У даному матеріалі буде наведена дуже цікава біографія. Борис Гмиря - радянський український камерний та оперний співак, бас. Удостоєний звання народного артиста.

Біографія

Гмиря Борис Романович народився в 1903 році, 23 липня, в містечку під назвою Лебедин. Походить з сім'ї муляра. Батько нашого героя Роман Костянтинович і його сестра померли в період Голодомору 1932-1933 років. Мама вижила завдяки молоку, принесеному їй вчасно. Борис Гмиря спочатку працював вантажником у Севастополі. Потім став матросом Чорноморського торгового флоту. З 1926 по 1930 р. навчався на вечірньому робітфаку. В 1935 р. закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. З 1935 по 1936 рік був аспірантом. У 1939 р. пройшов навчання в Харківській консерваторії. З 1936 р. виступав у театрі опери та балету. Пізніше змінив сцену. З 1939 по 1957 р. був солістом у Київському театрі опери та балету Т. Г. Шевченка.


В репертуарі нашого героя 40 оперних партій. У період евакуації київського театру в Уфу артист залишив поїзд, пославшись на біль у спині. Мабуть, він не збирався виїжджати. Під час окупації України проживав у Києві. Грав перед фашистами в театрі. Його відправляли до Берліна. Там він виконав, зокрема, партію Вольфраму з опери Р. Вагнера «Тангейзер». З 1943 по 1944 р. працював у місті Кам'янець-Подільському. Спершу у Полтавському музично-драматичному театрі, який був переведений туди німцями. Незабаром у місто прийшла Червона армія. Після цього наш герой перейшов у міській музично-драматичний театр. Микита Хрущов кілька разів відвідував Сталіна з питанням, що стосуються розстрілу Гмирі. Однак «вождь» любив спів артиста і виконання ним народних пісень, тому останній був помилуваний. Його взяли в театр на роботу.


Артист дав понад трьох тисяч концертів. Він виконував у ході цих заходів 25-40 творів. Камерний репертуар нашого героя включав численні твори російських, українських та зарубіжних композиторів, а також романсів і народних пісень. Гастролював артист як по рідній землі, так і за кордоном. Відвідав Чехословаччину, Болгарію, Польщу, Китай, Угорщину, Югославію. У 1951 р. під час Декади українського мистецтва, яка проходила в Москві, за особистим розпорядженням Сталіна був удостоєний звання народного артиста. Борис Гмиря пішов з життя в 1969 році, 1 серпня, в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Сім'я

Борис Гмиря вперше одружився на Ганні Іванівні. Вона пішла з життя в 1950 році. Другою дружиною нашого героя стала Віра Августівна. Вона була доктором медичних наук, старшим науковим співробітником Інституту фізіології Богомольця НАН України. Померла в 1996 р.

Звання і нагороди

Борис Гмиря отримав у 1939 р. другу премію на Всесоюзному конкурсі вокалістів у Москві. У 1941 р. удостоєний звання заслуженого артиста. Нагороджений Орденом Леніна. Удостоєний звання народного артиста. Отримав Сталінську премію другого ступеня. Таким чином було відзначено його концертно-виконавська діяльність. Нагороджений Медаллю «За працю».

Творчість

Борис Гмиря мав голос широкого діапазону, а також оксамитового, м'якого тембру. Був одним з головних майстрів на радянській оперній сцені. Діапазон голосу давав можливість нашому герою виконувати тенорові і навіть баритональние партії. Він блискуче справлявся з подібними художніми завданнями. Його виконання відрізнялося глибоким психологічним розкриттям сценічних образів.
Артист висловлював стриману внутрішню силу і велику емоційну виразність. Виконав безліч оперних партій. Брав участь у постановках: «Іван Сусанін», «Русалка», «Євгеній Онєгін», «Моцарт і Сальєрі», «Пікова дама», «Фауст», «Тарас Бульба», «В бурю», «Молода гвардія», «Богдан Хмельницький», «Зоря над Двіною», «Мілана», «Броненосець Потьомкін», «для лакми», «Наймичка», «Запорожець за Дунаєм», «Севільський цирульник», «Князь Ігор», «Піднята цілина».