Іван Дмитрович Якушкін - один із учасників повстання декабристів у Петербурзі в 1825 році. В історії залишився як автор автобіографічних записок, які пролили світло на світогляд суспільства у той час. У цій статті ми розповімо про основні факти його біографії.

Дитинство і юність

Іван Дмитрович Якушкін з'явився на світ в Смоленської губернії в 1793 році. Спочатку виховувався в своїх родичів Лыкошиных. У них познайомився з Грибоєдовим, який був його троюрідним братом. Між ними зав'язалася дружба. З 1808 по 1811 роки відвідував лекції Мерзляева з вітчизняної словесності, а потім Каченовського в Московському університеті.

Військова служба

У 1811-му Іван Дмитрович Якушкін поступив на службу в Семенівський полк. Брав участь у Вітчизняній війні і закордонної кампанії, отримав Георгіївський хрест. Похід на Париж надав сильний вплив на його світогляд. У той момент він вперше усвідомив недоліки суспільного устрою в межах своєї країни. Повернувшись в Росію, кріпосне становище людей уявлялося йому єдиною перешкодою для зближення станів.


З 1815 року в Семенівському полку склалася група офіцерів, яка читала іноземні газети, обговорювала існуюче становище. Серед них був і Іван Дмитрович Якушкін.

"Союз порятунку"

У 1816-му Якушкін разом з братами Муравьевыми-Апостолами і князем Трубецьким заснував таємне товариство "Союз порятунку". На допитах він зізнавався, що причиною стало бажання змінити ситуацію, коли всі навколо дбали тільки про свою особисту вигоду. Крім кріпосного права, вони виступали проти жорстокого поводження з солдатами, лихоимства, строку військової служби. Метою Союзу було встановлення в Росії представницького правління, допускалося обмеження самодержавства, якби імператор відмовився йти назустріч. Незабаром служба в гвардії стала нестерпною для Якушкіна під впливом всього побаченого. Він перевівся в полк у Чернігівській губернії, коли стало відомо про ймовірну війні з турками. По дорозі він заїхав до дядька в Смоленську губернію, розповівши, що збирається звільнити своїх селян. Той вирішив, що офіцер зійшов з розуму.


У 1817 році єгерський полк Якушкіна перевели до Москви. Тут він отримав статут "Союзу порятунку", складений Пестелем. Коли з'явилася ідея припинити царювання Олександра насильницьким способом, герой нашої статті запропонував принести себе в жертву. Вже на наступний день члени "Союзу порятунку" відмовилися від цієї ідеї, вважаючи її нераціональною. Якушкін вийшов з товариства і подав прохання про відставку, повернувшись до нього, коли воно вже називалося "Союзом благоденства".

У "Союзі благоденства"

Будучи членом "Союзу благоденства", Якушкін в 1820 році склав проект, в якому описав всі біди Росії. Він збирався його послати імператору. Майбутній декабрист пропонував почати виправляти ситуацію із скликання земської думи. Однак Граббе відрадив його відправляти проект, так як це могло б знищити все таємне товариство. У 1822 році він одружується на Анастасії Шереметевой, після чого близько року залишається в маєтку своєї тещі під Москвою. Відставний капітан послухався поради товаришів бути обережніше, так як государеві було вже відомо про таємне товариство.

Повстання

Незабаром після смерті Олександра I Якушкін приїжджає в Москву. Він зустрічається з учасниками Північного товариства, ходить на збори. Дізнавшись про намір петербурзьких членів не присягати новому правителю, Якушкін пропонує порушити до повстання московські війська. Однак з цього нічого не вийшло. Як відомо, повстання відбулося тільки в Петербурзі. Декабрист Іван Дмитрович Якушкін відмовився присягати Миколі I. Він був заарештований у Москві 10 січня 1826 року.

Слідство

На допитах він відмовився назвати імена інших членів таємного товариства, був вражений, що владі було відомо про його намір убити імператора в 1817 році. Після першого допиту з російським капітаном Іваном Дмитровичем Якушкіним зустрівся Микола I. Імператор заявив йому, що той повинен зізнатися в усьому, якщо не хоче губити свою сім'ю. У відповідь герой нашої статті парирував, що дав слово нікого не видавати. Микола вийшов з себе, наказавши його закувати. Капітана посадили в Олексіївський равелін, практично не годували. 13 лютого він все ж відправив у слідчу комісію заяву, в якій оголосив, що готовий розповісти все, що від нього вимагають. Важкі кайдани, тюрма і розлука з улюбленими підірвали його стійкість. На допиті він назвав імена тих, про кого, як він вважав, вже і так було відомо владі, а також померлого до того моменту генерала Пассека і Чаадаєва, який виїхав за кордон. У квітні кайдани з нього були зняті. Перед винесенням вироку дозволили побачення з тещею, дружиною і дітьми.

Посилання

Розповідаючи коротку біографію Івана Дмитровича Якушкіна, важливо згадати про вирок. Його визнали винним у намірі вбити імператора, участь в таємному товаристві. Суд засудив до 20 років каторжної праці з наступною висилкою на заслання. Пізніше термін каторги скоротили до 15 років. В Сибір Якушкіна відправили тільки в листопаді 1827 року. Побачення з сім'єю дозволили в Ярославлі. Його дружина мала намір поїхати за ним у заслання, проте їй заборонили брати з собою дітей. Декабрист переконав її залишитися. В кінці року він добрався до Чити, де зустрівся з ще 60 соратниками. Вони займалися перемелюванням хліба або йшли в сторожа. У 1828-му дружині вдалося отримати дозвіл відправитися в Сибір всією родиною. Але через хворобу дитини поїздку довелося відкласти, а потім цього почав всіляко противитися шеф жандармів Бенкендорф. У 1830 Якушкіна перевели в Петровський завод, де він склав підручник географії, займався ботанікою. У 1835-му височайшим указом його звільнено від каторжних робіт, залишивши на вічне поселення в містечку Ялуторовськ в Тобольської губернії. У короткій біографії декабриста Івана Дмитровича Якушкіна зіграла роль небезпечна хвороба, яку виявили в 1854 році. Йому навіть дозволили відправитися в Забайкальський край на мінеральні води. В Іркутську його стан погіршився, він залишився там на два роки. На ногах у нього були виявлені цинготные виразки, а також геморой і ревматизм.

Маніфестом від 1856 року Іван Дмитрович Якушкін (1793 - 1857), як і всі інші декабристи, був звільнений від заслання без права жити в столиці. Він оселився в маєтку свого колишнього товариша по службі Толстого в Тверському повіті. Місце було болотистих і сирим, що остаточно засмутило його здоров'я. Повернувшись з Сибіру, він переважно вів розмови про необхідність звільнення селян. У червні 1857-го старший син, не маючи на те дозволу, батька привіз на лікування в Москву. Стан героя нашої статті було жахливим. Шлунок вже практично не переварював їжу, але поїздка надихнула його. Шеф жандармів дозволив йому жити в Московській губернії. 12 серпня декабрист помер у віці 63 років. Він був похований в Москві на П'ятницькому цвинтарі. Його спогади вперше були опубліковані в Лондоні в 1862 році.