Махновщина – це рух часів Громадянської війни, ідеологія якого мала риси анархізму. Назва походить від імені лідера анархістів – Нестора Махна. В історії Громадянської війни фігура Нестора Махна займала особливе місце, це міфологізований герой, а в офіційній літературі це різко негативна постать ворога, політичного авантюриста, бандита. Ці підходи не витримують критики, позбавлені достатньої глибини, серйозною документальної аргументації. Вони створили невірний образ не лише однієї людини, але і цілого явища соціального життя, такого як махновщина в роки Громадянської війни.
Коли зародився рух Нестора Махна?
Початком відліку можна вважати 1918 рік. Махновщина в роки Громадянської війни мала специфічний соціальний портрет. В загони під керівництвом Махно пішли селяни півдня Катеринославщини, які брали активну участь в утвердженні Радянської влади в Україні в першій половині 1919 року. Саме про цей період їх діяльності і йдеться в даній публікації. Потім шляхи махновців і Червоної Армії почали розходитись все далі і далі. Незважаючи на це, повстанці зіграли помітну роль у розгромі Денікіна, а потім і Врангеля.
Нестор Махно – талановитий організатор
У боротьбі з ворогами революції Нестор Махно виявив себе талановитим організатором і самобутнім партизанським командиром. Під його керівництвом в окремі моменти об'єднувалися десятки тисяч селян.
В основі розбіжностей махновців з радянською владою лежало несприйняття селянством політики "воєнного комунізму", а також різні погляди більшовиків і анархістів на роль держави в будівництві соціалізму. Після введення нової економічної політики більшість селян залишило махновські загони. Махновщина – це рух, яке стало набувати характеру політичного бандитизму. Очевидно, цей факт і змусив Махно, який відчував постійні удари частин Червоної Армії, припинити подальшу боротьбу і в серпні 1921 р. перейти кордон з Румунією.
Вплив Нестора Махна на анархістське рух
Відгомін його поглядів можна знайти в махновщині. Це рух стало своєрідним «дітищем» Нестора Махна. Повстанці часто іменували не інакше, як «батько».
Цим повстанським титулом він пишався і часто підписувався під публічними документами. До кінця 1918 р. Нестору Махну вдалося об'єднати під своєю командою більшість повстанських загонів, що діяли в цьому регіоні. В кінці 1918 р. Нестор Махно разом з Радянською армією провів сміливу операцію по захопленню Катеринослава, але успіх був короткочасним. Місто довелося здати зі значними втратами.
Нестор Махно і радянська влада
У лютому 1919 р. штабом Нестора Махно був підписаний договір про входження його загонів в склад червоної Задніпровської дивізії 3-ї Задніпровської бригади. Махновщина – це рух, який відзначився хоробрістю в боях проти військ Антанти і білих навесні 1919 року. Їм був захоплений Маріуполь. Але між повстанцями і більшовиками існували гострі суперечності в ідеологічних питаннях. Махновці не могли визнати принципів диктатури пролетаріату і «воєнного комунізму», особливо продрозкладки і усуспільнення сільського господарства. Ці протиріччя з особливою силою загострилися навесні 1919 року, призвели до взаємних звинувачень і стали каменем спотикання у відносинах після того, як Л. Троцький розгорнув боротьбу з «партизанщиною» на українському фронті.
Роль анархістського руху в розгромі армії А. Денікіна
У серпні 1919 року Нестор Махно оголосив про створення революційної повстанської армії України. Її зусилля були спрямовані, насамперед, на боротьбу з денікінцями, які в цей час захопили більшу частину України і вели успішний наступ на Москву. У вересні Махно уклав короткостроковий союзний договір з армією Української Народної Республіки про спільні дії проти денікінців. В бою під Перегоновкой біля Умані махновці розбили добірні офіцерські полки білих, після чого здійснили стрімкий рейд у тил білих на півдні України, потім восени 1919 року практично повністю дезорганізували їх. Махновці за цей час захопили міста Олександрівськ, Бердянськ, Катеринослав, Нікополь, Маріуполь, Мелітополь. Це суттєва обставина змусило генерала А. Денікіна зняти кращі кавалерійські з'єднання з більшовицького фронту і кинути їх проти повстанців. Це, в свою чергу, дозволило червоним зупинити наступ А. Денікіна і переламати ситуацію на свою користь. Але і на цей раз повноцінного союзу махновців з червоними не вийшло. Як тільки денікінська небезпека була подолана, Червона армія з січня 1920 року повела боротьбу на знищення махновців. Влітку 1920 р. останні скоїли 3 рейду по Лівобережній Україні, загалом подолавши 1400 верст. Восени 1920 року совєти знову використовували махновців у війні з армією П. генерала Врангеля. Махновська кіннота здійснювала рейди в тил білих, брала участь у форсуванні Сиваша і зламі оборони Перекопу і Юшуни. Відразу ж після оволодіння Кримом червоні в режимі суворої секретності розгорнули нову операцію зі знищення повстанців. Махновщина, роком створення якої сміливо можна назвати 1918 справила помітний вплив на події Громадянської війни на території України.
