Будь-яка компанія прагне до збільшення своєї частки на ринку. У процесі становлення і розвитку фірма створює та нарощує власний капітал. При цьому дуже часто для стрибка зростання або запуску нових напрямків доводиться залучати зовнішні капітали. Для сучасної економіки з добре розвинутим банківським сектором та біржовими структурами отримати доступ до позикового капіталу не становить великої праці.
Теорія про балансі капіталу
При залученні позикових коштів важливо дотримуватися баланс між взятими зобов'язаннями по виплаті та поставленими цілями. Порушивши його, можна отримати значне зниження темпів розвитку і погіршення всіх показників.
З теорії Модільяні-Міллера, наявність певного відсотка позикового капіталу у структурі загального капіталу, яким володіє компанія, вигідно для поточного і майбутнього розвитку фірми. Позикові кошти за прийнятною ціною обслуговування дозволяють спрямувати їх на перспективні напрямки, в цьому випадку спрацює ефект грошового мультиплікатора, коли одна вкладена одиниця дасть приріст додаткової одиниці. Але при наявності високої частки позикових коштів компанія може не виконати свої як внутрішні, так і зовнішні зобов'язання за рахунок збільшення суми обслуговування кредитів.
Таким чином, основне завдання компанії, що залучає сторонні капітали, розрахувати оптимальний коефіцієнт фінансового важеля і створити рівновагу в загальній структурі капіталу. Це дуже важливо.
Фінансовий леверидж (важіль), визначення
Коефіцієнт фінансового важеля являє собою наявне співвідношення між двома капіталами в компанії: власними і залученими. Для кращого розуміння, можна і по-іншому сформулювати визначення. Коефіцієнт фінансового важеля – показник ризику, який бере на себе компанія, створюючи певну структуру джерел фінансування, тобто використовуючи в якості них як власні, так і позикові кошти.
Для розуміння: слово «леверидж» - англомовне, що в перекладі означає «важіль», тому часто плече фінансового важеля називають «фінансовий леверидж». Важливо зрозуміти це і не думати, що ці слова різні.
Компоненти «плеча»
Коефіцієнт фінансового важеля враховує кілька складових, які будуть впливати на його показник і ефекти. Серед них виділяють:
Податки, а саме те, податковий тягар, який несе фірма при здійсненні своєї діяльності. Податкові ставки встановлюються державою, тому компанія з даного питання може регулювати рівень податкових відрахувань тільки за рахунок зміни обраних податкових режимів. Показник фінансового левериджу. Це співвідношення позикових коштів до власних. Вже цей показник може дати початкове уявлення про ціну залученого капіталу. Диференціал фінансового левериджу. Також показник відповідності, який ґрунтується на різниці прибутковості активів і відсотків, які виплачуються за взяті позики. Формула фінансового важеля
Обчислити коефіцієнт фінансового важеля, формула якого досить проста, можна наступним чином.
Плече важеля = Величина позикового капіталу/Величина власного капіталу На перший погляд все зрозуміло і просто. З формули видно, що коефіцієнт плеча фінансового важеля - це відношення всіх позикові кошти до власного капіталу.
Плече фінансового важеля, ефекти
Леверидж (фінансовий) пов'язаний із залученими позиковими коштами, які спрямовані на розвиток компанії, і рентабельністю. Визначивши структуру капіталу і отримавши співвідношення, тобто обчисливши коефіцієнт фінансового важеля, формула по балансу якого представлена, можна дати оцінку ефективності капіталу (тобто його рентабельності).
Ефект плеча дає розуміння, на скільки зміниться ефективність власного капіталу за рахунок того, що сталося залучення зовнішнього капіталу в оборот фірми. Для розрахунку ефекту існує додаткова формула, яка враховує обчислений вище показник. Розрізняють позитивний і негативний ефекти фінансового важеля. Перший - коли різниця між рентабельністю загального капіталу після того, як сплачені всі податки, перевищує процентну ставку за наданий кредит. Якщо ефект більше нуля, тобто позитивний, то збільшувати плече вигідно і можна залучити додатковий позиковий капітал. Якщо ефект має знак «мінус», тоді слід вживати заходів щодо недопущення збитку.
Американська і європейська трактування ефекту левериджу
Два трактування ефекту важеля побудовані на те, які акценти більшою мірою враховані в розрахунку. Це вже більш поглиблене розгляд того, як коефіцієнт фінансового важеля показує величину впливу на фінансові результати компанії.
Американська модель, або концепція розглядає фінансовий важіль через чистий прибуток та прибуток, отриманий після виконання компанією всіх податкових виплат. У цій моделі враховується податкова складова. Європейська концепція заснована на ефективності залучення позикового капіталу. У ній розглядаються ефекти від використання власного капіталу і порівнюються з ефектом залучення позикового капіталу. Іншими словами, концепція побудована на оцінці рентабельності кожного з видів капіталу.
Висновок
Будь-яка фірма прагне як мінімум до досягнення точки беззбитковості, і як максимум – до отримання високих показників рентабельності. Для здійснення всіх поставлених цілей не завжди вистачає власного капіталу. Дуже багато фірм вдаються до залучення позикових коштів для розвитку. Важливо дотримуватися баланс між власним капіталом і залученими. Саме для визначення того, наскільки цього часу даний баланс дотримується, і застосовується показник фінансового левериджу. Він допомагає визначити, наскільки поточна структура капіталу дозволяє працювати з додатковими позиковими засобами.
