У російській поезії, особливо у вісімнадцятому та дев'ятнадцятому століттях, часто використовувалося слово «щоки». Це старовинна назва щік. Саме в цей час ставала російська література, розвивався її мову. Багато вираження запозичуються з Біблії. Слово «щоки» - не виняток. Переклад болгарський діалект, який став називатися в Росії церковно-слов'янським, містить саме таке перенесення грецького слова, що позначає щоки. У період романтизму російська література переживає багато наслідувань античності, і слова з Святого Письма сприймаються як піднесені. При цьому існують слова «щока», «щелепи». Письменники свідомо розмежовують два слова, що мають одне і те ж значення. Так, щоки вибираються для опису коханих, героїв або дітей.


Їх порівнюють із зорею (Авророю). Щоки залишають для опису мужиків і баб. Рум'яними можуть бути тільки щоки, а щоки алеющими. Неголеними – щоки, а щоки – суворими. Зморшкуватими – щоки, а щоки – зів'ялими.

Що кажуть словники

Походження слова «щоки» - це складання праслов'янського кореня olna, що означає вигнуту частину тіла, і суфікса ita. Дослідники припускають, що первісний зміст слова «вигнута (округла) частину обличчя». Зустрічаються подібні слова, що означають щоки, і в родинних російській мовах. Наприклад, українське «ланіта», словенське «lan», чеське «lanitva». Дослідник Ф. Ф. Фортунатов простежує набагато давнішу аналогію, споріднену "olna". Цікаво, що латинське слово «ulna» перекладається як «ліктьова кістка». Готське «aleina» і древненемецкое «elina» означають лікоть. Тобто значення слова як "вигнута частина тіла" підтверджується.


В більшості своїй тлумачення словників говорить: «Щоки – це щоки». Але зустрічається і таке визначення - «бічні частини обличчя від нижньої щелепи до вилиці». Зовсім неромантично.

Приклад піднесеного вживання в літературі

Зазвичай це слово вживають для опису чарівних дівчат. Але не обов'язково.

Тетяна Ларіна з нетерпінням чекає, «щоб пройшло ланіт пыланье». А. С. Пушкін часто вживав це слово, не тільки в поемі «Євгеній Онєгін».

М. Ю. Лермонтов використовує його для опису красивого чоловіка, характеризуючи воїна в поемі "Ізмаїл-Бей" - «В ланитах кров, як у дівчини».

Вільям Шекспір у сонеті 68 використовує це слово для характеристики старого - «Його щоки - минулих днів зерцало».

Як ще вживається слово

Оскільки «щоки» - це архаїзм на сьогоднішній момент, автор може використовувати його для виділення особливостей, надання колориту мови. Це може бути стилізація під старовину, уривок з якої-небудь стародавньої рукописи. У гумористичному жанрі у персонажа може бути колоритна мова – занадто пафосна або перебільшено народна. Згадується Іван Грозний з кінокомедії Гайдая, відпускає дружині компліменти Шурика. В романі І. Хмелівської поліцейський вивчив польську мову по старому словнику і ставив в глухий кут своєю промовою, пересипаної архаїзмами.
Сучасна сценка «Камеді Клаб» використовує цей літературний прийом. Там один герой загрожує іншому застосуванням фізичної сили, але робить це досить красномовно: він повідомляє, що хоче «багрянцем крові окропити його щоки». Значення слів не змінюється, але фраза набирає незвичну форму.

Приклад із сучасної поезії

Як не дивно, слово не хоче залишати російську мову, надійно закріпивши позиції в поезії. У сучасної поетеси Л. Буйловой є, як вона сама його називає, архаїчний романс «вибачай». Він починається так:

Зело люблю твої щоки

З подальших слів видно, що це - гумористична стилізація. Твір має пародію від шанувальника таланту Буйловой, не менш смішну. І теж, звичайно, багату архаїзмами.

Висновок

Слово «щоки», як і «уста», «чоло», «рука» і «перст», не полишає нас, увійшовши до складу крилатих виразів і стійких словосполучень. Використовуючи їх, ми робимо свою промову багатше і яскравіше.