Вивчаючи англійську мову, російськомовним людям доводиться освоювати правила застосування одного особливого значка – апострофа. Що це таке, коли він використовується і в яких мови ще застосовується? Давайте знайдемо відповіді на всі ці питання!

Походження терміна

Аналізоване слово «апостроф» прийшло в російську та інші іноземні мови з давньогрецької. Існував у ньому термін apostrophos був утворений від слів: apo (від) і strepho (звертаю). Так що дослівно дане іменник перекладається як «звернений від чогось». Найімовірніше, мався на увазі форма цього значка.


В слов'янські мови цей термін потрапив через посередництво французької, у якому він досить часто застосовується і донині.

Апостроф – що це?

Цією назвою іменується лінгвістичний знак, що зовні нагадує кому (') або одинарну лапки ('), але, на відміну від них, розміщений у верхній частині рядка. Знак апостроф широко застосовується в різних мовах світу, проте часто для різних цілей. Давайте розглянемо найбільш відомі з них.

Український апостроф

Як відомо, в таких східнослов'янських мовах, як білоруський і український відсутній твердий розділовий знак (ъ). Замість нього для сигналізації про роздільній вимові звуків застосовується розглянутий графічний значок ('). Найчастіше його ставлять при написанні так званих українських «слів з апострофом» - термінів, в яких губні приголосні і «р» пишуться перед дифтонгами «я», «ю», «є», «ї» . Наприклад: п'єр ятірка, тім'ячко, пір'я і подібні їм.


Також даний знак застосовується після приставок або першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний, перед вищепереліченими дифтонгами. В якості прикладу можна навести такі слова з апострофом: об'єм (обсяг), об'ява (оголошення ), під'в'їзд (під'їзд). Варто відзначити цікавий факт: після Реформи російської мови 1918 р. майже два десятиліття в ньому широко застосовувався у всіх сферах апостроф як розділовий знак. Тому всі три перераховані вище українські слова в російській мові також писалися з апострофом. І тільки в 1956 р. «ъ» став єдиним розділовим символом в українській мові. При цьому український і білоруський повністю втратили його, але при цьому зберегли «'» .

Яку роль виконує апостроф в українській мові

Крім зазначених вище випадків застосування досліджуваного знака в українській мові, є ще один. Причому він використовується і в російській мові. Мова йде про написання слів іншомовного походження. Найчастіше це стосується власних імен. Наприклад, прізвище відомого британського письменника – Пітер о'доннелл, або ім'я головної героїні кінофільму «Віднесені вітром» - Скарлетт о'хара. Крім вищезгаданого випадку, в російській мові допустиме вживання апострофа, коли необхідно відокремити росіяни закінчення або суфікси від початкової частини слова, написаної на латиниці: «Моя мама нарешті зрозуміла, як правильно користуватися E-mail ом».

Використання апострофа в англійській та інших іноземних мовах

Дізнавшись відповідь на головне питання «Апостроф – що це таке?», а також розглянувши випадки, коли він застосовується в російською та українською, варто звернути увагу на використання цього знака в інших мовах.

В англійській він застосовується для орфографічного вираження присвійного відмінка: Анина кішка – ann's cat.

Також тут ставиться апостроф на місці пропущених букв, у скорочених словах. Наприклад: we are - we're (є), you will - you'll (ви будете).

У французькій мові цей знак широко використовується для позначення пропущених голосних. Наприклад: le homme - l'homme (осіб).

У німецькому, щоб уникнути плутанини зі словами, які закінчуються на звук[s], даний знак на листі допомагає визначити родовий відмінок у них. Наприклад: Thomas (Томас - називний) і Thomas' (Томаса - родовий).

В есперанто апостроф застосовується для скорочення артикля la: l' kor' (la koro). Також в цій мові даний графічний знак використовується для позначення элизии фінальної гласною в іменах іменників у Називному відмінку однини.

У мові македонців апостроф грає ще більш важливу роль. Там він позначає нейтральний голосний звук в окремих диалектизмах: «к'кошторисів» (кісмет), «з'являється клет» (різь).

Вживання апострофа в транскрипції

Знаючи, апостроф – це що таке на листі, варто розібратися, яку роль він виконує в транскрипції. У більшості випадків, подібних до цього, знак застосовується як позначення місця наголосу. У багатьох слов'янських мовах (у тому числі російською, українською та білоруською) апостроф в транскрипції позначає м'якість попереднього приголосного, але не м'якого знака, як стверджують деякі. Оскільки цей знак є «німим» і сигналізує лише про м'якості попереднього звуку. В якості прикладу можна розглянути слово «липень»:[ий'ул']. На закінчення варто відзначити, що при роботі в текстових редакторах не завжди зручно переключати розкладку мов, щоб поставити апостроф (він є тільки в англійській шрифті). Тому є більш простий спосіб: затискається клавіша Alt і одночасно на окремій цифровій клавіатурі набирається код «39» або «146».