В період з 26 січня по 10 лютого 1934 року в Москві проходив 17-й з'їзд ВКП (б), який, за задумом його організаторів, повинен був стати апофеозом тоталітарної системи, що затвердилася до того часу в СРСР. Однак, незважаючи на всі старання радянських газет, охрестили його «З'їздом переможців», ця назва не прижилася, і було витіснене іншим, звучить як «З'їзд розстріляних», до чого були найбільш вагомі підстави.

З'їзд, перетворений в пропагандистську акцію

Вся повістка дня 17 з'їзду ВКП (б), дата відкриття якого назавжди увійшла в історію партії, була присвячена звіту про перемоги, досягнутих нею у ході першої п'ятирічки. Крім того, був прийнятий черговий план розвитку народного господарства, що охоплює період з 1933 по 1937 рр. Це була, по суті, широкомасштабна пропагандистська акція, в завдання якої входило офіційно задекларувати перемогу соціалізму в окремо взятій країні, отриману під керівництвом В. В. Сталіна.


На вечірнє засідання 17 з'їзду ВКП (б), що відбулася 5 січня 1934 року, прибутку для привітання делегатів представники кількох виробничих колективів, серед яких були і посланці Тульського збройового заводу. Доповівши про своїх трудових перемоги, що було обов'язковим елементом сценарію, встановленого в ті роки для всіх політичних заходів, зброярі вручили Сталіну зразок нещодавно розробленої гвинтівки «Снайпер». Взявши в руки подарунок туляков, глава держави під загальні оплески, якими зустрічалося тоді будь-яке його дію, направив зброю в зал, і, як би жартома, прицілився в делегатів, чим викликав ще більший сплеск овацій.

Справджене пророцтво

Надалі, згадуючи цей епізод, що стався на 17 з'їзді ВКП (б) у 1934 році, багато побачили в ньому пророчий сенс. Щоб переконатися в їх правоті, досить навести статистичні дані, оприлюднені Н. С. Хрущовим через 22 роки з трибуни 20-го з'їзду, все тієї ж комуністичної партії, яку він очолив після смерті Сталіна. Новий генеральний секретар повідомив, що із загального числа депутатів 17 з'їзду ВКП (б) – «З'їзду переможців», у наступні 2-3 роки були заарештовані і засуджені до тривалих термінів ув'язнення 1108 осіб, а 848 розстріляні. Всім без винятку ставилася в провину нібито здійснювалася ними антирадянська діяльність. До числа цих людей слід додати ще п'ять жертв розв'язаного у країні масового терору, не побажали добровільно віддатися в руки катів і буквально напередодні арешту покінчили життя самогубством.

З'їзд, що передував масовим репресіям

Чи треба говорити, що всі ці люди в 50-ті роки було реабілітовано «за відсутністю складу злочину». Так, 17 з'їзд ВКП (б) став у народі іменуватися «З'їзд розстріляних переможців». З матеріалів кримінальних справ, виявлених в архівах, видно, що розправи часто виникали відразу над численними групами репресованих. Наприклад, більше половини делегатів з'їзду було розстріляно протягом 8 днів.
Поштовхом до посилення репресій у країні тоді стало вбивство відомого партійного діяча, першого секретаря Ленінградського обкому ВКП (б) С. М. Кірова, вчинене 1 грудня 1934 року. На думку сучасних дослідників, що організатором злочину був безпосередньо Сталін. Вважають, що воно було необхідно йому для посилення нібито проведену в країні боротьби з ворогами народу, а в дійсності для фізичного знищення як представників політичної опозиції, так і всіх, здатних виразити невдоволення встановленим режимом.

Геноцид власного народу

Трагічна доля делегатів 17 з'їзду ВКП (б) значною мірою закономірна. Вона стала результатом генеральної лінії партії, будувала політику прискореної індустріалізації країни на крові мільйонів невинних людей. Відомо, що з початку 30-х років жертвою масових репресій став цілий соціальний клас – російське селянство, насильно загнане в колгоспи. Найбільш успішна його частина була оголошена «куркулями» і депортована, а інші перетворені в дешеву і безправну робочу силу, зобов'язану при цьому годувати країну. Міське ж населення жило в постійному страху перед звинуваченнями у шкідництві та антирадянській діяльності. В країні проводився, по суті, геноцид власного народу. Незважаючи на це, на 17-му з'їзді ВКП (б) невпинно проголошує дифірамби на адресу «мудрого вождя і вчителя» – товариша Сталіна.

Необгрунтовані чутки

Говорячи про події тих давніх років, варто розвіяти міф, міцно усталений протягом останніх десятиліть. Мова йде про абсолютно необгрунтовані чутки, згідно з якими у 1934 р. на 17 з'їзді ВКП (б) делегатами була зроблена спроба висловити недовіру Сталіну на увазі результатів проведеної ним політики. У постперебудовний період російські та зарубіжні ЗМІ неодноразово обговорювали подібну версію, висуваючи при цьому припущення, що саме прозвучала на з'їзді критика викликала гнів Сталіна і спровокувала дальші масові репресії. Однак детальне вивчення архівних матеріалів, які до того часу надбанням широкої громадськості, показало, що ніякого реального антисталинского демаршу на 17 з'їзді ВКП (б) у 1934 році не було.

Придушення внутріпартійної опозиції

Як показали матеріали, з яких був, нарешті, знято гриф секретності, обстановка, яка панувала серед депутатів, докорінно відрізнялася від тієї, яка переважала чотирма роками раніше на 16 партійному з'їзді. Стале до цього часу єдиновладдя Сталіна стало повного викорінення внутріпартійної опозиції, проявлявся в попередні роки. Незважаючи на те що в наявності були вкрай негативні наслідки насильницької колективізації сільського господарства, а також занадто поспішних методів індустріалізації, відкрито говорити про них з трибуни з'їзду ніхто не наважувався. Прозвучали чотирма роками раніше попередження про можливість згубних наслідків такої політики, на 17 з'їзді ВКП (б) більше не згадувалися, а колишні лідери опозиції, такі як А. В. Риків, Р. В. Зінов'єв, К. Б. Каменєв, М. В. Бухарін і ряд інших, виступали з покаянними промовами і навперебій вихваляли успіхи соціалізму. Як показала історія, в подальшому це не допомогло їм уникнути суду за вельми популярної в ті роки 58-ю статтею КК РРФСР (контрреволюційна діяльність) та вищої міри покарання за дії, які нібито спрямовані на підрив радянської держави.

Доповідь Сталіна

Головною подією з'їзду став виступ В. В. Сталіна із звітною доповіддю ЦК ВКП (б) про результати роботи, виконаної за останні п'ять років. Змалювавши в яскравих фарбах досягнення радянської промисловості і сільського господарства, він не забув зупинитися на важку кризу, який, за його словами, переживали буржуазні держави, приречені на неминучий крах. У той же час Сталін підкреслив можливість швидкого початку світової війни. Його виступ, як і належало, постійно переривався «бурхливими оплесками, переходившими в овацію».

Виступ К. Е. Ворошилова

Слідом за ним на трибуну піднімалися різні оракули, що висвітлювали ті чи інші аспекти проводилася політики. Однак загальним лейтмотивом їхніх виступів були захоплені оцінки промови Сталіна. У зв'язку з цим слід особливо виділити мова Ворошилова на 17 з'їзді ВКП (б). У ній він дуже образно описав той неоціненний внесок, яким їх «вождь і вчитель» збагатив теоретичну скарбницю марксизму-ленінізму. Далі Ворошилов розповів світові, що «загнаний у глухий кут нерозв'язних суперечностей» світовий імперіалізм всіляко потурає озверелому фашизму, сподіваючись з його допомогою встановити своє панування. Проте всі його потуги приречені на провал, оскільки СРСР – країна перемігшого соціалізму, здатна припинити будь-які ворожі підступи. Які б плани не будував світовий імперіалізм, Радянський Союз завжди готовий дати йому належну відсіч. У зв'язку з цим промовець підкреслив, що, виконуючи високу місію, першу в світі державу робітників і селян стає подібно бельму на оці зарвався імперіалізму і має бути готовий вступити з ним в рішучий бій. Мова Ворошилова багато разів переривалася оплесками делегатів, готових хоч в ту ж хвилину кинутися в бій. Але така можливість їм не представилася. Ще задовго до того, як реальний ворог вдерся в межі нашої Батьківщини, більшість з них було зараховано до його поплічникам і розстріляно при повному схвалення народних мас, за щастя яких вони виступали з трибуни 17 з'їзду ВКП (б).