвореної країни використовувався прийменник «на». Цікаво що, коли Україна увійшла до складу СРСР, і багато представників культурної та політичної еліти змушені були емігрувати, в більшості своїх документів вони частіше писали «на Україні».Радянський спосіб вирішення питання
Що стосується офіційного правопису СРСР, то в ньому було прийнято використовувати прийменник «на». До речі, саме цей аргумент сьогодні використовують ті, хто пояснює, чому правильно «на Україні», а не «в Україні».