Як багато написано віршів, і в кожному з них автор хотів донести до читача певну суть. Не завжди відразу можна зрозуміти, який сенс був закладений, і для цього необхідний аналіз ліричного твору, тобто потрібно провести розбір, який приведе до поглибленого прочитання твору.
Введення
У центрі ліричного твору завжди є герой, сенс і суть вірша необхідно шукати в "ключових словах", які виражаються в переживаннях і думках героя. При цьому обов'язково потрібно звертати увагу на метафори, порівняння та інші епітети, щоб зрозуміти їх роль у тексті, для чого вони використані автором. Перш ніж провести аналіз ліричного твору Лермонтова, Пушкіна, Некрасова, необхідно скласти план або схему, дотримуючись яких, вийде розділити вірш на частини, проникнути в суть, зробити умовивід, а потім з'єднати всі частини разом, щоб побачити повну картину і зрозуміти, що ж хотів сказати автор своїм читачам.
Приблизний план аналізу ліричного твору
Багато радять почати аналіз з історії і часу створення, тобто співвіднести створене вірш з періодом життя поета, з історичними подіями і культурними впливами. Вивчення історії допоможе зрозуміти задум поета, його настрій і ідейно-моральну позицію. Наприклад, вірш А. С. Пушкіна "У глибині сибірських руд" написано після повстання 1825 року в Петербурзі і присвячена декабристам. А твір А. А. Ахматової "Петроград, 1919" присвячено подіям Жовтневої революції.
Ось як може виглядати схема аналізу ліричного твору:
Історія створення. Жанр твору. Ідейно-тематичне своєрідність. Композиція. Особливості ліричного героя. Художньо-виразні засоби. Лексичні засоби. Використання синтаксичних фігур і риторичної фонетики. Визначення розміру вірша. Місце і роль твору в доробку поета. Особливості жанру
Аналіз ліричного твору включає такий етап, як визначення жанру, який виражає ставлення поета до зображуваного і задає певний настрій. Виділяють такі жанри, як вірш, елегія, сонет, пісня, гімн, ода, послання. Всі знають, що гімн славить якусь подію, людину чи образ, а отже, у творі буде урочистість і захоплення. А ось в елегії звучать сумні думки, міркування про сенс життя, про людському існуванні.
Виявлення тематики (проблематики) у творі
Як виявити особливість твору? Необхідно визначити його пафос (в перекладі з грецької – сильне почуття, яким пронизане все вірш). Виділяють наступні види пафосу: героїчний, ліричний, трагічний, драматичний, сатиричний. Саме це і буде визначення тематики, а значить, і вираз внутрішнього світу героя.
Крім тематики, план аналізу ліричного твору передбачає дослідження проблематики, де проявляється індивідуальний підхід автора, це як характерна риса поета. Наприклад, Пушкін вважав, що поет – це пророк, а Лермонтов стверджував, що поет завжди залишається самотньою людиною, і прості люди його ніколи не зрозуміють.
Особливості композиції
Схема аналізу ліричного твору складається з декількох пунктів, один з яких є вивченням композиції твору, тобто складу і розташування частин, де послідовність ніколи не буває випадковою і має смислове навантаження. Дуже часто використовується такий прийом, як повторення, що надає твору стрункість, наприклад, початок і кінець виглядають однаково – «Ніч, вулиця, ліхтар, аптека» (А. Блок). Виділяють і інші композиційні прийоми: звуковий повтор, де в кінці віршованих рядків йде рима і протиставлення, наприклад, двох образів. Композиція будується таким чином, що з кожним рядком відбувається розвиток і посилюється напруга, а автор додатково використовує опорні точки, де найбільш сильні художні ефекти.
Ліричний герой
Головне в ліричному творі – це його герой, а значить, його переживання, емоції і почуття. Саме через внутрішній світ героя можна зрозуміти позицію автора та особливості його світогляду. Однак не варто вважати, що поет описує у творах себе самого, швидше за все, він передає характерне стан людей для певної епохи. Образ створюється на основі життєвого досвіду поета, та герой може бути близький по духу, по погляду на життя, переживань, але має характерні відмінності, і це зберігається у всіх віршах. Тому, перш ніж проводити аналіз ліричного твору, приклади можуть допомогти розібратися, які зустрічаються герої.
Некрасов у своїх творах обстоював громадянськість і вважав, що через поезію можна висловлювати думки суспільства. Однак це не означає, що він був таким борцем за свободу та права товариства, а показав це у вірші «Поет і громадянин», де йде діалог, і громадянин закликає поета до дії, адже зараз не час лежати «на печі», і підсумком стає фраза «поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов'язаний», де йдеться про те, що не можна бути далеким до інтересів суспільства.
Аналіз художніх і лексичних засобів
У кожному вірші автор використовує стежки, тобто слова та вирази, які вживаються не в прямому значенні, а в переносному. Проводячи аналіз ліричного твору, важливо не тільки знайти ці стежки, але і зрозуміти, для чого вони використовуються в тексті, чому обрано саме цей тип, і наскільки це характерно для даного поета. Існує велика кількість тропів, але найчастіше застосовують такі: епітети, метафори, оксюморон, порівняння, гіперболу, уособлення, іронію.
Крім такого художнього засобу, як стежки, у творах також використовують синтаксичні фігури (прийоми побудови тексту для підвищення виразності і посилення емоційного впливу, як, наприклад, знак оклику або риторичне питання), а також звукові поєднання, коли, наприклад, кілька рядків починаються з одного слова, або використані слова, схожі за звучанням. Художні засоби широко застосовуються в віршах, але крім цього використовують і лексичні, щоб створити певний стиль і тематику. Наприклад, використання архаїзмів, историзмов, піднесених синонімів, де слово очі замінюють на зіниці, губи на уста, дивись – виждь і т. д.
Визначення системи віршування і особливості строфики
Ямб, хорей, дактиль – все це розміри, якими написані вірші. Необхідно обов'язково зрозуміти розмір, коли потрібно провести аналіз ліричного твору, так як він створює певний настрій і емоційний стан.
Твір Лермонтова «Молитва» - чотиристопний ямб, написаний динамічно, чітко й струнко, як і сама молитва. Вірш Л. Толстого «Якщо любити, так без розуму» написано четирехстопним хореем, задає настрій бадьорості, веселощів, пустощів і життєрадісності. Строфика або строфа – група з числа віршів, яка повторюється у творі і об'єднана спільною римою. Виділяються наступні строфи:
Двовірш. Терцини – складається з трехстишей. Катрен. Пятистишие. Секстина. Селтстишие. Октава. Нона. Десятистишие. Аналіз ліричного твору: приклади
На прикладі віршів можна простежити кілька тем, які в різні століття оспівувалися поетами. Тема кохання часто звучала у віршах Пушкіна, найвідоміше з них - "Я помню чудное мгновенье", де розкривається проблема взаємин чоловіка і жінки, де поет намагається донести кожному, як швидкоплинна може бути любов, і що вона вже ніколи не повториться.
Тема природи часто оспівувалась Тютчева і Єсеніним. У вірші "Береза" Сергій Єсенін описував пейзажі, тварин, почуття героя, які він відчуває, дивлячись на природу. Філософська лірика простежувалася теми пошуку сенсу життя. Так, наприклад, у вірші А. Фета "Нам не дано передбачити" досліджується проблема буття, життя і смерті, людського існування і його призначення. Розуміння того, яку тему вибрав поет, допоможе скласти початковий план аналізу ліричного твору і спростить його вивчення. Крім наведених прикладів, автори також створювали вірші про дружбу, самотність, про батьківщину і життя народу, про свободу і призначення поета. Твір-аналіз ліричного твору передбачає, що той, хто цим займається, має певні знання в літературі, може відрізнити ямб від хорея, зрозуміти, де які використовуються художні і лексичні засоби, щоб побачити головну суть твору. Аналіз проводити не просто, і на це потрібен час, але коли добираєшся до істинного сенсу, який закладений у вірші, краще розумієш поета і той час, у якому він жив.
