Наука як процес пізнання ґрунтується на дослідницької діяльності. Вона спрямована на достовірне і всебічне вивчення явища чи об'єкта, їх структури, взаємозв'язків на базі певних методів і принципів, на отримання результатів та реалізацію їх на практиці. На початковому етапі визначається науковий апарат наукового дослідження . Розглянемо його особливості.

Специфіка діяльності

Ключовими особливостями наукових досліджень вважаються:

Імовірнісний характер одержуваних результатів.

Унікальність діяльності, у зв'язку з чим використання типових прийомів і методів істотно обмежується.

Комплексність та складність.

Трудомісткість, масштабність, пов'язані з необхідністю вивчити велику кількість об'єктів і перевірити отримані результати експериментальними способами.

Наявність зв'язку дослідження і практики.

Характеристика наукового апарату дослідження

Будь-яка дослідницька діяльність має об'єкт і предмет. Вони вважаються основними компонентами наукового апарату дослідження . Об'єктом виступає віртуальна або матеріальна система. Предметом називають структуру системи, закономірності взаємозв'язків як внутрішніх, так і зовнішніх елементів, їх розвитку, властивостей, якостей та ін.


Науковий апарат наукового дослідження також включає в себе:

Задум.

Актуальність теми.

Проблему.

Мета.

Гіпотезу.

Завдання.

Методику вивчення.

Новизну, практичну значимість результатів.

Задум

Він являє собою ідею, за допомогою якої зв'язуються всі елементи наукового апарату наукового дослідження . Задум визначає порядок та етапи діяльності. Як правило, він пов'язаний з виявленням протиріччя в якій-небудь сфері, що породжує проблему. Формування задуму – найважливіший етап н аучного дослідження. Науковий апарат діяльності вибудовується навколо ідеї. Суб'єкт, що вивчає об'єкт або явище, повинен чітко представляти проблему і важливість її вирішення. Від цього багато в чому буде залежати суворість і логіка наукового апарату дослідження і, отже, успішність всієї діяльності.


Формулювати протиріччя необхідно чітко і науково. В іншому випадку буде обрано неправильний напрямок діяльності.

Проблема дослідження

Науковий апарат дослідження формується при виявленні протиріччя, яке має бути розв'язане в процесі пізнавальної діяльності. При формулюванні проблеми, однак потрібно врахувати важливий нюанс. Треба розуміти, що далеко не кожна суперечність може вирішитися виключно засобами наукового апарату дослідження. Наприклад, можуть виникнути кадрові, матеріальні труднощі. Більш того, пізнання не дозволяє практичні суперечності. Воно формує передумови, показує способи розв'язання проблем. Прикладом можна вважати науково-педагогічне дослідження. Апарат такий діяльності може включати в себе всі необхідні компоненти, проте вирішити проблему можна тільки при поєднанні наукової і практичної діяльності. Як правило, формулюють проблему у вигляді питання. Приміром, "які умови необхідні для формування компетентності фахівця туристичної сфери?". Протиріччя, що склалися в тій чи іншій галузі людської діяльності, породжують проблему і багато в чому обумовлюють актуальність наукового дослідження.

Тема

Вона є обов'язковим елементом наукового апарату. Тема повинна бути актуальною. Необхідність вирішення тієї чи іншої проблеми необхідно обґрунтувати. На початковому етапі суб'єкт намічає мету, визначає об'єкт, предмет вивчення, висуває гіпотезу, ставить завдання, рішення яких дозволить підтвердити її чи спростувати. Недоцільно починати дослідження здалеку, недоречними будуть і ліричні відступи. Актуальність теми повинна бути обґрунтована лаконічно.

Мета

Вона являє собою свого роду прогнозований результат дослідження. Відповідно, мета повинна бути відображена у формулюванні теми. Вона, у свою чергу, характеризує основні риси поставленої перед дослідником проблеми.
Правильно сформульовані мета і тема уточнюють проблему, конкретизують , окреслюють рамки діяльності, дозволяють правильно вибрати і понятійний апарат наукового дослідження .

Особливості розмежування предмета і об'єкта

Найчастіше ці елементи співвідносяться як ціле і частина цілого або загальне і приватне. При такому підході об'єкт охоплює предмет дослідження. Наприклад, об'єкт наукової діяльності – навчання як усвідомлена потреба, а предмет – комплекс факторів, що впливають на формування потреби у навчанні. Визначення предмета має ключове значення при формуванні понятійного апарату наукового дослідження. Адже саме на його основі формулюється тема, мета діяльності, вирішуються завдання. Залежно від спрямованості дослідження суб'єкт пізнання буде використовувати ті чи інші терміни, категорії, визначення.

Гіпотеза

Вона являє собою припущення, яке висувається для пояснення певного явища або властивості об'єкта. Гіпотеза – непідтверджена і неопровергнутая формулювання. Вона може бути:

Описовій. В цьому випадку дослідник припускає існування певного явища.

Пояснювальної. Така гіпотеза пояснює причини існування феномена.

Описово-пояснювальної.

Гіпотеза повинна:

Включати в себе зазвичай одне (рідше більше) основне положення.

Відповідати фактам, бути перевіряється за допомогою існуючих методів і пристосованої для великого числа явищ.

Включати в себе однозначні поняття. У ній не повинно бути неуточнених термінів, ціннісних суджень.

Бути логічно простий, стилістично правильно оформленою.

Вибір методики

Методологічний апарат наукового дослідження формується сукупністю прийомів, способів пізнання. Дослідник повинен правильно визначити порядок їх застосування. Вибір залежить від мети дослідження, професіоналізму самого суб'єкта пізнання. У наукових виданнях пропонується безліч різних класифікацій методів по самих різних підставах. До основним групам можна віднести:

Експериментальні методи, способи обробки емпіричних досліджень, побудови та перевірки теорій, викладу результатів.

Філософські, спеціальні, загальнонаукові прийоми.

Методи кількісного та якісного дослідження.

Емпіричні та теоретичні прийоми

Емпірична наукова діяльність спрямована безпосередньо на об'єкт. Методи, які використовуються в ній, грунтуються на даних, отриманих при спостереженні і експериментах. В ході емпіричного дослідження збирається, накопичується та обробляється інформація, фіксуються факти, загальні зовнішні ознаки досліджуваних об'єктів. При теоретичному дослідженні ключовим напрямом є вдосконалення понятійного апарату. В ході нього суб'єкт пізнання працює з різними концепціями та моделями. Теоретичне і емпіричне дослідження тісно взаємопов'язані.

Етапи дослідження

На початковому етапі діяльності вибирається тема. Від того, наскільки вдало вона обрана і сформульована, буде залежати можливість дослідження. Як правило, тема вибирається з переліку актуальних, але недостатньо вивчених питань. Між тим дослідник може запропонувати і свою тему. Зазвичай проблема вибирається на підставі фактичного матеріалу, зібраного в процесі практичної діяльності. Новизна і актуальність теми перевіряється за допомогою всебічного бібліографічного пошуку.

Робота з джерелами

На особливості бібліографічного пошуку звертає увагу А. Ф. Ануфрієв. На його думку, на початковій стадії роботи з джерелами потрібно отримати відповіді на ряд питань:

Що шукати?

Де шукати?

Як шукати?

Де записувати?

Як записувати?

Необхідно розуміти, що відомості можуть бути представлені у вигляді бібліографічних даних (вказівка на джерела, в яких міститься інформація), представлених у вигляді переліку в документі або його частини, і у вигляді утримання безпосередньо самої наукової інформації (у формі монографій, збірників, статей тощо). В обох випадках пошук можна проводити за допомогою перегляду спеціальних видань, довідкових систем, тематичних покажчиків, каталогів, словників, рефератів, комп'ютерних систем та ін.

Складання програми дослідження

Незважаючи на те, що цей етап має яскраво вираженим індивідуальним характером, є кілька принципових нюансів, які потрібно врахувати. В програмі дослідження необхідно відобразити:

Явище, яке досліджується.

Показники вивчення.

Використовувані критерії дослідження.

Правила застосування методів.

При реалізації цієї програми дослідник отримає попередні теоретичні і практичні результати. В них будуть міститися відповіді на завдання, які вирішуються в ході дослідження. Висновки, які будуть отримані, повинні:

Бути аргументованими, узагальнюючими підсумки дослідницької діяльності.

Випливати з матеріалу, накопиченого в ході практики, бути логічним наслідком аналізу та узагальнення інформації.

При формулюванні висновків найпоширенішими вважаються наступні помилки:

Свого роду "топтання на місці". Йдеться про ситуацію, коли з великого, місткого обсягу емпіричної інформації дослідник робить поверхневі і обмежені висновки.

Надмірно широке узагальнення. У цьому разі на підставі незначного обсягу інформації дослідник робить занадто загальні висновки.

Літературне оформлення

Цей етап вважається заключним. Літературне оформлення інформації тісно пов'язане з доопрацюванням положень, уточненням аргументів, логіки і усуненням прогалин у мотивуванні сформульованих висновків. Особливе значення на цьому етапі має рівень індивідуального розвитку дослідника, його літературні здібності, вміння правильно оформляти думки. Між тим існує кілька загальних, в деякій мірі навіть формальних, правил. В першу чергу, найменування і зміст глав і розділів повинно узгоджуватися з темою дослідження, не виходити за її межі. Суть глав повинна вичерпно розкривати тему, а зміст розділів – в цілому голову. Матеріал може викладатися у спокійному або полемічному стилі. Але в будь-якому випадку висновки повинні бути аргументовані.

Важливий момент

Обов'язковою вимогою при літературному оформленні наукового дослідження є дотримання так званої авторської скромності. Суб'єкт, який здійснює наукову діяльність, має врахувати і зафіксувати все, що було зроблено його попередниками при роботі над досліджуваної проблемою. Безумовно, необхідно відзначити і власний внесок у науку. Однак оцінювати свої досягнення необхідно об'єктивно. У ході літературного оформлення дослідницьких матеріалів треба прагнути до коректним формулюванням, конкретизації положень, ідей, висновків, рекомендацій. Вони повинні доступно, повно і точно відображати результати, отримані в ході наукової діяльності.

Висновок

Наукове дослідження – складна, трудомістка діяльність. Вона передбачає наявність ґрунтовних знань з різних предметів. Існують теми, дослідження яких особливо складно. В ході них використовуються специфічні прийоми, особливе устаткування. Приміром, спеціально створюються космічні апарати для наукових досліджень інших планет Сонячної системи. Слід, проте, сказати, що будь-яка наукова діяльність вимагає ретельної підготовки. Суб'єкт пізнання повинен правильно поставити мету і сформулювати завдання дослідження. На їх підставі він буде вибирати прийоми, методи, засоби роботи. Особливу увагу необхідно приділити джерелам інформації. У роботі над проблемою доцільно використовувати матеріали сучасних дослідників, оскільки в своїх працях вони вже узагальнили весь попередній досвід. Не слід забувати і про практичне підтвердження своїх доводів. У всіх випадках, коли це можливо, необхідно проводити експерименти. Їх результати дозволять посилити аргументацію і скоригувати подальший хід дослідницької роботи.