У сучасному російській мові існує чимало спірних моментів. Серед них питання про те, як правильно писати: «на Україні» чи «в Україні». У зв'язку з почався в 2014 р. конфліктом між Україною і Російською Федерацією цим активно спекулюють політики обох країн. Однак якщо абстрагуватися від усього цього і зосередитися на лінгвістиці, який же привід правильно використовувати? Давайте розберемося.

Залежить граматика від політики?

Як би не били себе в груди вчені-лінгвісти, стверджуючи про незалежність правил мови від політичної ситуації, варто визнати, що це не так. Справа в тому, що стабільний лише мертва мова. Жива мова постійно змінюється, адаптуючись під нові культурні, технологічні і політичні реалії. Адже мова - це, в першу чергу, інструмент спілкування. А значить, він повинен бути максимально комфортним для цієї мети і еволюціонувати разом з суспільством його використовують, інакше загине.


У зв'язку з цим кожен спірний мовознавчий питання потрібно розглядати щодо ситуації, яка зумовила її появу.

Які прийменники використовували стародавні літописці

Перш ніж приділити увагу питанню: «Як правильно пишеться слово "на Україні" чи "в Україні"?», варто коротко пригадати історію цієї країни. Отже, після розпаду Київської Русі її землі були розділені між собою сусідніми князівствами. Примітно, що глава кожного з них прагнув підкреслити, що саме він є спадкоємцем цієї держави, додаючи до свого титулу приставку «всія Русі».


З часом у цьому регіоні найбільш сильними стали Велике князівство Литовське, Велике князівство Московське і Королівство Польське. Вони активно воювали між собою за вільну територію, яка стала своєрідною буферною зоною між ними і державами кочових народів. А між тим на цих землях (що відносяться до території сучасної України) жив народ з власною культурою і мовою, зумів зберегти все це. З-за постійних воєн кордони постійно змінювалися. Навколишні країни стали іменувати спірні землі - «Окраїною», і до них почав застосовуватися прийменник «на». Перші приклади такого написання зустрічаються вже в Галицько-Волинській і Львівській літописах. В період спроб Богдана Хмельницького утворити незалежну державу в офіційних документах по відношенню до України він продовжував традицію предків, використовуючи прийменник «на».

У часи Російської імперії

Після того як Хмельницький підписав договір про приєднання підвладній йому країни до Московського царства в 1654 р., Україна кілька століть залишалася частиною цієї держави і його спадкоємців (Російської імперії, СРСР). Як же привід вживався тоді? Після того, як Московське царство перетворилося в імперію, по відношенню до Козацькій державі став згадуватися офіційний термін «Малоросія». При цьому слово «Україна» продовжувало активно використовуватися в мові. У цей же період з'являється традиція написання «в Україну», яка успішно межувала з варіантом «на Україну».

Що думав про вживання прийменників А. С. Пушкін?

Всім відомо що, сучасна літературна норма російської мови була заснована на творах А. С. Пушкіна. Що ж великий класик думав про питання: «Як правильно писати: "на Україні" чи "в Україні"?». Як не дивно, але в його творах досить часто зустрічається другий варіант. Подібне написання можна знайти в поемі «Полтава» і романі у віршах «Євгеній Онєгін». Чому ж Олександр Сергійович дотримувався такої думки? Відповідь проста. Як і багато дворяни того періоду, Пушкін значно краще говорив французькою мовою, ніж рідною. А в ньому прийменник «на» по відношенню до місця розташування не вживався. Замість цього практично завжди використовувався варіант «в» (en). Тому, звикнувши з дитинства думати і говорити en Russie, en France, пишучи поему про Україну, Олександр Сергійович за аналогією використовував en Ukraine. До речі, з цієї ж причини в ті роки багато дворяни, на питання: «Як правильно говорити: "на" або "в Україні"?», відповідали, що правильним є другий варіант. Тому в творах Н. В. Гоголя, Л. Н. Толстого і А. П. Чехова використовується варіант з «в».

Які прийменники використовував Т. Г. Шевченка та П. А. Куліш?

Сучасна українська мовна норма грунтується на творах Т. Г. Шевченка. Що ж він думав щодо питання: «Як правильно говорити: "на" або "в Україні"?». Відповідь на це можна знайти в його чудових віршах. А в них зустрічаються обидва варіанти. Так у вірші «Заповіт» використовується вираз «На Вкраїні милій». При це в його творі «Думи мої, Думи мої» написано: «В Україну ідіть, діти! В нашу Україну». Звідки ж у Шевченка взялася традиція писати «в Україну»? А його сучасник і близький друг - Пантелеймон Олександрович Куліш, створив українську абетку, у своєму романі про козаків «Чорна рада» писав: «на Україні»? І чому Кобзар використовував обидва приводу?
Відповідь на це питання, як і у випадку з Пушкіним, варто шукати в освіті обох письменників. Так, Куліш не тільки вивчав історію України, але і був поліглотом, прекрасно говорить практично на всіх слов'янських мовах, а також англійською, французькою, німецькою, іспанською, шведською, староеврейском і латині. Настільки широкі знання допомогли йому вибрати прийменник «на» не тільки з точки зору граматики, але з-за його частого вживання в літописах. А ось великий Кобзар не міг похвалитися особливим освітою. З дитинства він знав українську мову, пізніше необхідність змусила його вивчити російську та польську. Не володіючи такими глибокими знаннями в мовах та їх граматиці, як Куліш, Шевченко при написанні віршів просто використовував той варіант, який більше підходив для рими, не замислюючись над правильністю його. Звідки йому було знати, як багато його твори будуть означати для українців в майбутніх століттях?

Який привід використовувався в УНР

Після революції 1917 р., в трирічний період існування УНР (1917-1920 рр.), у більшості офіційних документів по відношенню до назви новоутвореної країни використовувався прийменник «на». Цікаво що, коли Україна увійшла до складу СРСР, і багато представників культурної та політичної еліти змушені були емігрувати, в більшості своїх документів вони частіше писали «на Україні».

Радянський спосіб вирішення питання

Що стосується офіційного правопису СРСР, то в ньому було прийнято використовувати прийменник «на». До речі, саме цей аргумент сьогодні використовують ті, хто пояснює, чому правильно «на Україні», а не «в Україні». При цьому подібний варіант вже тоді був винятком з правил вживання прийменників. Так по відношенню до інших країн не острівного типу, а також радянським республікам використовувався прийменник «в». Наприклад: в Канаду, в Казахстан.

«На Україні» чи «в Україні»: як правильно, відповідно до норм сучасного українського правопису

Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. були реформовані багато сфери, в тому числі і граматика. Вирішено було використовувати по відношенню до новоствореної країні прийменник «в». А написання з «на» сприймати як застаріле. У 1993 р. уряд України офіційно звернулося до керівництва Російської Федерації з проханням вживати по відношенню до назви їх держави прийменник «в». Оскільки так поступалось з написанням інших незалежних країн. Серед аргументів було те, що коли Україна була частиною СРСР, по відношенню до неї, як до регіону, прийнятно було використання варіанту «на», точно так само, як і «на Кавказі». Однак, ставши окремим суверенною державою з чітко окресленими кордонами, ця країна повинна була отримати право писатися відповідно з "в".

Як правильно «в Україні» чи «на Україні» за правилами російської мови

У відповідь на звернення уряду України у більшості офіційних документів РФ став вживатися прийменник «в». Також, згідно думку кандидата філологічних наук О. М. Грунченко (старшого наукового співробітника Установи Російської академії наук Інституту російської мови ім. В. о. Виноградова РАН), в документації, що стосується стосунки з українською державою, потрібно писати «в». При цьому літературною нормою російської мови поза офіційно-ділового стилю продовжує залишатися варіант з «на». Таку ж відповідь на питання: «Як правильно писати: "на" або "в Україні"?» можна знайти в офіційному правописі. Важливо відзначити, що Україна є єдиним незалежним не острівною державою в світі, по відношенню до якого в російській мові використовується прийменник «на», а не «в». При цьому варто враховувати, що такий варіант на сьогоднішній день – це всього лише данина традиції. Варто зберігати її? Спірне питання, особливо сьогодні, у світлі російсько-українського конфлікту, коли українці сприймають використання прийменника «на» як зазіхання на суверенітет своєї держави.

Як правильно «їздити»

Розібравшись з тим, як правильно: «на» або «в Україні» варто писати, пора дізнатися, як потрібно «їздити» в цю країну (з точки зору граматики). Отже, у радянській традиції завжди актуальним був варіант з прийменником «на», оскільки ця країна була частиною СРСР. Ті, хто і сьогодні продовжують використовувати цей варіант, поїдуть «на Україну». Однак в офіційній документації, що стосується відносин з цією країною, треба вживати прийменник «в». Наприклад: «Президент США поїхав в Україну з офіційним візитом». При цьому коли йдеться про державу як про території, потрібно ставити прийменник «на»: «Гуманітарна місія Червоного хреста приїхала на територію України». Розмірковуючи про те, як правильно поїхати «на» або «в Україну», варто завжди дивитися на контекст. Якщо йдеться про країну до серпня 1991 р., коли вона стала незалежною, можна сміливо використовувати «на». Адже до цього часу держави не існувало, а на його місці була УРСР – республіка, до якої як до частини країни застосовувався прийменник «на».

Приїхати «з» або «з України»: як правильно

Розібравшись з тим, як правильно написати: «на Україні» чи «в Україні», варто звернутися увагу на використання інших "спірних" приводів. Так, коли йшлося про людину, що приїхали з території УСРР, згідного радянських правил правопису, завжди використовувався прийменник «з». Але сьогодні, коли питання про те, як правильно «на» або «в Україні», все частіше фігурує в лінгвістиці, варто переглянути і варіанти вживання прийменників «з» і «з». Так, якщо говорити й писати про сучасній українській державі, то правильно використовувати прийменник «з», як і для інших країн не острівного типу. Наприклад: «Моя мама тільки нещодавно повернулася з України». Якщо мова йде про періодах УРСР або Малоросії, тоді варто говорити і писати «с». Наприклад: «Великий радянський співак і актор Марк Бернес був родом з України». Однак для тих, хто не хоче розбиратися з усіма цими історичними тонкощами, варто запам'ятати, що в одному значенні використовуються прийменники «на» і «з», а відповідно «в» і «з». Виходить, той, хто живе «в Україні» - приїжджає «з України». А той, хто «на Україні» - приїжджає "з України". Дізнавшись, як правильно: «на» або «в Україні» потрібно писати (згідно правилам сучасної російської та української граматики), можна зробити висновок, що вже майже 100 років дане питання носить скоріше політичний, ніж лінгвістичний характер. Хоча традиція написання «на Україні» - це частина історії, яку завжди важливо пам'ятати, що сучасна політична ситуація вимагає, щоб привід був змінений. Однак те ж саме повинно бути зроблено в Польщі, Чехії і Словаччини, які також використовується прийменник «на» по відношенню до України.