Отто Рехагель – це німецький футболіст і тренер, який вже завершив свою професійну кар'єру і відійшов від футболу. У цьому році йому виповнилося 78 років, тому рішення виглядає цілком логічним. Отто Рехагель виступав в чотирьох різних німецьких клубах на позиції правого захисника, а також тренував десять німецьких клубів і збірної Греції.
Початок кар'єри
Отто Рехагель народився 9 серпня 1938 року в Німеччині. Друга світова Війна не дала йому почати займатися футболом з ранніх років, але вже в десятирічному віці він вступив в академію при маленькому клубі «Хелен Алтенессен», де і провів всю свою молодість, поки в 1956 році підписав з ним професійний контракт. До 1960 року Рехагель виступав за свій рідний клуб, і тільки тоді, коли йому виповнилося 22 роки, його помітив «Рот-Вайсс Ессен», що знаходився в Регіональній Лізі. Так Отто Рехагель увійшов в професійний футбол на більш високому рівні.
Перехід в «Рот-Вайсс Ессен»
Отто Рехагель, біографія якого в якості футболіста не є надто яскравою, провів у новому клубі три роки, зігравши 90 матчів і забивши три голи. Поступово його клас зростав, тому до нього почали придивлятися і більш сильні клуби з Другої і навіть Першої Бурдеслиги. І в 1963 році, коли Отто було вже 25 років, він перебрався в берлінську «Герту», в якій, однак, надовго не затримався. Отто Рехагель, фотографії якого поступово з'являлися у місцевих спортивних виданнях, не був зіркою – він був просто надійним футболістом, здатним якісно виконувати свої завдання на правому фланзі оборони.
Гра в «Герті»
У новому клубі Отто Рехагель, німецький футболіст, поступався в класі багатьом співвітчизникам, зміг все ж закріпитися в основному складі і за два роки провів 53 матчі, відзначившись у них шістьма голами. Зростання футболіста на цьому не зупинився – в 1965 році його покликав до себе «Кайзерслаутерн», з яким Отто і пов'язав залишок своєї кар'єри, провівши в новому клубі стільки часу, скільки не проводив ні в одному попередньому.
Новий будинок в «Кайзерслаутерні»
Саме в «Кайзерслаутерні» Рехагель зміг закріпитися надовго, і вже не пішов з клубу до кінця своєї професійної кар'єри. Сім років він відіграв за клуб, вийшовши на поле 148 раз і забивши 17 м'ячів. Природно, на самому початку він грав набагато частіше, але роки давали про себе знати, і в останній свій сезон Отто практично не з'являвся на полі – клуб давав дорогу більш молодим, сильним і перспективним новачкам. І в 1972 році у віці 34 років Рехагель оголосив про те, що вішає бутси на цвях і завершує кар'єру футболіста. Але розлучатися з футболом він не планував.
Виступи за збірну
Як вже було сказано раніше, Рехагель не був зіркою, футболістом світового рівня, тому і в збірну він не викликався. Коли він лише перейшов в «Рот-Вайсс Ессен», його кілька разів викликали в напівпрофесійну збірну Німеччини, але в основну збірну Отто за всю кар'єру так і не отримав жодного виклику.
Тренерська кар'єра
34-річний Рехагель закінчив кар'єру футболіста, але не пішов з футболу – він вирішив продовжити працювати в цій сфері. Нова професія, яку випробував Отто Рехагель, – тренер. Він відразу ж став біля керма «Саарбрюккена», але пробув там всього один сезон – результати команди були далекі від досконалих. Рехагель зміг принести лише три перемоги, тому був звільнений. Влітку 1973 року Отто вирішив не поспішати і пішов асистентом тренера в «Кикерс», щоб набратися досвіду, але вже в березні наступного року тренер був звільнений, а німець був призначений на його місце. До грудня 1975 року Отто керував цим клубом, вигравши 23 з 60 матчів, а після звільнення пробув деякий час без роботи. Тільки в березні 1976 року він був узятий в бременський «Вердер», але пропрацював там лише до кінця сезону – вже влітку того ж року його підписала дортмундська «Боруссія». Там він провів неповні два сезону, вигравши 29 матчів з 74 після чого був звільнений. Ще кілька місяців Рехагель провів у пошуках роботи і тільки в жовтні 1978 року він отримав запрошення від «Армінії». Там він провів вражаючий рік, вигравши 15 ігор з 37 завдяки чому отримав запрошення від «Фортуни». Саме з дюссельдорфским клубом Отто вдалося виграти свій перший трофей – Кубок Німеччини. Природно, цим він привернув увагу до себе, та в квітні 1981 року Рехагель вдруге очолив «Вердер». На цей раз він досяг успіху і затримався в клубі дуже надовго. З 1981 по 1995 рік німець тренував бременців, за цей час двічі привівши їх до перемоги в Чемпіонаті Німеччини, двічі вигравши Кубок Німеччини, а один раз здобувши перемогу в найпрестижнішому турнірі – Кубку Європейських Чемпіонів (який зараз існує як Ліга Чемпіонів). З 609 матчів «Вердер» Рехагеля виграв 322 а програв лише 131. Природно, він не міг залишатися там весь час. У 1995 році настав час піднятися на сходинку вище – Отто став тренером найсильнішого клубу Німеччини та одного з найсильніших клубів світу, мюнхенської «Баварії». Його результати були досить хорошими – але тільки за мірками «Вердера». «Баварії» же результатів, які демонстрував тренер, виявилося мало, і він був звільнений ще до завершення сезону. Після «Баварії» Рехагель взяв невелику перерву і влітку 1996 року очолив клуб, який дуже багато для нього означало – «Кайзерслаутерн». Там він провів чотири роки, в дебютному сезоні вивівши команду з Другої Бундесліги в першу, а в другому здобувши вольову перемогу в Першій Бундеслізі. Однак після неймовірних успіхів пішов спад, і вже восени 2000 року Рехагель покинув свій пост.
Нове місце роботи він знайшов тільки в серпні 2001 року і взяв під свій початок збірну Греції. І тут Рехагелю вдалося зробити сенсацію. У 2004 році крихітна збірна без яких-небудь титулів і перспектив виграла Чемпіонат Європи, перемігши найпотужніші команди континенту. Але, як і у випадку з «Кайзерслаутерном», за успіхом пішов спад, і греки з тих пір не змогли добитися подібного результату жодного разу. Аж до 2010 року Отто залишався біля керма збірної, зізнавшись, що не міг просто кинути команду напризволяще. Але коли йому було вже 72 роки, він вирішив, що пора піти на спокій, тому залишив збірну і пішов зі спорту. У 2012 році він ненадовго повернувся, щоб очолити «Герту» - але цей досвід виявився найгіршим в усій кар'єрі Рехагеля. Він виграв тільки 3 з 8 матчів, тому влітку 2012 року остаточно пішов з великого спорту.
