З питанням щодо того, що таке інфінітив в російській мові, діти вперше зустрічаються в початковій школі, більш докладне вивчення починається в п'ятому класі. Зазвичай освоєння матеріалу по цій темі дається легко, проте деякі аспекти можуть виявитися важкими навіть для дорослого. Які? Розглянемо в цій статті.

Що таке інфінітив в російській мові?

Інфінітив — це невизначена або, як її по-іншому називають, початкова форма дієслова. Він має значення дії, але при цьому не конкретизує його, тобто не володіє ознаками особи, часу, числа і способу.


Питання про невизначеною формою дієслова в сучасній російській мові довгий час залишалося спірним в колах вітчизняних лінгвістів. Класичної точки зору протиставлено думка, згідно з яким інфінітив — особлива частина мови. Однак переважна більшість науковців схиляється до того, що це базова форма дієслова. В ролі формального показника інфінітива виступають формотворчі суфікси «ть» і «ти». Деякі навчальні посібники розглядають їх як флексії. Суфікс «ть» є продуктивним, з його допомогою утворюються нові дієслова в російській мові. У невеликій групі слів показником інфінітива вважається «чь» (лягти, допомогти, стерегти, стригти), який входить до складу кореня і зберігається в похідних формах.

Морфологічні ознаки

Зрозуміти, що таке інфінітив у російській мові, нескладно. Набагато більше труднощів виникає при визначенні частеречних ознак початкової форми дієслова. Щоб правильно виконати морфологічний розбір інфінітива, необхідно пам'ятати, що це незмінне слово. А значить, воно не має непостійних ознак, які характерні для дієслівних форм: числа, роду, особи, часу, способу.


З постійних ознак у інфінітива можна виявити наступні категорії: вид, дієвідміна, зворотність та перехідність.

Як визначити вид і зворотність?

Вид дієслова в невизначеній формі може бути досконалим або недосконалим. У першому випадку інфінітив дає відповідь на питання: «Що робити?» (співати, танцювати, читати, копати, вішати), у другому — «Що зробити?» (поїхати, намалювати, розглянути, заспівати, вимити). Зворотність — постійний ознака, яка говорить про те, що дія спрямована на його виконавця. Формальним показником є постфікс «ся». Якщо він присутній у складі слова — інфінітив поворотний (купатися, хвилюватися, сміятися), якщо немає — безповоротний (молоти, вірити, робити).

Визначаємо відмінювання

Інфінітив може ставитися до I або II спряжению, бути разноспрягаемим або входити до складу винятків. Дієслова I дієвідміни в початковій формі можуть закінчуватись на «ять», «є», «модуляції», «ати», «хоча», «ить». II дієвідміни — тільки на «ить». При зміні інфінітива за особами і числами слова першого типу мають закінчення: -у (-ю), -їж, -ет, -ем, -ете, -ут (-ют). Другого типу: -у (-ю), -бач, -єте, -їм, -іт, -ат (-ят).
Відмінювання інфінітива дієслова у російській мові визначається за стандартним планом, дотримання якого дозволить уникнути помилок:

Спочатку треба поставити наголос у слові.

Якщо голосна, що знаходиться перед формальним показником інфінітива, в сильній позиції, відмінювання встановлюють по ній.

Коли вона в безударному положенні, слово змінюють за особами і числами і дивляться, яка буква знаходиться в закінченні.

До невизначеній формі разноспрягаемого типу відносять такі слова, як «хотіти» і «бігти». При зміні за особами і числами у них можна спостерігати закінчення обох видів. Особливим чином відмінюються дієслова «дати» і «є». Їх називають ізольованими тому, що в першій особі однини з'являються закінчення, які не характерні для інших слів.

Перехідність

Перехідність інфінітива визначається за здатність слова сполучатися з прямим доповненням, яке може бути представлено іменником або займенником:

У знахідному відмінку без прийменника.

У родовому відмінку, якщо є вказівка на частину цілого або вживається разом з негативною часткою «не».

Функції інфінітива в російській мові

Основа інфінітива виступає в якості бази для утворення нових слів: дієслів і дієприкметника минулого часу, дієприслівників доконаного виду. Але це не єдина функція. У російській мові у реченні інфінітив може бути будь-яким членом:

Присудком («Краще всього сказати про це відразу»).

Підлягає («Дізнатися, в чому полягає сенс життя, — головна мета для багатьох філософів»).

Доповненням («Цар наказав підвести до себе гостя»).

Обставиною («Сюди приїжджають шукати кращого життя з різних міст»).

Неузгодженим означенням («Його часто відвідувала одна і та ж думка – кинути обридлу роботу»).

Ми відповіли на питання: «Що таке інфінітив в російській мові?». А також розглянули труднощі, які можуть виникнути при вивченні цієї теми. Тепер ви легко зможете знайти невизначену форму дієслова в реченні, а потім встановити, якими морфологічними ознаками вона володіє. Ці знання допоможуть не тільки правильно спожити інфінітив, але і не допустити помилок при подальшому словообразовании.