Тлумачний словник Д. Н. Ушакова пояснює значення слова як політична змова, заколот, революційну діяльність. С. В. Ожегов у своєму Тлумачному словнику трактує термін як змова, заколот, що-небудь протизаконне. Російський історик і державний діяч XVIII століття Ст. Н. Татищев вживає термін по відношенню до порушникам спокою.

Крамола: значення слова в давньоруському праві

У давньоруському праві крамолою називають смуту, хвилювання, заколот, тобто злочин, має політичний характер. Слово запозичене з церковнослов'янської мови, що називає крамолою будь-які інтриги й підступи. В Іпатіївському та Новгородському літописах, пам'ятники російської писемності XII–XIV століть слово використовується в значенні «злочинну змову».

Крамола як злочин проти держави

Значення зберігається в джерелах середньовічного руського права, виданих в період централізації Московської держави. Судебники 1497 і 1550 рр, вперше розмежовують види злочинів, крамолою називають саме злочини проти влади, тобто політичні злочини. Під крамолою малися на увазі вчинки, що здійснюються переважно представниками знаті. Наприклад, так називали від'їзд бояр під заступництво іншого правителя. Крамольниками іменували представників нижчих станів, які закликають до повстання. Соборне уложення 1649 р. зберігає поняття «крамола» як злочин, спрямований проти держави.

У більш пізніх Зводах законів поняття «крамола» в значенні «злочини проти влади» змінилося на правовий термін «державний злочин». В побуті та літератури, як це часто буває, слово «крамола» як і раніше використовувалося в значенні «інакомислення».

Приклади інакомислення

Найяскравішим прикладом крамоли можна вважати створення таємних товариств, що призвело до повстання декабристів 1825 р. Процес став результатом розвитку суспільної думки після Вітчизняної війни 1812 р. «Кирило-Мефодіївське братство», що об'єднало в 1845 р. викладачів і студентів Київського та Харківського університетів, ставило завданням зміна політичного і суспільного устрою Російської імперії в рамках слов'янського союзу держав. Членом товариства був український літератор Тарас Шевченко. Одним з найбільш відомих «крамольнических» справ стала справа «петрашевців». Члени об'єднання збиралися з 1844 р. у будинку М. Буташевича-Петрашевського, обговорювали заборонену цензурою політичну літературу та ідеї реформування суспільства. Найвідомішим учасником цих дискусій став Ф. М. Достоєвський. Лютнева революція 1917 р. виникала не в останню чергу в результаті дій еліти, за оцінками деяких істориків, що склали змову проти самодержавної влади. Підіб'ємо підсумок того, що відомо про крамоли. Значення слова і тлумачення його завжди пов'язане з державною владою, злочинами проти неї і передбачають дії, спрямовані на підрив основ існуючого суспільного ладу.