Правильний підбір слів в усній і письмовій мови в різних ситуаціях вимагає великої острожности і багатьох знань. Одні слова абсолютно нейтральні, а тому їх можна вживати в будь-якій життєвій ситуації. Інші, навпаки, несуть певне емоційне забарвлення, і можуть як підкреслити ті почуття, які бажає висловити мовець, так і видати те, що він хотів би приховати від оточуючих. Є й окрема категорія слів, що належать до так званої лексики обмеженого вживання. Від загальновживаної лексики вона може відрізнятися, наприклад, територією свого поширення чи сферою професійної діяльності, до якої вона належить, або соціальною групою, що вдається до даних виразів. Тому дуже важливо розуміти, що є загальновживаною лексикою, а які слова належать до лексики обмеженого вживання (схема наведена нижче). В першу чергу слід розібратися поділом словникового складу російської мови.

Загальні відомості

Заводячи розмову про поділ лексичного складу російської мови на групи, в першу чергу говорять про лексиці загальної та лексиці обмеженою сфери вживання. Остання, як вже було сказано, підрозділяється на діалектизми, профессионализми і жаргонізми, куди входять слова, використовувані "декласованими елементами", так і звичайний молодіжний сленг, а перша є більш монолітною і ділиться лише на дві групи: стилістично нейтральну лексику та емоційно забарвлену. Керуючись цією класифікацією, можна намітити для себе приблизні рамки використання тих або інших слів.

Лексика спільного вживання

Дана категорія - найбільш велика, що включає в себе основний лексичний запас російської мови, фактично представляє собою його лексичне ядро. Це частина словникового фонду ще називається загальнонародної, оскільки слова загального вжитку використовують у своїй промові і розуміють усі носії російської мови або їх переважна більшість. Це - свого роду база літературної мови, використання якої можливо як в усній, так і в письмовій мові. Більше того, саме лексика спільного вживання є тим фундаментом, на якому потім розташовуються елементи лексики обмеженого вживання - терміни, сленг, профессионализми. В якості прикладів можна навести такі слова: йти, їсти, працювати, читати, книга, їжа, вода, фрукт, тварина, зима, весна, літо, слово, дівчина, голова та інші. Крім цього? лексику загального вжитку можна розділити на дві великі групи: стилістично нейтральні слова і емоційно забарвлені. Остання частіше зустрічається в усному мовленні, публіцистичному або художньому тексті. Вона робить мову більш живий, не дає їй ставати схожою на сухий текст словникової або енциклопедичної статті, допомагає виразити почуття мовця або ставлення автора статті до того, про що він пише. Слід також зазначити, що між загальновживаною лексикою та обмеженої сфери вживання постійно відбувається взаємообмін. Іноді нейтральні слова переходять у категорію жаргонзимов або професіоналізмів, а, наприклад, діалектні слова стають лексикою загального вживання.

Лексика обмеженого вживання: види

Ця частина лексичного складу російської мови включає в себе кілька груп, всередині яких також можна провести деякий поділ. В лексику обмеженого вживання, наприклад, входять слова, властиві яким-небудь діалектів, спеціальна лексика, яка включає в себе терміни та профессионализми, будь жаргон (у тому числі і сленг). При цьому перший і останній види не входять в літературну норму російської мови і часто використовуються лише при усному спілкуванні.

Діалектна лексика

Мова в кожному окремому регіоні країни має свої певні особливості: фонетичні, граматичні і, звичайно ж, лексичні. Найчастіше саме лексичні особливості сильно ускладнюють для приїжджих розуміння мови місцевого населення. В цілому диалектную лексику можна поділити на кілька груп:

фонетичні діалектизми;

граматичні діалектизми;

лексичні діалектизми.

Фонетичні діалектизми відрізняються від літературної норми тільки вимовою слів, а тому не надто ускладнюють розуміння сказаного. Як приклад - заміна звуку "ц" на звук "ч" і навпаки в деяких північно-західних говорах: целовек, немчи. Чи характерне для південних говорів пом'якшення складу "ка": бочкя, Ванькя. Граматичні діалектизми - це слова, що вживаються інакше, ніж у нормованому варіанті мови. Наприклад, для південноруських говірок характерне використання в жіночому роді тих слів, які, відповідно до літературної норми, є словами середнього роду: вся поле, чия м'яса. Лексичні діалектизми найбільш специфічні, часто саме за ним відрізняють говір однієї місцевості від іншої говірки місцевості. В діалектній лексиці виділяють особливу групу, звану этнографизмами, - словами, які позначають предмети і поняття, характерие для певної місцевості. Такі слова часто використовуються в художній літературі, за їх рахунок художньому тексту надається особлива виразність, а промови персонажів - достовірність, "натуральність".

Спеціальна лексика

До словами лексики обмеженого вживання відносяться і профессионализми, що вживаються виключно у певній сфері діяльності. Часто такими словами виявляються загальновживані слова, які придбали додаткове значення, зрозуміле всім представникам будь-якої професії. При цьому частина професіоналізмів є неофіційним найменуванням якого-небудь предмета або процесу, а офіційне найменування вже буде терміном. Наприклад, термін, що вживається для позначення застиглого металу в ковші, - настил, але при цьому самі металурги називають його "козел". В даному випадку саме "козел" буде професіоналізмом. "Шкурка" - професіоналізм, вживається і поза середовища фахівців. Відповідним офіційним найменуванням буде "наждачний папір". Варто відзначити, що профессионализми менш "системними" - вони народжуються в усному мовленні, існують деякий час, а потім зникають, замінюючись новими словами. Але іноді вони закріплюються, стаючи повноцінними термінами. Між професійними словами і термінами відбувається обмін, подібний обміну між загальною лексикою та лексикою обмеженого використання - частина слів постійно переходить з однієї групи в іншу.

Підвид спеціальної лексики - терміни

Термін - слово, що позначає певний предмет чи поняття, і, як правило, не має додаткового значення, однозначність є обов'язковою рисою для слів цієї категорії, а термінологічна база" якої-небудь сфери охоплює всі предмети, явища і процеси, які мають в ній місце. На відміну від інших слів і їх значень, терміни створюються спеціально. Ретельна робота над ними передбачає усунення багатозначності слова і встановлення чітких меж його використання, його співвідношення з іншими термінами з цієї сфери діяльності.

Жаргон

Арго, або, як його ще називають, жаргон, - це той пласт лексики російської мови, вживання якого характерно для певних соціальних груп, це слова, зрозумілі лише "своїм". З часом частина жаргонних слів просочується в лексику загального вжитку, стаючи словами, які використовують усі носії мови незалежно від соціального становища й кола спілкування. Прикладами можуть служити слова шахрай, спритний, липа (в значенні "фальшивка"). Жаргонні слова зустрічаються і в художній літературі, виконуючи приблизно ту ж роль, що і діалектна лексика. За рахунок них мова вигаданих персонажів стає більш натуральною. Крім цього, з їх допомогою автор може втілити стилістичну задумку і загальний задум твору, що цілком виправдовує використання "зниженою" лексики. Наприклад, у романі "Після весілля" Гранина у промові головних героїв можна зустріти вираз "Це я в порядку балаканини", тобто "Це я просто балакаю ні про що".

Молодіжний сленг

Так як молодь є доволі великою соціальною групою, то її сленг варто винести окремим пунктом, оскільки він досить великий, навіть якщо не торкатися сленгу різноманітних субкультур і течій. Тут можна знайти безліч прикладів "переосмислення" загальновживаних слів, саме тому "тачка" стає синонімом слова "машина", батьки стають "предками", а про непомітно пішов людини говорять "він злиняв". Окремою групою є слова студентського сленгу. Тому за недбайливим учням плетуться "хвости" незданих іспитів, в заліковці - гніздо "удавів" (оцінка "задовільно"), а "опаздивающая Стьопа" або "стипуха" виявляється всього-навсього стипендією, яку ніяк не дочекаються товариші студенти.

Висновок

Підводячи підсумок, можна сказати, що лексичний запас російської мови неймовірно великий і з часом тільки збагачується. Більше того, поділ слів на які-небудь групи досить умовно, тому що процес переходу слів з однієї категорії в іншу безперервний і неминучий. Він допомагає уникнути створення жорстких рамок і надмірно суворих правил вживання того чи іншого слова, залишаючи простір мовця у виборі засобів, відповідних цілі конкретного висловлювання.