Останній канцлер Російської імперії, найбільший дипломат, людина, який творив історію в непростий період життя Росії, князь А. М. Горчаков народився 220 років тому, в 1798 році. Олександр Михайлович - представник древнього роду російських аристократів, що йде корінням до часів правління Ярослава Мудрого.

«Ти, Горчаков, щасливець з перших днів»

Він був ліцеїстом відомого першого набору Царськосельського ліцею, який закінчив із золотою медаллю. А. С. Пушкін присвятив своєму однокашнику вірш «19 жовтня». Цікавий факт. Поет високо цінував думку Горчакова про свою творчість. Так, наприклад, прочитавши йому в ліцеї свою поему «Чернець» і почувши несхвалення, він передав рукопис майбутнього канцлера Російської імперії для знищення. Князь зберіг творіння Пушкіна в своєму архіві.


Горчаков одним з перших серед випускників ліцею пішов на державну службу, так як відмовився від батьківського спадку на користь своїх сестер. Кар'єра стрімко злетіла вгору. Будучи помічником міністра закордонних справ Карла Нессельроде, він побував у багатьох європейських містах, брав участь у конгресі Священного союзу.

«Ботанік» або «добрий дідусь»

Дипломатична служба припала князю за смаком. Дивлячись на м'яке вираз його обличчя, полуулыбку, ніс качечкою, примружений погляд, опоненти робили помилку, припускаючи, що бачать перед собою «ботаніка», «доброго дідуся» або «кабінетного професора». Сучасники говорили, що Горчаков, при всьому його лиск і тонкому дотепності має хватку бультер'єра, але примудряється не залишати слідів укусів.


Не підтримуючи лінію, обрану Нессельродом у веденні зовнішньої політики країни, він подає у відставку і з гіркотою дізнається про її підписання. Три роки Горчаков не служить. Вимушену паузу він проводить з толком, одружується на Марії Олександрівні Urusovoj. Доля дала Олександру Михайловичу другий шанс. В 1841 році він отримує нове призначення в Штутгард, вже через кілька років майбутній канцлер Російської імперії – надзвичайний посланник при Німецькому Союзі.

Важкі випробування

У 1853 році князь стає вдівцем. В результаті щасливого п'ятнадцятирічного шлюбу народилися двоє синів, а також росли діти Марії Олександрівни від першого шлюбу. Через рік князь стає послом у Відні. 1856 рік приніс нелегкі випробування, Росія програла Кримську війну. Вимушена підписати принизливий договір, вона разом з Туреччиною позбавлялася чорноморського флоту. Турки перевели свої кораблі в Середземне море, а Росія повинна була власноруч зруйнувати залишки флоту і фортеці на узбережжі. У такій обстановці Олександр II призначає Горчакова на пост віце-канцлера Російської імперії. У підготовленому для царя циркулярі Горчаков пропонував посилити увагу до внутрішніх проблем країни, залишивши на час активну зовнішньополітичну діяльність. У спортсменів це називається «взяти тайм-аут», а на дипломатичній мові Горчакова прозвучало так: «Кажуть, Росія сердиться. Ні, вона зосереджується.»
У 1867 році його призначають канцлером Російської імперії. Горчаков невпинно трудиться на дипломатичному терені для ліквідації наслідків Кримської війни. Шукає і втрачає союзників, впливає на зв'язок між Францією, Пруссією і Німеччиною, лавірує між ними. Нарешті, в 1870 році він заявив царю, що прийшов час Росії порушити питання про свою «справедливу вимогу». Навесні 1871 року була опублікована Лондонська конвенція, за якою скасовувалися всі статті заборони перебування Росії в Чорному морі. Це був зоряний час великого дипломата, до якого він ішов важким і не прямим шляхом. Сам канцлер Російської імперії пишався цією подією, як головним досягненням своєї дипломатичної діяльності.

Завершення кар'єри

Стиль останнього канцлера Російської імперії був такий: не проявляючи ні жорстокості, ні тиску, він не здавався і не віддавав ні краплі досягнень своїм опонентам. Витончений розум, відмінне освіта, світський такт давали можливість Олександру Михайловичу лавірувати між великими державами, відстоювати інтереси Росії. Остання його перемога відбулася в 1875 році, коли вже зовсім немолодий дипломат не дав Бісмарку знову напасти на Францію. Незмінною позицією А. М. Горчакова було: «Підтримуй слабкого проти сильного, тим самим ослабляй сильного.» У 1882 році хворий і вже немолодий князь закінчив службу на посаді міністра закордонних справ. Але високою милістю титул канцлера Російської імперії залишався з ним до кінця його днів. Цікавий факт. Олександр Михайлович Горчаков був останнім канцлером і останнім ліцеїстом першого набору, який залишив цей світ. Князь Олександр Михайлович Горчаков помер у 1883 році, похований у Стрєльні, на Свято-Троїцькому кладовищі.