Фейлетони – це твори, які об'єднують у собі художню літературу, журналістику і сатиру. З невеликих нотаток газетах вони переросли в окремий жанр. Як це сталося? Які риси характеризують фейлетони? Про це ми і поговоримо.

Виникнення поняття

Поняття «фейлетон» зародився у Франції в XIX столітті і відносилося до журналістики. З французької мови воно перекладається як «лист», адже саме з листа і почалася історія цього терміна. У 1800 році газета під назвою «Журналь де Деба» (Journal des debats) стала доповнювати стандартні випуски невеликими вкладишами, які згодом назвали фейлетонами.


Головною темою газети була політика. Вона відкрилася на початку Французької революції і публікувала державні звіти, рішення, розпорядження, заяви депутатів та інші новини в цьому руслі. Додаткові вкладиші, навпаки, були чисті від політики. Вони писалися живим стилем і носили неофіційний відтінок. Газетні фейлетони – це був спосіб розважити публіку, а заразом і привернути її увагу до видання. На вкладишах розміщувалися оголошення, загадки, вірші, рецензії на книги й театральні постановки, шаради, загадки та ребуси.

Розвиток жанру

Незважаючи на те що термін «фейлетон» виник після Французької революції, вважається, що сам жанр зародився на століття раніше. Його засновниками є Дені Дідро і Вольтера – автори сатиричних творів, які критикують релігію і політику. Фейлетони у французьких газетах швидко перейшли до подібного тону. З'явившись як шарад і рецензій, вони швидко розвинулися в окремий літературно-публіцистичний жанр, близький по духу Вольтером і Дідро.


Спершу у газетних вкладишах почали з'являтися уривки літературних творів, наприклад «Трьох мушкетерів» А. Дюма. Звідси бере свій початок новий жанр - роман-фейлетон. Він ставився до белетристиці і орієнтувався на масового читача, не маючи особливої естетичності й художності. Одночасно з цим європейські поети і публіцисти сприяють становленню політичного фейлетону. Він характеризується яскравою іронією і навіть сатирою на тему політики і соціальних проблем. Жанр зміцнився завдяки Віктору Рошфору-Люсе, Генріха Гейне, Георгу Верті, Людвіг Берні і т. д.

Фейлетон – що це? Особливості жанру

Зараз він відноситься до малих творів і може бути представлений новелою, нарисом, віршем або оповіданням. Фейлетон – це жанр на межі між літературою і публіцистикою. З художнім твором його об'єднує форма викладу і прийоми, в той час як гострота змісту відсилає до журналістики. Для такого твору характерна конкретика в образах та фактах, критика, іронічність. В якості основної теми виступають злободенні проблеми суспільства і політика. Фейлетони – це твори, які викривають людські пороки, такі як дріб'язковість, жадібність або, наприклад, дурість. Фейлетон іноді пов'язують з комічним жанром. Проте він не ставить завдання викликати сміх. Головною його метою є показати конкретне явище через висміювання, кепкування над ним і, бути може, примусити читача задуматися.

Фейлетони в Росії

З часом і в Росії з'явилися фейлетони – це були твори низького рівня. На самому початку вони сприймалися з негативом, порівнювалися з жовтою пресою і неякісними дешевими виданнями. До 20-м рокам XIX століття ставлення до них стало змінюватися. Так, з'явилися фейлетони Барона Брамбеуса з критичними висловлюваннями про бездарної і вульгарною літературі. Гострими нотатками відзначилися Олександр Пушкін, Добролюбов, Бестужев, Салтиков-Щедрін, Панаєв, Некрасов. Жанр поступово набував популярності. Фейлетони розміщувалися в журналі «Крокодил», «Іскра», «Будильник». Особливу ідейність і гостроти вони набули під час революції. На початку XX століття з цим жанром працювали Дорошевич, Яблоновський. Борис Єгоров і Семен Нариньяни навіть випустили окремі книжкові видання. У «Новому сатириконі» Маяковський опублікував свої фейлетони-гімни («Гімн хабарі», «Гімн вченому та ін).