Микола Михайлович Карамзін був значущою особистістю в галузі освіти, особливо історії та мовознавства. Він був головою сентименталисткого напряму в літературі і створив нові тенденції в російській мові. Його робота стала відома як мовна реформа Карамзіна.

Суть мовної реформи

Чого ж Микола Михайлович хотів досягти за допомогою своєї реформи? В ті часи, російську мову був схожий на церковнослов'янську, і деякі особливості синтаксису робили його "вагомим". Метою письменника було прибрати більшість латинських і слов'янських слів, щоб додати слова з французької мови, який вважався мовою освічених і освічених людей.

Принципи мовної реформи Карамзіна

Основним своїм завданням письменник бачив у тому, щоб у дворянському суспільстві стали писати так, як розмовляють. Для створення "нового стилю", Карамзін відштовхувався від мовних особливостей Ломоносова. У його одах часто використовувалися важкі, застарілі слова, які ставили деяких літераторів у непросте становище. Одним з принципів роботи Миколи Михайловича було прагнення наблизити мову письменників до розмовної. Для цього слід було прибрати з мови всі старослов'янізми. Але повністю від них відмовлятися теж було неможливо - це означало б позбавити російську мову його коренів, багатства і особливої принади. Тому були залишені наступні види старославянизмов:

мають поетичний відтінок;

використовуються в художніх цілях;

застосовувані для відтворення певної історичної епохи.

Іншим принципом "нового" складу було спрощення пропозицій, тобто заміна великовагових, довгих, "ломоносовских" конструкцій на більш спрощені пропозиції. Було прийнято рішення замінити всі союзи, мають старослов'янське походження. Карамзін прагнув використовувати якомога більше російських спілок, переважно сурядного характеру. Був змінений і порядок слів прямий, який здавався йому більш природним для людини.


І третім принципом мовної реформи Карамзіна стали неологізми. Микола Михайлович намагався не просто ввести іноземне слово в російську мову, але і пристосувати його до особливостей російської граматики. Іноді, неологізми у нього залишалися неперекладеним, тому що він вважав, що так вони звучать повніше. Але пізніше, письменник переглянув свої погляди на запозичення і став використовувати більше слів російського походження.

Реакція на реформу Шишкова

Звичайно, такі важливі зміни не могли не викликати неоднозначну реакцію суспільства. Були і ті, хто не схвалював мовну реформу Карамзіна. Так, серед його противників був Шишков - видатний державний діяч того часу. Він не був філологом, тому його аргументи носили, в основному, патріотичний характер. Він вважав Карамазина вільнодумцем, любителем всього іноземного. Шишкін вважав, що запозичені слова тільки псують російську мову, спотворюють його суть. Тільки вживання слов'янських слів сприяє патріотичному вихованню. Тому він запропонував замінити вже усталені іноземні вирази на слов'янські. Так, наприклад, слово "актор" замінити на "лицедій".
Принципи мовної реформи Карамзіна і Шишкова мають різну основу під собою: Микола Михайлович розумів, що змінювати мовний лад потрібно з філологічної точки зору, а Шишковим керував патріотизм.

Плюси і мінуси мовної реформи Карамзіна

Введені нововведення, як ми говорили, викликали неоднозначну оцінку в суспільстві. З одного боку, всі зміни, що відбулися - це закономірний результат історичних подій, які переживала Росія. Настала епоха Просвітництва, тому потрібно було спростити мовний лад, позбутися застарілих слів. Це природний розвиток мови, оскільки він не може розвиватися, якщо не будуть з'являтися нові слова, оборти і вирази. Але з іншого боку, французької мови стало занадто багато. Його активне впровадження сприяло тому, що відмінності між спілкуванням простого народу і вищих станів стали просто величезними. І цю реформу можна назвати якоюсь мірою антисоціальною і не сприяла формуванню патріотизму. Але це було абсолютно природним явищем в епоху Освіченого абсолютизму. Тому, незважаючи на суперечливі оцінки, не можна не відзначити, що Микола Михайлович Карамазин справив великий вплив на розвиток літературної мови і загальної культури в Росії.