Діяльність — це невід'ємна частина життя людини. З самого народження він вчитися взаємодіяти з навколишнім світом. Всі люди проходять складний шлях навчання і розвитку, який є активною діяльністю. Навряд чи кожен замислюється про це, адже діяльність для людини настільки природна і автоматизована, що на неї просто не фіксується увага. А адже насправді діяльність - це досить складний і цікавий процес, що має своєю структурою і логікою.

Теорія діяльності Леонтьєва: основні теоретичні положення

Проблема діяльності була детально вивчена і вітчизняним вченим і психологом А. Н. Леонтьєвим ще в середині минулого століття. У той час не було чітких уявлень про функціонування психіки людини, і Леонтьєв звернув свою пильну увагу на процес життєдіяльності людини. Його зацікавило, як відбувається процес відображення реальності в психіці людини, і як цей процес пов'язаний з конкретною діяльністю людини. Теорія діяльності Леонтьєва коротко і зрозуміло може бути сформульована так: діяльність визначає свідомість.


У процесі своїх теоретичних і практичних досліджень Леонтьєв зачіпає найважливіші теоретичні питання психології, які стосуються виникнення і будови психіки людини, а також питання, пов'язані з вивченням психіки. В результаті він прийшов до наступних висновків:

вивчення практичної діяльності людини дозволяє осягнути закономірності його психічної діяльності, і навпаки;

управління організацією практичної діяльності людини дозволяє управляти організацією психічної діяльності людей.

Основні положення теорії Леонтьєва:

Психологія — це наука, яка вивчає виникнення, роботу і структуру психічного відображення реальності, яке опосередковує життєдіяльність людей.

Незалежних від суб'єктивної думки людини критерієм психіки є здатність організму реагувати на біологічно нейтральні впливи, які сигналізують про біологічно значущі подразники (подразливість і чутливість).

В еволюційному розвитку психіка проходить три стадії змін: стадія елементарної (сенсорної) психіки, стадію перцептивної психіки, стадія інтелекту.

Психіка тварин розвивається в процесі діяльності. До характерних особливостей життєдіяльності тварин відносяться: прихильність активності тварин до біологічних моделями; обмеженість дій рамками наочних ситуацій; поведінка тварин регулюється спадковими видовими програмами; навченість - лише результат пристосування особи до конкретних умов існування; для тваринного світу не характерно закріплення, накопичення і передача досвіду в матеріальній формі, тобто відсутня матеріальна культура.

Діяльність являє собою процес взаємодії живої істоти з навколишнім світом, з метою задоволення життєво необхідних потреб.

Активність суб'єкта характеризується здійсненням реальних зв'язків з предметним світом. У свою чергу, предметний світ опосередковує суб'єкт-об'єктні зв'язки.

Життєдіяльність людини предметна і має соціальну обумовленість. Дії людини нерозривно пов'язані з системою суспільних відносин і соціальних умов. Основні їх характеристики: предметність, активність, цілеспрямованість.

Свідомість включено в діяльність суб'єкта, саме по собі воно не може розглядатися. Суть теорії Леонтьєва полягає в значному вплив діяльності на формування і розвиток психіки на різних етапах людського розвитку. Тому дії і поведінка розглядаються включеними в свідомість людини.

Структура діяльнісної теорії

Діяльнісна теорія А. Н. Леонтьєва розглядає мотиви і потреби людини в контексті діяльності. Леонтьєв розділив її на кілька рівнів:

Перший рівень - діяльність. Вона характеризується певними потребами і мотивами, виходячи з яких формується певна мета або завдання.

Другий рівень — дії, які підпорядковуються досягненню мети.

Третій рівень — операції. Це способи здійснення дій, залежать від умов досягнення конкретної мети.

Четвертий рівень — психофізіологічні функції. Є найнижчим рівнем у структурі діяльності, характеризується фізіологічним забезпеченням психічних процесів, тобто здатність людини мислити, почувати, рухатися і запам'ятовувати.

Теорія Леонтьєва дає докладний опис структури діяльності і визначає її зв'язок з потребами і мотивами, що спонукають людину до різного роду активності.
Таким чином Леонтьєв показав зв'язок зовнішніх практичних дій і поведінки людини - з внутрішніми процесами психічних дій і свідомістю людини. У теорії діяльності Леонтьєва, основними її видами є: трудова, пізнавальна, ігрова.

Концепція теорії діяльності

Леонтьєв виявив, здатність людини об'єктивно відображати навколишній світ, не підкоряючись факторів безпосередньо впливають на життєдіяльність організму. Теорія психічної діяльності А. Н. Леонтьєва висвітлює проблему виникнення свідомості. Він назвав це властивість чутливістю, на відміну від подразливості, притаманних тваринному світу. Саме чутливість, на його думку, є критерієм рівня психічного відображення реальності, який сприяє найбільш ефективній адаптації до оточуючого світу.
До чинників виникнення свідомості вчений відносить колективна праця і мовне спілкування людини. Беручи участь в колективній праці, люди виконують різні операції, які не мають відношення до безпосереднього задоволення їх потреб, але співвідносяться з результатом, необхідним в контексті колективної діяльності. Мовне спілкування дозволяє людині бути включеним і користуватися громадським досвідом, через оволодіння людиною системою мовних значень.

Принципи психологічної теорії А. Н. Леонтьєва

Ключові принципи теорії Леонтьєва:

принцип предметності - предмет підпорядковує і перетворює діяльність суб'єкта;

принцип активності - життєдіяльність суб'єкта залежить від активності психічного відображення реальності, що включає потреби, мотиви, установки людини;

принцип інтеріоризації та экстериоризации - внутрішні дії формуються в процесі переходу зовнішніх практичних дій у внутрішній план свідомості;

принцип неадаптівной природи предметної діяльності - психічне відображення реальності породжується не зовнішніми впливами, а процесами з допомогою яких суб'єкт вступає в контакт з предметним світом.

Внутрішні і зовнішні дії

Теорія діяльності Леонтьєва - психологічний феномен, що висвітлює два аспекти життєдіяльності: пояснювальний принцип і предмет досліджень. Пояснювальний принцип вивчає зв'язок індивідуального життя людини з суспільно-історичної і духовної життям суспільства. В результаті були виділені такі категорії як: спільна та індивідуальна діяльність. А також були виділені цілеспрямована, перетворююча, чуттєво-предметна і духовна характеристики діяльності.

Теорія Леонтьєва характеризує зовнішню діяльність як матеріальну, а внутрішню як оперування образами та уявленнями про предмети. Внутрішня діяльність має ту ж будову, що й зовнішня, відмінність тільки у формі протікання. Внутрішні дії виробляються з образами предметів, результаті отримуючи уявний результат. В результаті інтеріоризації зовнішньої діяльності її будова не змінюється, але сильно трансформується і скорочується для більш швидкого її здійснення у внутрішньому плані. Це дозволяє людині значно економити свої зусилля і швидше вибирати потрібні дії. Однак для успішного відтворення дії в розумі, спочатку його потрібно освоїти в матеріальному плані, отримавши реальний результат. Що дуже добре спостерігається в процесі розвитку дітей: спочатку вони вчаться оперувати і виробляти необхідні дії з реальними предметами, поступово навчаючись подумки прораховувати свої дії і досягати потрібного результату значно швидше.

Теорія мовленнєвої діяльності А. А. Леонтьєва

У своїй теорії А. Н. Леонтьєв частково стосується питання мовної діяльності людини та її важливості для розвитку психічних функцій. Більш докладно цю тему вивчав його син А. А. Леонтьєв. У своїх працях він сформулював основи мовленнєвої діяльності. А. А. Леонтьєв говорить про великий вплив, який чинить мова на життя людини. У своїх дослідженнях він доводить, що розвиток мовленнєвої діяльності пов'язане з розвитком особистості людини. Розвиток інтелекту неможливо без мовленнєвої діяльності, так як вона безпосередньо впливає на пізнавальні здібності людини, його мислення і творче самовираження. Мовленнєва діяльність має два варіанти реалізації: мовне спілкування і внутрішнє речемыслительное функціонування. У теорії мовної діяльності А. А. Леонтьєва розділяються поняття: спілкування і мовленнєвий спілкування. Спілкування — це процес передавання повідомлення, при якому реалізуються мовні акти. Мовленнєвий спілкування передбачає цілеспрямовану взаємодію, в якому можна виділити цілі та завдання мовців. За Леонтьєву мовленнєві дії обслуговують трудову, пізнавальну та ігрову діяльність, входячи в їх склад.

Структура мовленнєвої діяльності

Мовленнєва діяльність являє собою комплекс актів говоріння і розуміння. Виражається у формі окремих мовленнєвих дій, кожна з яких цілеспрямовано, структурно і мотивовано. Етапи мовленнєвої діяльності:

орієнтування;

планування;

реалізація;

контроль.

Мовленнєвий дію здійснюється відповідно цим етапам. Стимулює його — мовленнєва ситуація, яка спонукає до висловлення. У мовленнєвого дії виділяють наступні фази:

підготовка висловлювання;

структурування висловлювання;

перехід до зовнішньої мови.

Діяльнісна теорія в працях Рубінштейна

Крім Леонтьєва, діяльнісну теорію розробляв радянський вчений С. Л. Рубінштейн. Вони розробляли теорію незалежно один від одного, але в їх роботах багато спільного, так як вони спиралися на праці Л. с. Виготського і філософію К. Маркса. Тому теорія діяльності Леонтьєва і Рубінштейна є одним з найважливіших методологічних положень у російської психології. С. Л. Рубінштейн сформулював основний принцип діяльнісної теорії - «єдність свідомості і діяльності». Діяльність регулюється свідомістю суб'єкта, у свою чергу свідомість пізнається через систему суб'єктивних відносин і через дії суб'єкта, що сприяють його розвитку. Також вчений виявив загальні характеристики діяльності: виділив суб'єкт дії (людина), суб'єкти у спільних діях (дії людей, що здійснюють спільну діяльність), взаємодія суб'єкта з об'єктом в діяльності (відображає предметний і змістовний характер життєдіяльності), виявив вплив творчих дій на формування і розвиток психіки людей. Рубінштейн звертає увагу на таке поняття як навички, яке він характеризує як автоматизований спосіб виконання дії. Завдяки навичкам, свідомість людини звільняється від регулювання елементарних актів і може зосередиться на виконанні більш складних завдань. Навички він прирівнює до операцій, з допомогою яких здійснюється дія. Теорія Рубінштейна та Леонтьєва пояснює структуру і зміст психологічної діяльності, вказує на взаємозв'язок життєдіяльності з потребами людини. А також призводить до важливого розуміння: через дослідження зовнішніх дій і поведінку можна дослідити внутрішній стан психіки.

Діяльнісний підхід у працях Л. С. Виготського

Видатний радянський вчений і психолог Л. с. Виготський у своїх працях заклав основи діяльнісного підходу, який згодом було досліджено і розроблено в працях його учня А. Н. Леонтьєва. Теорія діяльності Леонтьєва та Виготського глибоко зачіпає взаємовплив діяльності і свідомості людини. Основні ідеї Виготського стосуються діяльнісного походу:

вказав на важливість аналізу дій людей для вивчення психіки і свідомості;

розглядав свідомість у зв'язку з трудовою діяльністю;

розробляв теоретичні положення про вплив трудової діяльності на психічні процеси;

розглядав знакові та комунікаційні системи як психологічні знаряддя для розвитку психіки.

Вплив теорії А. Н. Леонтьєва на розвиток вітчизняної психології

Вітчизняна теорія Леонтьєва зачіпає широке коло теоретичних і практичних проблем в психології. Запропонована Леонтьєвим структура діяльності стала основою для вивчення практично всіх психічних явищ, завдяки чому виникли і отримали розвиток нові психологічні галузі. В його працях висвітлені такі теоретичні питання психології, як: особистість людини, розвиток його психіки, виникнення свідомості людей, формування вищих психічних функцій людини. Спільно з іншими вченими, він розробив культурно-історичну теорію діяльності, а також вплинув на розвиток інженерної психології. У контексті діяльнісної теорії, спільно з П. Я. Гальперіним, була розроблена теорія поетапного формування розумових дій. Запропоноване Леонтьєвим поняття «провідна діяльність» дозволило Д. Б. Эльконину, з'єднавши його з рядом уявлень Л. С. Виготського, побудувати одну з основних періодизацій психічного розвитку. Без сумнівів, А. Н. Леонтьєв є видатним вченим свого часу, теоретиком і практиком зробив величезний внесок у розвиток вітчизняної психології. Життя людини немислиме без діяльності (людина діє — значить існує). Вона нерозривно пов'язана з фізичним, психічним та духовним розвитком людини. Дії людини поширюються як на самої людини та оточуючих його людей, так і на весь світ в цілому. Здійснюючи дії людина впливає на навколишній світ і змінює дійсність. Людина впливає на реальність, у якій живе, він може підвищувати свій матеріальний достаток, придбати статус і вплив у суспільстві, розвивати свої здібності і можливості. Все це можливо здійснити через діяльність. Більш того, людська цивілізація — це результат дій усіх людей, в загальносвітовому масштабі. Вона постійно розвивається і видозмінюється разом з людьми, що створюють її.