Сучасні закони далекі від ідеалу, але вони постійно вдосконалюються, що служить шляхетним цілям – забезпечення безпеки громадян і захисту їх прав і свобод, а також збереженню громадського порядку. Незважаючи на все це, людська бунтарська натура бере своє, і навіть в самому толерантному суспільстві обов'язково знайдеться хтось, хто буде порушувати його порядки. Давайте дізнаємося більше про те, що таке правопорушення і який його склад. Крім того, розглянемо, що означає поняття «об'єкт правопорушення», а також ознайомимось з її видами.
Що таке правопорушення?
Перш ніж розібратися з об'єктом і суб'єктом правопорушення, варто довідатися, у чому суть вищезазначеного поняття.
Цим терміном називається протиправне діяння дієздатного особи, яка заподіює шкоду іншому індивідууму зокрема або всьому суспільству в цілому. Так може іменуватися не тільки активне діяння, але і пасивну бездіяльність, тобто відмова робити що-те, що входить в обов'язки особистості правопорушника згідно з нормами права. Наприклад, лікар відмовився надавати допомогу потерпілому або пожежники не стали гасити палаючу будівлю, охоронець не став зупиняти грабіжника і т. п. При розгляді даної теми варто звернути увагу ще й на таке поняття, як «вина». Так іменується ставлення особи, яка вчинила правопорушення, до свого вчинку і його наслідків. Існує дві її форми:
умисел (індивідуум чітко усвідомлює, що робить, або приблизно допускає); необережність (людина до кінця не розуміє наслідків свого вчинку або навіть не знає про те, що порушує закон). Види протиправних діянь
Залежно від рівня небезпеки для інших громадян суспільства вчинені правопорушення поділяються на два види:
Проступок – це діяння, яке завдає мінімальної шкоди суспільству. Вони бувають дисциплінарними (як правило, пов'язані з ієрархією відносин у трудовому колективі або неякісним виконанням своїх робочих обов'язків), адміністративними (хуліганство, вандалізм тощо) і цивільно-правовими (до них відноситься порушення порядку майнових і немайнових відносин). Злочин – це найбільш небезпечний вид правопорушень. Він тягне за собою не тільки порушення суспільних норм і законів, але і завдає відчутної шкоди (іноді непоправної) майну або здоров'ю, а інколи і життя одного громадянина або цілої групи людей. Даний вид правопорушення частіше іменується кримінальним злочином. Що входить в склад правопорушення?
Як відомо, будь-який злочин або проступок передбачає відповідне покарання. Проте, щоб мати можливість притягнути до відповідальності людину, яка вчинила його, необхідно, щоб у правопорушення був склад.
Цим словом іменується сукупність передбачених законодавством об'єктивних/суб'єктивних ознак дії або бездіяльності, за якими його можна кваліфікувати як проступок або злочин. Які ж відомі компоненти складу правопорушення?
Об'єкт. Суб'єкт. Об'єктивна сторона. Суб'єктивна його сторона. Що іменується суб'єктом протиправного діяння?
Розглянувши, що за елементи входять до складу правопорушення (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна і суб'єктивна сторони), важливо більш докладно зупинити свою увагу на кожному з них.
Суб'єктом будь-якого злочину або проступку є особа, яка його вчинила. Так іменується індивідуум або злочинна організація, члени якої досягли віку підсудності (у РФ 16 років, іноді 14) і є психічно осудними.
Окремо варто розрізняти суб'єкт злочину і суб'єкт відповідальності. У кримінальному праві це одне і те ж – особа або група людей. А в цивільному – не завжди. Адже у разі, якщо суб'єкт не досяг віку підсудності, фінансову та майнову відповідальність за його дії несуть його батьки чи опікуни.
В залежності від тяжкості скоєного, суб'єкта можуть іменувати «правопорушником» або «злочинцем».
Суб'єктивна та об'єктивна сторони протиправного діяння
Знаючи, що відноситься до складу правопорушення (об'єкт, суб'єкт, суб'єктивна сторона та об'єктивна сторона), варто дізнатися про значення третього і четвертого компонентів. Отже, об'єктивною стороною проступку або злочини називаються ознаки, що описують зовнішню сторону його складу. До них відносять так званий матеріальний склад правопорушення: суть вчиненого діяння, ступінь його суспільної небезпеки, причини і наслідки. Одним з головних невід'ємних ознак об'єктивної сторони є наявність самої дії або бездіяльності. До необов'язкових варіативним ознаками об'єктивної сторони відносяться умови, в яких було скоєно правопорушення: місце і час, навколишнє оточення, спосіб або засіб, а також знаряддя. На відміну від об'єктивної сторони, суб'єктивна характеризує злочин або проступок з його внутрішньої сторони. Тобто вона розглядає психічний стан, який діяв індивідуума: мета, причину, емоційний стан. До обов'язкових особливостей суб'єктивної сторони відноситься вина суб'єкта та її ступінь. Якщо мова йде про умисел, то він буває прямим і непрямим. Якщо ж порушення було скоєно з необережності, то вона ділиться на два виду: недбалість та легковажність.
Об'єкт правопорушення – це
Після розгляду трьох складових складу злочину (або проступку) варто перейти до головного питання. Отже, об'єкт правопорушення – це що таке? Цим терміном називаються охоронювані законодавством цінності, матеріальні/нематеріальні блага та інтереси, яким може бути завдано шкоди в результаті протиправних діянь індивідуума або групи осіб. Об'єктами правопорушення є не тільки всі види власності, але і особиста, а також громадська безпека, порядок, права і свободи кожного громадянина, – тобто все те, на сторожі чого вартий закон. Крім усього перерахованого об'єкт правопорушення – це ще й стан навколишнього середовища, а також устрій кожної держави. Так що порушенням закону є не тільки спричинення шкоди людям без вагомої підстави (самооборона), але і забруднення річок, повітря, вирубка лісу, відстріл диких тварин в непередбачених для цього місцях і т. п. В якості прикладу об'єкта правопорушення можна навести одне з найбільш популярних у США злочинів – несплату податків. В цьому випадку суспільні відносини у сфері сплати податків/внесків або інших державних зборів є об'єктом податкового правопорушення. В якості суб'єкта виступає особа, не перерахувало встановлену законом суму до державного бюджету.
Об'єкт і предмет протиправного діяння
Розглянувши питання: «Об'єкт правопорушення – це що таке?» - варто дізнатися про такому близькому до нього поняття, як предмет злочину або проступку. Варто пам'ятати, що ці іменники не є синонімами, хоча й близькі за змістом. Даним терміном іменується безпосередньо сам предмет матеріального світу, на який впливає порушник закону. Також у цій якості може виступати саме тіло індивідуума, якщо на нього було скоєно посягання. Однак у такому випадку така людина-жертва іменується потерпілим, хоча формально ставиться до предметів злочинного діяння. Розглянуте поняття іноді виділяють як один з варіативних елементів складу злочину, решта з них (об'єкт правопорушення, суб'єкт правопорушення, об'єктивна і суб'єктивна сторона) належать до постійних. Варто звернути увагу, що у кримінальному право об'єкт і предмет завжди розглядаються сукупно, так як останній позиціонується як факультативний ознака першого. Однак вони не завжди ототожнюються, оскільки предмет злочину має чітку матеріальну сутність, а об'єкт – ні. Крім того, далеко не завжди у процесі здійснення над ним протиправних дій йому завдається шкода. У свою чергу, об'єкт кримінального правопорушення, як правило, є узагальненим і ідеалізованим. Це блага, порядок, інтереси, суспільні цінності і т. п. Досить часто предмет відіграє роль своєрідної розділової риси, за допомогою якої виділяють злочинне/незлочинний поведінку.
Що називають адміністративним порушенням закону?
Розглянувши більш детально всі елементи складу злочинної дії/бездіяльності (суб'єкт та суб'єктивна сторона, об'єкт та об'єктивна сторона правопорушення), коштує більше докладно зупинитися на адміністративному протиправному діянні, а також дізнатися про особливості його об'єкта. Особливістю такого порушення закону є те, що вчинив його фізичній або юридичній особі належить нести не кримінальну, а адміністративну відповідальність. Дії такого роду не представляють особливої небезпеки для суспільства, проте можуть завдати йому певної шкоди. Тому вони і караються менш суворо. Фактично адміністративне правопорушення – це не злочин, а проступок.
У складі кожного адміністративного правопорушення – об'єкт та суб'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Всі перераховані елементи сконцентровані навколо адміністративного права і відповідальності. Варто звернути увагу, що в якості об'єктів в цій сфері здатні виступати моральність, громадське здоров'я, екологія, порядок і т. п. Покарання за подібні діяння, як правило, – це штрафи, попередження, позбавлення будь-яких прав чи ліцензій, призупинення діяльності організації, адміністративний арешт тощо
Після ознайомлення з визначенням і складом адміністративного правопорушення (об'єкт та суб'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони) варто зупинитися на чотирьох ознаках такого діяння.
Наявність дії/бездіяльності. Їх протиправність (порушення норм адміністративного чи інших галузей трудового, земельного та фінансового права). Винність суб'єкта. Це означає, що такі діяння відносяться до категорії адміністративного правопорушення лише тоді, коли має місце одна з форм вини чинного індивідуума. Караність порушення закону – це адміністративна відповідальність. Кримінальне правопорушення (злочин) і його об'єкт
Після того, як ми розібралися з визначенням і складом адміністративного правопорушення (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна і суб'єктивна сторони), варто розглянути кримінальне діяння. Воно є більш небезпечним для суспільства в цілому і його представників зокрема, аніж адміністративне порушення закону. Тому і карається по всій строгості кримінального права, аж до довічного позбавлення волі.
Як правило, протизаконні діяння такого роду іменуються злочинами. З кримінальними правопорушеннями пов'язані такі поняття, як криміналізація і декриміналізація. Перше – це визнання дії/бездіяльності злочинним (на основі його ознак) та встановлення за нього кримінальної відповідальності. У другому випадку все навпаки – правопорушення не визнається злочинним (тобто проступком), ознаки його виключаються з кримінального закону, а крім того, скасовується кримінальна відповідальність за це діяння. При цьому допускається встановлення за нього іншого виду покарання, приміром, адміністративного. Що стосується складу злочину, його елементи все такі ж суб'єкт і об'єкт правопорушення, об'єктивна та суб'єктивна сторони.
Варто звернути особливу увагу на деякі відмінності. Суб'єктом кримінального права може виступати тільки фізична, а не юридична особа.
Що стосується об'єкта правопорушення, то ним є не тільки суспільні інтереси і відносини (основна ознака). У кримінальному праві часто присутні і факультативні об'єкти. Найчастіше це конкретна фізична особа (потерпілий) або речі матеріального світу (розглянутий у сьомому пункті предмет злочину). При цьому не варто забувати, що ототожнення об'єкта і предмета злочину характерна лише для кримінального права.
Види об'єктів правопорушення
Після розгляду об'єктів кримінального і адміністративного права варто дізнатися про їх видах. Незалежно від сфери відповідальності, всі види об'єктів правопорушень класифікуються за одним і тим же принципом. В першу чергу всі вони діляться на горизонтальні і вертикальні види. До перших відносяться наступні об'єкти:
Загальні – всі соціально значущі цінності (власність, навколишнє середовище, безпеку, мир, права і свободи тощо) Родові об'єкти – протизаконні діяння, спрямовані проти особистості, військової служби, державних інтересів, безпеки. А також правопорушення у сфері економіки. Для кожного з цих родових підвидів виділено окремий розділ у кодексі. Видові об'єкти - це однорідні відносини всередині суспільства, на сторожі яких стоять норми, розташовані в одній главі певної частини відповідного кодексу. Безпосередні стосунки всередині суспільства, які охороняються нормою, зазначеної у статті певної частини відповідного кодексу. Горизонтальні об'єкти бувають наступних видів:
Основні – різні відносини всередині суспільства, проти яких спрямоване діяння і які захищаються з допомогою певної кримінально-правової або адміністративної норми. Додаткові – відносини всередині суспільства, які є одними з постраждалих, нарівні з основним об'єктом. Факультативні. Подібні відносини всередині суспільства страждають не у всіх випадках, а лише у визначеній ситуації.
