Утвердившись на півдні Малоросії, турки спільно з кримськими татарами безцеремонно почали погрожувати як польською, так і українською територіям, що не могло не стати причиною військового конфлікту. Дорошенка, який прагнув узяти влада над усією Україною, відверто розпалював громадянську війну. Поселившись в Чигирині, який став до того часу столицею Правобережжя, він постійно виступав проти малоросійських козаків. Назрівав конфлікт, який у 1672 році переріс у збройний напад турків і їх васалів кримських татар на річ Посполиту. Турецький натиск завершився мирним договором у Бучачі, за яким Поділля відходила Османської імперії, а козаки отримали Брацлавське і Київське воєводства. Але ні однієї зі сторін це не принесло задоволення, конфлікт розростався.
Неминучість війни
Османська імперія явно готувалася до експансії на північ від Чорного моря. Туреччина, обіцяла Дорошенка за закінчення війни з Польщею повернути Лівий Берег і Київ, активно обговорювала плани їх завоювання. До того ж башкири, астраханські й казанські татари наполягали звільнити їх від іновірців. Цар Олексій Михайлович вважає, що тільки війна може дозволити конфліктну ситуацію на Україні. Не домігшись результату в пошуках союзників, в грудні 1672 року він видав указ про підготовку до війни з імперією османів і Кримським ханством. Необхідно було взяти під захист православне населення Поділля і надати допомогу польському королю. Засідання Боярської думи 18 грудня поклало початок збору військового податку. Росія стояла на порозі війни.Рік 1673 – напередодні перемог і поразок
Рік ознаменувався походами руських військ до Києва (армія під командуванням князя Ю. П. Трубецького), загони були відправлені і на Дон. Незважаючи на вимоги Росії припинити військові дії, кримські татари на чолі з ханом Селімом Ґераєм атакували Білгородську засеченную риску, частково зруйнувавши її в районі Нового Оскола. Але, побоюючись повного оточення, порахували потрібним відступити. На Україні зросло невдоволення турецькою окупацією, звірства османів переходили всі межі, Поділля, включена до складу Османської Імперії, стогнала під ярмом, всі фортеці на її території були зруйновані, турки пропонували Дорошенко зруйнувати всі правобережні фортеці, залишити тільки Чигирин. Він все більше і більше схилявся в бік Москви, при цьому вимагаючи для себе низку привілеїв, але до цього моменту на бік росіян перейшло чимало його соратників, і його авторитет помітно похитнувся.
Перший похід російських військ
Взимку 1674 року відбувся перший Чигиринський похід. При якому царя відбувалися ці події? При Федорі Алексеевиче. Війна принесла перші успіхи. Війська Р. Р. Ромодановського і В. Самойловича успішно перейшли Дніпро і зайняли майже без опору Черкаси і Канів. Татари, що намагалися допомогти Дорошенко, були розгромлені, а потім добиті місцевими жителями. Залишилися вірними Дорошенко тільки два полки – Паволочский і Чигиринський. А 15 березня в Переяславі виборні козаки правобережних полків обрали на посаду гетьмана обох сторін І. С. Самойловича, тоді ж були прийняті умови підпорядкування козаків Правобережжя московському царю.Місто стратегічного призначення
Травень приніс нові успіхи у Чигиринському поході (коротко про ці події - далі). Росіяни знову перейшли Дніпро і, розбивши яничар, змогли захопити В. Мазепу, посланого до кримських татар за допомогою. Двадцять третього липня російсько-українські сили обложили Чигирин, місто стратегічно важливий для обох сторін, що став з цього моменту центром військових дій. Але перевершували силою наступали турецькі війська Фазил-Ахмед-паші перейшли Дністер і вступили на українську територію. Надеявшееся на допомогу російських населення відчайдушно чинила опір агресії османської, в результаті якої сімнадцять міст були спустошені і зруйновані, населення ж заслано в рабство. Не було пощади чоловікам, в Умані вони всі до одного були по-звірячому вирізані. Нечисленною російської армії довелося знімати облогу міста і відступати до Черкас, але й тут не змогли втриматися. Не дочекавшись підкріплення, після незначних боїв з турками вирішено було спалити місто, забравши населення, переправитися на Лівобережжі.
Другий Чигиринський похід російських військ (1676 р.)
Наступні два роки війни відбувалися на польських територіях – На Поділлі та на Волині, де вели наступальні операції турецька армія і кримська орда. У березні 1676 року Іван Самойлович у главі 7 полків підійшов до Чигирина, але до військових дій проти Дорошенко так і не дійшло, підкоряючись указом царя, він відступив і перейшов до переговорів, намагаючись привести супротивника до покірності. З'явилися чутки про рух османських військ змусили Москву надіслати війська Василя Голіцина для підкріплення армії Ромодановського і загонів Самойловича, що дозволило останнім перейти в наступ на Чигирин, попередньо виславши вперед військо Касогова і Полуботка і змусити Дорошенко здатися і скласти присягу російському цареві, що і сталося 19 вересня. Турки були незадоволені результатом другого Чигиринського походу (1676-1677 рр.), але вважали за краще вирішити спочатку польське питання. Польські війська були оточені в районі Львова і капітулювали. В результаті Чигиринського походу (1677 р.) Поділля і більша частина Правобережжя знову відійшли Османської імперії. Як розвивалися події далі?
Османські війська: їх перший Чигиринський похід
Російсько-турецька війна тривала. Зайнявши Чигирин, російські полки під командуванням Шепелєва та Кравкова активно розпочали підготовку до оборони. З великими труднощами були відремонтовані знаряддя і зміцнення, вирішені питання постачання. В Чигирин були надіслані 3 стрілецьких наказу (2197 осіб), і 4 козацьких полку (450 чоловік піхоти) прислав гетьман Самойлович, і трохи пізніше ще 500 козаків. На момент облоги сили оборонців становили близько 9000 осіб, якими командував А. Ф. Траурнихт, а в допомогу йому був спрямований військовий інженер Якоб фон Фростен. Армія Ібрагіма-паші, у травні виступила в похід на Україну, становила 60 тисяч осіб. Тому завданням оборонців було встояти до приходу основних сил – армії Ромодановського та Голіцина.
В облозі
Облога почалася 5 серпня, в той же день турки відправили вимога про капітуляцію. Отримавши відмову, вони почали бомбардування міста важкими знаряддями, що призвело до значних руйнувань. Але Траурнихту вдалося посилити укріплення, а новий вал, насипаний в трьох метрах позаду кріпосної стіни, дозволив встановити знаряддя, які тут же вдарили по противнику. 8 серпня до обложеним звернувся Юрій Хмельницький, якого турки проголосили гетьманом України, але його промови із закликом здати місто не увінчалися успіхом. Стрільці й козаки намагалися атакувати супротивника, але їх вилазки не вдавалися. Туркам вдалося підірвати стіну фортеці і атакувати виникла пролом, але вони були відкинуті. 17 серпня турки зробили ще одну спробу штурму, підірвавши 8 сажнів стіни, і знову невдача.
Останній штурм
20 серпня обложені зустрічали підкріплення – загін полуполковника Ф. Тумашева. А 23 серпня з боку Дніпра були почуті артилерійські залпи – російсько-українські війська вийшли до великої річки. Турки намагалися перешкодити переправі армії, але зазнали невдачі. Останній штурм фортеці не приніс Ібрагім-паші успіху, хоча і був самим кровопролитним. 29 серпня турецький табір був спалений, а османські війська поспішно відступили. В Чигирин російське військо, і козаки увійшли 9 вересня.Другий похід османських військ
Знаючи, що турки спробують взяти реванш, Ромодановський і Самойлович настійно рекомендували зміцнити Чигирин, що і було зроблено. І. в. Ржевський, який став на чолі гарнізону, подбав про запас пороху, зброї і продовольства. У липні 1678 року Чигирин був обложений турецько-кримської армії, але цього разу на чолі її стояв великий візир Кара-Мустафа. Майже одночасно підійшли до фортеці російські війська і османська армія. Турки і татари атакували війська Ромодановського та Самойловича, військові дії йшли з перемінним успіхом, а 3 серпня, після виснажливих боїв, російські війська оволоділи Стрельникової горою, з'єднавшись з гарнізоном. З 11 серпня почалося планомірне знищення міста військами обох армій, гарнізон відступив, з'єднавшись з основною силою російських військ, яка почала відступати до Дніпра, переслідувана ворожими військами.