Радянські драми займають чільне місце не тільки у вітчизняному, але і на світовому кінематографі. Багато з них здобули міжнародне визнання, завоювали ряд престижних нагород і премій. Даний жанр приваблював багатьох іменитих режисерів, які охоче бралися за серйозні сюжети та оригінальні сценарії з трагічним кінцем або складною історією взаємини персонажів.
«Війна і мир»
Деякі радянські драми присвячені історичним подіям. Згадана кіноепопея стала знаковою подією у вітчизняному і світовому кінематографі. С. Бондарчук зняв кращу екранізацію культового роману Л. Товстого.
Найголовніша заслуга режисера полягає в тому, що він передав не тільки основний сюжет твору, а й доніс до глядача філософський дух книги. Масштабна екранізація стала своєрідною енциклопедією з російської історії початку 19 століття для західного глядача. Це кіно є еталоном. Воно вже давно набув статусу культового завдяки чудовій режисурі, блискучому касту і достовірність зображуваних подій.
«Біг»
Багато радянські драми є екранізацією класичних творів. Згадана стрічка знята за мотивами п'єси М. Булгакова «Дні Турбіних». Для свого часу це був прорив у кінематографі, так як режисери Алов і Наумов поставили дуже складний і неоднозначний, з точки зору офіційної ідеології, фільм. Вперше представники білого руху були показані не як вороги і лиходії, а як люди зі своєю трагедією та розбиту життям. Творці картини показали, як війна і поразка спустошили багатьох кращих людей старої дореволюційної Росії. Втіленням цієї ідеї служить образ білого генерала Хлудова, блискуче зіграного тоді ще початківцям актором Ст. Дворжецьким. Радянські драми відрізнялися ретельно опрацьованим сюжетом і прописаними героями.
Трагедія інтелігенції показана в образі персонажа Голубкова, якого чудово зіграв А. Баталов. У цілому фільм вийшов дуже сильним, достовірним, філософським, так як це, по суті, роздуми про долю Росії, про зміну епох і про людську долю у вирі революційних потрясінь і громадянської війни.
«Вони билися за Батьківщину»
Багато кращі радянські драми – це військові фільми. Зазначена кінострічка – екранізація однойменної повісті М. Шолохова. Фільм розповідає про відступ одного стрілецького полку до Сталінграда перед вирішальною битвою. Картина цікава тим, що в ній представлені кілька героїв-солдат, у кожного з яких своя історія. Половина фільму – це розкриття персонажів через їхні розмови, діалоги, з яких глядачі дізнаються їх біографії та характери. Друга частина – бойові сцени, що демонструють персонажів в критичні моменти настання ворога. Кожен з них по-своєму хоробрий і б'ється до останнього. Ключовий символ стрічки – військове знамено, яке полк дбайливо зберігає протягом непростого відходу до міста. У фіналі воно передається командирові, що дає глядачеві зрозуміти про майбутній перемозі під Сталінградом.
«Москва сльозам не вірить»
Багато радянські фільми-драми досі користуються популярністю у глядачів, що говорить про високий рівень майстерності режисерів і блискучій акторській грі виконавців головних ролей. Згадана кінокартина відома не тільки в нашій країні, але й на Заході, так як отримала престижну премію «Оскар».
Стрічка розповідає про складну долю трьох подруг, які, незважаючи на всі життєві труднощі і біди, зберегли дружбу і повагу один до одного. Червоною ниткою через всі оповідання проходить непроста доля головної героїні, яка самотужки виховала доньку, сама пробила собі шлях до життя і, врешті-решт, знайшла особисте щастя.
