Різноманітні методи викладання (мови) дозволяють педагогам вести раціональне і ефективне навчання школярів і студентів. Федеральні освітні стандарти другого покоління включають розділ, присвячений даному питанню.

Сторінки історії

За часів існування Стародавнього Єгипту, Греції, Риму, Сирії між країнами велася жвава торгівля, існували культурні зв'язки, тому вже тоді з'явилися перші методи викладання іноземної мови. Особливу увагу приділялось латинській мові, який протягом п'ятнадцяти століть вважався основою європейської культури. Володіння їм вважалося показником освіченості людини. Для навчання цій мові використовувався перекладний метод викладання, який згодом був запозичений при вивченні німецької, французької, англійської мов. Природний метод викладання вирішував практичну задачу – навчання навичкам розмовної мови.

Що таке методи навчання

Метод викладання - це найважливіший компонент навчального процесу. Без використання певних прийомів та методик можна реалізувати поставлені цілі, зробити процес змістовним і якісним. У вітчизняній педагогіці термін "метод викладання" передбачає не тільки спільне навчання, але і застосовується для розгляду окремих розділів теорії і практики. Сучасні методи викладання є багатоаспектним, складним педагогічним явищем. Під ними прийнято розуміти варіанти досягнення поставленої мети, сукупність операцій і прийомів теоретичного або практичного освоєння дійсності, вирішення конкретних завдань в залежності від викладається навчальної дисципліни.


Метод викладання є системою цілеспрямованих дій педагога, що організує практичну й пізнавальну діяльність учня, яка забезпечує засвоєння їм змісту освіти.

Значимість методичних прийомів

Саме завдяки педагогічним прийомам і методиками здійснюється взаємодія учня і вчителя, вирішуються різноманітні навчально-виховні завдання. Багато вітчизняні вчені переконані в тому, що метод навчання у викладанні будь-якої навчальної дисципліни є головним інструментом професійної діяльності педагога. Мається на увазі не тільки організація навчальної роботи вчителя і навчально-пізнавальної діяльності школяра, але і взаємозв'язок між ними, а також діяльність, яка спрямована на досягнення виховних, розвиваючих, освітніх цілей навчання. Для того щоб активізувати пізнавальну діяльність вихованців, педагог виступає в якості наставника, з допомогою якого учень приходить від незнання до знання, від повної відсутності знань до міцної бази. З змістовно-логічної сторони методи викладання у школі є тими логічними способами, завдяки яким школярі усвідомлено оволодівають уміннями, знаннями, навичками. В даний час їх можна вважати формою руху, реалізації змісту освіти.

Класифікація

У зв'язку з появою різноманітних назв методи викладання дисциплін повинні бути розділені за певними ознаками і компонентами. Серед основних ознак, за якими їх поділяють на окремі групи, виділяють:

Присутність (відсутність) при навчанні початкового запасу знань. Для цієї групи характерно використання змішаних, переказні, прямих методів навчання.

Співвідношення теорії і практики формування навичок розмовної мови. У даній групі застосовують свідомо-зіставні, практичні навчальні методики.

Застосування специфічних психічних станів учнів, що вивчають будь-які навчальні дисципліни. Передбачається застосування релаксації, аутотренінгу, стану сну.

Альтернативні (сугестивні) та традиційні (стандартні) технології навчання навчальних дисциплін.

Крім того методи і прийоми викладання іноземної мови діляться за способом організації навчальної діяльності на дві групи. Управління розумовою діяльністю може взяти на себе педагог або самі навчаються.

Основні методики навчання

У дидактиці виділяють методи навчання за специфікою діяльності учнів і вчителя. Це:

робота з навчальної літературою;

розповідь;

демонстраційні експерименти;

інструктажі;

бесіди;

вправи;

лекції.

За джерелом набуття знань

ФГОС другого покоління допускають використання викладачем будь-якої навчальної дисципліни наочних, словесних методик. Наприклад, при вивченні хімії оптимальним буде застосування поєднання наочності і лабораторних експериментів. Завдяки проблемного навчання здійснюється мотивація пізнавального інтересу до вивчення цієї складної, але цікавої науки. На уроках географії педагог активно використовує наочні таблиці, а на історії пропонує хлопцям відео, яке описує історичні події, щоб разом зі своїми вихованцями побудувати логічний ланцюжок. Завдяки моделювання проблемних ситуацій на уроках суспільствознавства хлопці отримують інформацію про соціальні та суспільних відносинах, самостійно вирішують конкретні завдання, запропоновані педагогом даної навчальної дисципліни.

Аналітичний метод

Він використовувався у Франції, в Англії, Швейцарії, а ось в Росії практично не застосовувався. Основою цього способу навчання виступала лексика. Для створення достатнього словникового запасу здійснювалося механічне заучування учнями оригінальних літературних творів рідною та іноземною мовами, потім використовувався порядковий дослівний переклад, аналізувався зміст прочитаного.
Швейцарець Олександр Шованн був переконаний в тому, що приступати до повноцінного навчання можна тільки після того, коли у школярів сформовані навички володіння рідною мовою, а також іншими навчальними дисциплінами, що стосуються вибору майбутньої професії: математики, фізики, біології, географії, хімії. Саме їм було запропоновано паралельне вивчення рідної та іноземної мов, що грунтується на зв'язку декількох навчальних дисциплін. Замість абстрактного вивчення граматики даний підхід передбачав аналіз різноманітних ситуацій, накопичення словникового запасу. Тільки після того, як в учня був сформований достатній запас слів, вчитель приступав до пояснення теоретичних основ. У сучасній школі форми і методи викладання поділяють за ступенем активності школярів на пояснювальний, пошуковий, ілюстративний, проблемний, дослідницький види. Їх використовують педагоги різних предметів, намагаючись синтезувати кілька методик з урахуванням індивідуальних особливостей дітей. За логічності підходу методи, крім аналітичного, ділять також на дедуктивний, індуктивний, синтетичний.

Методика Гамільтона

Джеймс Гамільтон базував освітній процес на використанні оригінальних текстів, а також на застосуванні підрядкового дослівного перекладу. Цей підхід знайшов застосування при викладанні літератури, російської, іноземної мов. Спочатку вчитель багато разів перечитував текст, потім його озвучували учні, далі аналізувалися окремі фрази. Специфіка роботи педагога полягала в тому, що початковий текст повторювався багато разів, причому і колективно, і індивідуально кожним учнем. Граматичний аналіз здійснювався після того, як педагог розумів, що читання тексту здійснюється усвідомлено школярами, вони повністю вникли в його зміст. Акцент робився на формуванні навичок усного мовлення.

Технологія Жакото

Жан Жакото вважав, що будь-яка людина здатна досягти поставленої ним мети, оскільки має для цього непогані природні дані. Він був упевнений в тому, що будь-який оригінальний текст включає в себе необхідні мовні факти, засвоївши які, учень зможе оволодіти граматичною основою іноземної мови, зрозуміти теоретичні основи будь-якого предмета наукового і гуманітарного циклу. У психології такий метод називається аналогією, в сучасній школі його застосовують на уроках хімії, біології, географії, математики.

Особливості педагогічного процесу

Протягом тривалого проміжку часу процес навчання в школі складався з трьох ступенів:

мнемической частини , передбачає механічне заучування запропонованого зразка;

аналітичної частини , що складається в аналізі придбаної інформації;

синтетичної частини , яка полягала у використанні отриманих знань стосовно нового матеріалу.

З метою закріплення нових знань в процесі навчання використовувалися письмові та усні вправи, оповідання, лабораторні і практичні роботи, розбір окремих фрагментів тексту, діалоги. Лексико-перекладний метод став більш прогресивним варіантом навчання школярів мови та інших навчальних дисциплін, тому він затребуваний і в даний час.

Змішаний метод

Він досить активно використовувався в 30-ті роки ХХ століття в нашій країні. Суть його полягала у розвитку мовленнєвої діяльності, в якій в якості пріоритетів виділялося навчання читання. Перед вчителями загальноосвітніх шкіл було поставлено завдання виховання патріота своєї країни, який вміє спілкуватися на декількох мовах, знає основи математики, фізики, хімії, біології, географії. Методисти були переконані в тому, що необхідно розділити матеріал на рецептивний і продуктивний види. На початковому етапі малося на увазі «практичне» вивчення матеріалу на інтуїтивному рівні, не приділялося належної уваги його усвідомлення.

Висновок

В даний час серед численних методів і прийомів, що застосовуються вчителями загальноосвітніх шкіл, системно-діяльнісний комунікативний метод є одним з самих прогресивних. Він застосовується педагогами різних навчальних дисциплін і полягає у використанні наукового матеріалу, розглянутого на уроках, як засобу соціалізації, міжособистісного спілкування. Нові державні федеральні стандарти, запроваджені в освітні установи, спрямовані на формування у студентів прагнення до саморозвитку, самовдосконалення, тому педагоги активно використовують у своїй роботі технології особистісного навчання, індивідуального підходу, проектну і дослідницьку діяльність, технологію створення проблемих ситуацій.