Ранні роки
Генріх Ягода походив з польських євреїв. Його справжнє ім'я – Енох Гершевич Єгуда. Революціонер народився 19 листопада 1891 року в Рибінську – місті, розташованому в Ярославській губернії. Вже через кілька місяців після появи на світ дитини сім'я перебралася в Нижній Новгород.Ягода Генріх Григорович був родичем іншого відомого більшовика – Якова Свердлова, припадаючи йому троюрідним братом. Їх батьки працювали типографщиками і майстрували печатки і штампи, які революціонери використовували при підробці документів. У Генріха було п'ять сестер і двох братів. Його сім'я жила бідно. Тим не менш хлопчик (після ще одного переїзду) закінчив Симбірську гімназію. У друкарні Ягоди – Свердлова бували більшовики самого різного калібру. Наприклад, туди заходив Микола Семашко – майбутній ленінський нарком охорони здоров'я. Нижній Новгород також був батьківщиною Максима Горького (вони подружилися з Генріхом напередодні революції).
«Сич»
Ключовою подією, після якого кардинально змінилося життя хлопчика, стало вбивство його старшого брата Михайла. У цьому сенсі Ягода Генріх Григорович був схожий на Леніна. Михайла зарубали козаки під час революції 1905 року. Сумна доля чекала і іншого брата Лева. Він за покликом потрапив в армію Колчака, а в 1919 році був розстріляний за участь у повстанні у своєму полку. Але саме загибель Михайла, випадково опинився на барикадах, зробила з Генріха революціонера.Подорослішавши, Ягода як анархіста-комуніста став брати участь у нелегальної революційної діяльності. Царські жандарми прозвали його «Сичем» і «Самотнім» (за зацькований і відлюдний вид). У 1911 році революціонер прибув до Москви. За завданням товаришів він повинен був налагодити контакти з місцевими однодумцями і допомогти в організації пограбування банку. Недосвідчений у конспірації, майбутній нарком внутрішніх справ СРСР, попався в руки поліції. У певному сенсі йому пощастило. У підозрілого молодика знайшли тільки фальшиві документи. Як єврей, він, опинившись без дозволу в Москві, порушив закон про межу осілості. Ягоду судили і засудили до дворічної заслання в Симбірськ.
У Петербурзі
У 1913 році на честь святкування 300-річчя правління династії Романових в Росії була оголошена широка політична амністія. Завдяки їй Ягода трохи раніше покладеного опинився на свободі. Заслання в Симбірськ закінчилася, і революціонер вже легально переїхав у Санкт-Петербург. Для цього він формально відмовився від іудаїзму і перейшов у православ'я (смуга осілості діяла за конфесійною, а не національною ознакою). Ягода Генріх Григорович і релігія не мали нічого спільного. Тим не менше за законом він не мав права вважатися атеїстом і тільки тому перейшов у лоно православної церкви. У Петербурзі Ягода познайомився з Миколою Подвойським, після революції став першим народним комісаром збройних сил. Завдяки його допомозі революціонер став працювати в страховому відділі на Путилівському заводі. Подвойський також був швагром чекістів Арбузова і Кедрова: він відкрив своєму протеже цілий новий світ можливостей.У 1915 році Ягода Генріх Григорович був призваний в царську армію, після чого відправився на фронт Першої світової війни. Він дослужився до звання єфрейтора, однак був поранений і невдовзі демобілізований. У 1916 році Генріх повернувся в Петроград.
Революція і ВЧК
Після Лютневої революції Ягода працював у газетах «Селянська біднота» і «Солдатська правда». Влітку 1917 року він вступив у партію більшовиків. Пізніше стане брехати, що приєднався до них ще в 1907-му, проте ця вигадка була спростована дослідженнями істориків. Під час жовтневих подій Ягода знаходився в гущі подій в Петрограді. У 1918 році він почав свою кар'єру у ВЧК-ОГПУ. Спочатку чекіст працював у військовій інспекції. Потім родич Свердлов і Дзержинський перевели його в Москву. Так Ягода Генріх Григорович потрапив в Особливий відділ. Він був особливо близький з В'ячеславом Менжинским. Коли помер Дзержинський, останній очолив ВЧК-ОГПУ, а Ягода став його заступником. Більш того, з початком хвороби начальника успішний кар'єрист приступив до фактичного управління силовим відомством.Сумнівні заробітки
Ще в 1919-1920 рр. Ягода встиг попрацювати в наркоматі зовнішньої торгівлі. Там він налагодив вигідну співпрацю з співробітником спецслужб Олександром Лур'є і став заробляти на комісійних від іноземних концесій. Ці двоє забирали собі все, що погано лежало. Справа була в тому, що наркомат зовнішньої торгівлі з самого свого заснування виявився тісно пов'язаним з ЧК. Органи державної безпеки конфісковували цінності, а відомство Лур'є продавало це добро за кордон за валюту.Ягода Генріх Григорович, біографія якого говорить про нього як про глибоко жадібному і жадібну людині, в цьому сенсі помітно відрізнявся від принципових Дзержинського і Менжинського. Корумпованість чекіста подобалася Сталіну. Коли той на рубежі 20-30-х рр. боровся за одноосібну владу, він заручився підтримкою Ягоди. Ні той ні інший не прогадали. Ягода поставив на людину, в результаті став диктатором, а Сталін, знаючи про шахрайську репутації Ягоди, тепер міг шантажувати того, вимагаючи лояльності.
Вождь і нарком
Незважаючи на відданість підлеглого радянському вождю, їхні взаємини важко назвати ідеальними. В кінці 1920-х Сталін взагалі був досить холодний до Ягоді, так як протекцію того надавав Яків Свердлов, а між Свердловим і Сталіним навіть стороннім ще з часів турукханской посилання відчувалася помітна напруженість. Папери чекіста до шефа складалися з обережністю, якщо не зі страхом. Серйозною проблемою для Ягоди після встановлення сталінської диктатури стала його стара дружба з Бухаріним. Той навіть згадав голову ОГПУ як єдиного чекіста, на якого можна розраховувати в боротьбі проти Сталіна. У той же час Ягоду відрізняла неудержимость у виконанні наказів, працьовитість і поведінку погоджується на будь-який злочин ката. Сталін знайшов іншого настільки ж енергійного та виконавчого людини в НКВС тільки через кілька років. Ним виявився Микола Єжов. Але на початку тридцятих років Сталін за необхідності терпів Ягоду і вибудовував роботу саме з ним.
Нарком внутрішніх справ
Ягоді не вистачало ерудиції Менжинського і фанатизму Дзержинського. Сам він якось скромно назвав себе «сторожовим псом на ланцюгу». У дружній компанії під час рясних узливань він любив невміло декламувати вірші, але роботи йому не вистачало творчого таланту. Приватні листи Ягоди були просякнуті невиразністю і сухістю. У столиці він виявився незручним провінціалом і завжди заздрив партійним діячам, відрізнявся більшою лощеностью та розкутістю. Але саме такої людини Сталін на деякий час поставив керувати чекістами всієї країни. У 1934 році був створений новий народний комісаріат НКВС, а нарком внутрішніх справ СРСР Ягода також отримав контроль над Головним управлінням державної безпеки. Він очолив ще більш розвинену державну репресивну машину, яку Сталін готував до нових кампаній по боротьбі з противниками його режиму. У новій якості Ягода зайнявся створенням і організацією роботи Гулагу. Радянський Союз протягом нетривалого строку вкрила мережа таборів, стали найважливішою частиною сталінської економічної системи і одним з двигунів форсованої індустріалізації. Під безпосереднім керівництвом наркома велася головна гулаговская будівництво того часу – будівництво Біломор-Балтійського каналу. Для правильного з ідеологічної точки зору висвітлення подій Ягода організував поїздку туди Максима Горького. До речі, саме народний комісар посприяв поверненню письменника в СРСР (до того він кілька років жив на італійському острові Капрі).
Наближення небезпеки
У 1935 році Ягода отримав нове звання, яке до того ще нікому не присвоювалося. Тепер він був відомий як «генеральний комісар державної безпеки». Така виняткова привілей стала ознакою особливої сталінської милості. Радянський вождь, як ніколи потребував послуги відданого глави НКВС. У 1936 році пройшов перший московський процес. На цьому показовому суді судили давніх соратників Сталіна по партії більшовиків Зінов'єва і Каменєва. Під прес репресій потрапили і інші революціонери, які в свій час працювали безпосередньо разом з Леніним і не ставилися до їх гонитель як до незаперечному авторитету. Одним з цих людей був Михайло Томський. Він не став чекати суду і покінчив з собою. У записці, спрямованої Сталіну, він згадав Ягоду в тому сенсі, що той також належав до партійної опозиції, над якою тоді і учинялась розправа. Нарком опинився у смертельній небезпеці.
Арешт
Восени 1936 року Ягода отримав нове призначення і став головою наркомату зв'язку. Останній удар по ньому був відкладений. Опала перетворилася в довгий болісне очікування. Хоча зовні зняття з посади наркома внутрішніх справ та призначення на іншу посаду виглядало начебто і як епізод успішної кар'єри, чи Ягода не міг не розуміти, до чого все йде. Тим не менш він не смів відмовити Сталіну і погодився на нове місце роботи. У наркоматі зв'язку опальний чекіст пробув трохи. Вже на початку 1937 року він втратив і цього поста. Більш того, невдалого наркома виключила зі своїх лав ВКП(б). На лютневому пленумі ЦК він був підданий жорсткій критиці за неспроможність свого відомства. 28 березня Ягода був заарештований своїми ж недавніми підлеглими. Атакою на позбавленого влади вчорашнього небожителя керував новий нарком НКВД Микола Єжов. Ці двоє, незважаючи на власний антагонізм, стали для історії фігурами одного ряду. Саме Єжов і Ягода були безпосередніми виконавцями широкомасштабних сталінських репресій 1930-х рр. Під час обшуку у звільненого наркома зв'язку виявили заборонену троцькістську літературу. Незабаром послідувало звинувачення в шпигунстві, підготовці замаху на Сталіна, плануванні державного перевороту. Слідство пов'язало Ягоду з Троцьким, Риковим і Бухаріним – тими самими людьми, переслідуванням яких він нещодавно активно сприяв. Змова був охарактеризований як «троцькістсько-фашистський». До звинувачень приєдналися багаторічні колеги Ягоди – Яків Агранов, Семен Фірін, Леонід Заковський, Станіслав Реденс, Федір Эйхманс і т. д. Всі вони характеризували підслідного як людини негідної і обмеженого, протиставляли його освіченій і принципового Менжинскому. Дружина Ягоди також зазнала репресій. Першим ділом її звільнили з роботи в прокуратурі, а потім заарештували в якості члена сім'ї ворога народу. Йду Авербах разом з сином і матір'ю заслали до Оренбурга. Незабаром жінку розстріляли. Крім усього іншого, Ягоду звинуватили у вбивстві Максима Пєшкова – сина Максима Горького (насправді той помер від запалення легенів). Нібито розправа сталася з особистих причин. Ягода дійсно був закоханий в Надію Пєшкову – вдову Максима. У вбивстві також звинуватили головного секретаря радянського письменника Петра Крючкова.