Влада в країні залишалася виключно в руках самодержавного правителя. У цій особливості полягало головне протиріччя, якими відрізнялася політика освіченого абсолютизму. Монархія Габсбургів, Росія та інші великі європейські держави вступили на шлях реформ внаслідок зародження капіталізму. Зміни жорстко контролювалися зверху і тому так і не стали повноцінними
Витоки
Російська освічена монархія виникла під впливом французької культури, що сформувала погляди Катерини II, її оточення і значної частини освічених людей країни. З одного боку, це була мода аристократів на етикет, європейські сукні, зачіски і капелюхи. Однак французькі віяння позначилися й на духовному кліматі дворянства. Багаті купецькі і торгові люди, а також високопоставлені чиновники почали знайомитися з західноєвропейської гуманітарної культурою, історією, філософією, мистецтвом та літературою ще при Петрові I. В епоху Катерини цей процес досяг критичної точки. Саме утворена аристократія – це соціальна опора монархії в період освіченого абсолютизму. Книги і приїжджі іноземці заклали у представників дворянства прогресивні ідеї. Багаті люди стали часто подорожувати до Європи, пізнавати світ, порівнювати західні порядки і звичаї з російськими.
«Наказ» Катерини
Катерина II прийшла до влади в 1762 році. Вона була німкенею за походженням, мала європейську освіту і звички, листувалася з великими французькими просвітителями. Цей «інтелектуальний багаж» позначився на стилі правління. Імператриця бажала реформувати державу, зробити його ефективнішим і сучасніше. Так з'явилася освічена монархія Катерини 2. Вже в тому ж 1762 радник імператриці Микита Панін надав їй проект реформи імператорської ради. Державний діяч доводив, що колишня система управління країною неефективна в силу того, що допускає появу впливових фаворитів. Перехід від абсолютизму до освіченої монархії полягав ще й в тому, що Катерина протиставляла себе тим самим правителям постпетровской епохи, коли політикою керували всілякі царедворці. В цілому Панін пропонував створити дорадчий орган. Катерина відхилила його проект, вирішивши доповнити даний документ. Так зародився план повної перебудови колишнього законодавства. Головне, чого хотіла добитися імператриця, – порядку в управлінні країною. Для цього потрібно було повністю переробити старі закони і додати нові.Незабаром Катерина заснувала Комісію для створення проекту нового Уложення. В якості рекомендації для неї імператриця написала «Наказ». У ньому було більше 500 статей, в яких формулювалися основні принципи правової системи Росії. Документ Катерини посилався на твори великих мислителів того часу: Монтеск'є, Беккаріа, Юста, Бильфельда. В «Наказе» відбилося все те, що являла собою освічена монархія у Росії. Особливості, зміст, значення цього документа сходили до ідеології передових просвітителів. Теоретичні міркування Катерини були навіть занадто ліберальні і тому непридатні до тодішньої російської дійсності, так як наносили удар по інтересам привілейованого дворянства – головної опори державної влади. Так чи інакше, але багато міркування государині залишилися лише в межах доброзичливих побажань. З іншого боку, в «Наказе» Катерина констатувала, що Росія – європейська держава. Так вона підтвердила політичний курс, закладений ще Петром I.
Верстви російського населення
Катерина II вважала, що освічена монархія в Росії ґрунтувалася на становому поділі суспільства. Ідеальним державою вона називала абсолютистську модель. Імператриця пояснювала її вірність «природним» правом одних правити, а інших – бути керованими. Постулати Катерини обґрунтовувалися посиланнями на історію Росії, де самодержавство мало найдавніші корені. Монарх називався не лише джерелом влади, а й постаттю, яка консолідує все суспільство. У нього не було жодних обмежень, крім етичних. Монарх, Катерина вважала, повинен був проявляти поблажливість і забезпечувати «блаженства всіх і кожного». Освічена монархія ставила своєю метою не обмеження свободи людей, а направлення їх енергії і діяльності на досягнення загального процвітання. Імператриця ділила російське суспільство на три основні страти: дворянство, міщанство і селянство. Свободою вона називала право робити те, що залишається в рамках закону. Головним інструментом держави оголошувалися закони. Вони будувалися і формулювалися згідно «духу народу», тобто менталітету. Все це повинна була забезпечити освічена монархія другої половини XVIII ст. Катерина II першою з російських правителів заговорила про необхідність гуманізації кримінального права. Вона вважала головною метою держави не покарання злочинців, а попередження злочинів.Економіка
Економічними стовпами, на яких трималася освічена монархія, були право власності і землеробство. Головною ж умовою процвітання країни Катерина називала наполеглива праця всіх російських станів. Називаючи землеробство основою економіки країни, імператриця не лукавила. Росія в другій половині XVIII століття залишалася глибокого аграрною країною, в якій промисловість помітно відставала від європейської. Багато села в правління Катерини II були оголошені містами, однак по суті залишилися все тими ж селами з попередніми заняттями населення і зовнішнім виглядом. У цьому протиріччі і полягала аграрность і патріархальність Росії. Навіть з уявними містами міське населення країни становила не більше 5%. Російська промисловість, як і сільське господарство, залишалася кріпосницької. На заводах і мануфактурах повсюдно використовувався підневільна праця, так як праця вільнонайманих робітників коштував підприємствам на порядок більше. Тим часом в Англії вже почалася Промислова революція. Росія експортувала в основному напівфабрикати і природну сировину. Готової продукції на зовнішній ринок економіка майже не виробляла.Суд і релігія
Останні глави катерининського «Наказу» були присвячені судам. Освічена монархія в Росії, коротко кажучи, не могла взаємодіяти з суспільством без цього арбітра. Судочинство мало принципово важливе значення, чого не могла не розуміти імператриця. Катерина делегувала цього інститути багато функцій. Зокрема, суд повинен був захищати принцип свободи віросповідання, що поширювався на будь жителів Росії. Тему релігії Катерина зачіпала і в своєму листуванні. Вона була противницею насильницького навернення в християнство неросійських народів країни. Освічена монархія – це держава, твердо опиравшееся на дотримання регламенту і законів. Саме тому Покладена комісія Катерини заборонила проведення надзвичайних судових засідань. Також імператриця виступала проти утисків свободи слова. Втім, це не завадило їй обрушувати репресії на тих, хто, на її думку, своїми публікаціями зазіхав на державний порядок.Селянський питання
Головною дилемою, з якою зіткнулася освічена монархія в Росії, виявилося майбутнє кріпацтва. В епоху Катерини II рабське становище селян так і не було скасовано. Але саме кріпацтво піддавалося найбільшої критики з боку прогресивних верств суспільства. Це соціальне зло стало об'єктом нападок сатиричних журналів Миколи Новікова («Гаманець», «Трутень», «Живописець»). Як і Радищев, він не дочекався кардинальних змін, ініційованих зверху, а був укладений в Шліссельбурзької фортеці. Помилковість кріпацтва полягала не тільки в самому антигуманном рабському становищі селян, але і в тому, що воно гальмувало економічний розвиток Імперії. Свобода була необхідна станам для того, щоб працювати заради власної вигоди. Робота на поміщика, отнимавшего урожай і заробіток, апріорі не могла бути ефективною. Збагачення селянства сталося тільки після його звільнення в 1861 році. Освічена монархія Катерини 2 коротко кажучи, не зважилася на цей крок заради збереження внутрішньої стабільності, яка полягала у відсутності конфлікту між владою і поміщиками. Інші ж перетворення імператриці в селі в такому випадку залишалися лише декораціями. Саме її період правління – епоха найбільшої скутість селян. Вже за сина Катерини Павла I панщина зменшилася, ставши триденної.
Критика самодержавства
Французький раціоналізм і ідеї Просвітництва вказували на недоліки феодальних форм державного правління. Так зародилася перша критика самодержавства. Освічена монархія, проте, була саме необмеженою формою влади. Держава вітало реформи, але вони повинні були виходити зверху і не зачіпати головного – самодержавства. Саме тому епоху Катерини II і її сучасників називають епохою освіченого абсолютизму. Першим публічно став критикувати самодержавство письменник Олександр Радищев. Його ода «Вільність» виявилася першим революційним віршем Росії. Після видання «Подорожі з Петербурга в Москву» Радищев був відправлений у посилання. Таким чином, освічена монархія Катерини 2 хоч і позиціонувалася як прогресивна держава, зовсім не дозволяла вольнодумцам змінити державний лад.
Освіта
У чому перехід від абсолютизму до освіченої монархії відбулося завдяки діяльності великих вчених. Головним світилом російської науки XVIII століття був Михайло Ломоносов. В 1755 році він заснував Московський університет. У той же час просвітницький утопізм пропагувався в масонських ложах, стали вкрай популярними серед дворян. У другій половині XVIII століття з'явилася нова мережа закритих навчальних закладів, у яких навчалися діти дворян, купецтва, духовенства, солдатів, разночинства. Всі вони носили яскраво виражений становий характер. Тут, як і скрізь, перевага опинилася в руках дворян. Для них відкривалися всілякі корпусу, де викладання велося за західноєвропейським стандартам.
Згортання реформ
Діяльність Покладеної комісії Катерини II краще всього демонструє співвідношення понять «абсолютна монархія» та «освічений абсолютизм». Імператриця намагалася створити державу, яка б схоже на ті моделі, які були описані головними європейськими мислителями XVIII століття. Однак протиріччя полягало в тому, що Просвіта і абсолютна монархія не могли бути сумісними. Зберігаючи за собою самодержавну владу, Катерина сама гальмувала розвиток державних інститутів. Втім, на радикальні реформи не наважився жоден європейський монарх епохи Просвітництва. Можливо Катерина і пішла б на подальші перетворення, якби не кілька драматичних подій другої половини XVIII століття. Перше відбулося в самій Росії. Мова йде про Пугачовського повстання, що охопило Уралу та Поволжя в 1773-1775 рр. Бунт почався в середовищі козаків. Потім він охопив національні і селянські верстви. Фортечні громили маєтки дворян, вбивали вчорашніх гнобителів. На піку повстання під контролем Омеляна Пугачова були багато великих міста, в тому числі Оренбург і Уфа. Катерина не на жарт злякалася найбільшого за останнє сторіччя бунту. Коли війська розгромили пугачовців, настала реакція влади, а реформи припинилися. Надалі епоха Катерини стала «золотим століттям» дворянства, коли їх привілеї досягли максимальних масштабів. Іншими подіями, що вплинули на погляди імператриці, стали дві революції: війна за незалежність американських колоній і революція у Франції. Остання повалила монархію Бурбонів. Катерина стала ініціатором створення антифранцузької коаліції, до якої увійшли всі великі європейські держави з колишнім абсолютистским укладом.
Міста й городяни
У 1785 році була видана Жалувана грамота містам, в якій Катерина регламентувала статус мешканців міст. Вони були поділені на кілька розрядів за соціальним і майновим ознаками. До першого класу «справжніх міських обивателів» ставилися які володіли нерухомістю дворяни, а також духовенство і чиновництво. Далі слідували гільдейскі купці, цехові ремісники, іногородні, іноземці, жителі посада. Окремо виділялися імениті громадяни. Це були люди з університетськими дипломами, власники великих капіталів, банкіри, власники кораблів. Від статусу залежали привілеї людини. Наприклад, імениті громадяни отримували право мати власний сад, заміський двір і карету. Також у грамоті визначалися люди з виборчими правами. Міщанство та купецтво отримали зачатки самоврядування. Грамота передбачала раз в 3 роки організовувати збори найбільш заможних і впливових городян. Заснувалися виборні судові установи – магістрати. Стан, який сформувався завдяки грамоті, зберігалося до 1870 року, тобто до реформ Олександра II.