Історія
Поняття похідної, є основою математичного аналізу, було відкрито (краще навіть сказати "винайдено", тому що в природі воно як таке не існувало) Ісааком Ньютоном, якого ми всі знаємо з відкриття закону всесвітнього тяжіння. Саме він вперше застосував у фізиці це поняття для зв'язування природи швидкості і прискорення тел. Та багато вчених до цих пір вихваляють Ньютона за це чудове винахід, адже по суті він винайшов основу диференціального і інтегрального обчислення, фактично основу цілої галузі математики під назвою "математичний аналіз". Будь в той час Нобелівська премія, Ньютон з великою ймовірністю отримав би її кілька разів.Не обійшлося і без інших великих умів. Крім Ньютона над розвитком похідної та інтеграла потрудилися такі імениті генії математики, як Леонард Ейлер, Луї Лагранж і Готфрід Лейбніц. Саме завдяки їм ми отримали теорію диференціального числення в такому вигляді, в якому вона існує донині. До речі, це Лейбніц відкрив геометричний зміст похідної, яка виявилася нічим іншим, як тангенсом кута нахилу дотичної до графіка функції. Що ж таке похідні чисел? Трохи повторимо те, що проходили в школі.
Що таке похідна?
Визначати це поняття можна кількома різними способами. Найпростіше пояснення: похідна - це швидкість зміни функції. Уявімо графік якої-небудь функції y від x. Якщо це не пряма, вона має деякі вигини в графіку, періоди зростання і спадання. Якщо брати якийсь нескінченно малий проміжок цього графіка, він представлятиме собою відрізок прямої. Так от, відношення розміру цього нескінченно малого відрізка по координаті y до розміру по координаті x і буде похідною даної функції в даній точці. Якщо розглядати функцію в цілому, а не в конкретній точці, то ми отримаємо функцію похідної, тобто певну залежність ігрек від ікс.До того ж крім фізичного змісту похідної як швидкості зміни функції є ще і геометричний зміст. Про нього ми зараз і поговоримо.
Геометричний зміст
Похідні чисел самі по собі являють собою деяке число, яке без належного розуміння не несе ніякого сенсу. Виявляється, похідна не тільки показує швидкість зростання або зменшення функції, а також тангенс кута нахилу дотичної до графіка функції в даній точці. Не зовсім зрозуміле визначення. Розглянемо його детальніше. Припустимо, у нас є графік будь-якої функції (для інтересу візьмемо криву). На ній є безліч точок, але є такі області, де тільки одна єдина точка має максимум або мінімум. Через будь-яку таку точку можна провести пряму, яка перпендикулярна до графіка функції в цій точці. Така лінія буде називатися дотичній. Припустимо, ми провели її до перетину з віссю OX. Так от, отриманий між дотичною і віссю OX кут і буде визначатися похідної. А точніше, тангенс цього кута буде дорівнювати їй.Поговоримо трохи про приватних випадках і розберемо похідні чисел.